Ухвала суду № 87616905, 11.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 лютого 2020 року м. Київ № 640/1263/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправними і незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправними і незаконними дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та документу про сплату судового збору.

Позивачем 06.02.2020 подано до суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду. У даній заяві вказано про те, що позивач мешкає на тимчасово окупованій території та не має можливості здійснювати очне спілкування з відповідачами та ПАТ «КБ «Надра» та не має змоги листування з названими особами, оскільки наявні труднощі з телефонним та інтернет зв`язком. Вказані обставини, відповідно до доводів позивача, перешкоджали своєчасно відслідковувати інформацію про нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

На підставі зазначеного, позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Судом встановлено, що позивач вже зверталась до суду із аналогічним спором та ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2019 №640/20971/19 позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

У вказаній ухвалі судом зазначено про те, що позивач повинна була дізнатись про порушене право 06.02.2015, однак до суду з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2019 №640/20971/19 позовну заяву повернуто позивачу з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Відповідно до інформації офіційного інтернет-сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1333-1065-oholoshennya-pro-zaprovadgennya-tymchasovoi-administracii-v-pat-kb-nadra-ta-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu), 06.02.2015 розміщено оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 №26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра", згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нездійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра".

У позовній заяві ОСОБА_1 вказано про те, що нею вже отримано гарантовану суму відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом від 05.02.2015 №ПАТ «КБ «Надра». Крім того, позивач у позовній заяві посилається на інформацію з інтернет ресурсів щодо питання ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та про неодноразові звернення на телефони «гарячої лінії» ПАТ «КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, спростовують доводи щодо наявності перешкод телефонного та інтернет зв`язку у позивача, наведені в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

Також судом враховано те, що згідно доводів позивача, перешкоди у телефонному та інтернет зв`язку мали тимчасовий характер, у зв`язку із чим вказані обставини не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, який пропущено більше ніж на 4 роки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Олександр Волков проти України» в контексті порушення статті 6 Конвенції, зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправними і незаконними дій повернути.

2. Направити копію даної ухвали суду, позовну заяву та додані до неї матеріали на адресу позивача.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя Н.М. Клименчук