Рішення № 87616681, 11.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Київ № 640/18588/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ,

вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з 30 травня 2018 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку ОСОБА_2 , одержаного за роботу в зоні відчуження, за період з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року відповідно до довідки №18 від 14 червня 1995 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що факт нарахування і виплати померлому ОСОБА_2 пенсії із заробітку, отриманого ним за роботи під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в 1986 році підтверджує правомірність зазначених у наданих документах даних, а тому немає ніяких законних підстав для повторного надання позивачем їх оригіналів з метою отримання вже призначеної раніше пенсії померлого чоловіка ОСОБА_1 . При цьому, представник позивача просив врахувати, що пенсія померлого годувальника позивача - ОСОБА_2 призначена та виплачувалась у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку, одержаного ним за роботу в зоні відчуження в 1986 році, а саме з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року у відповідності до положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проводився на підставі довідки №48 від 14 червня 1995 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/18588/18 та вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відзиву на адміністративний позов не надав, зазначивши, що листом від 14 червня 2018 року №20456/09 позивача повідомлено, що відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується за місцем фактичного проживання пенсіонера та зазначено про необхідність переведення пенсії за новим місцем проживання.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу від 17 липня 1988 року.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення від 26 травня 1995 року серія НОМЕР_1 .

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 21 березня 2018 року №8474 захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 ., пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення від 10 травня 2018 року №605407 ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів 1-ї категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку зі смертю чоловіка, 30 травня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо переведення на пенсію по втраті годувальника.

За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 14 червня 2018 року №20456/03 повідомило ОСОБА_1 , що в матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2 наявні довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 14 червня 1995 року №48 та від 08 серпня 1998 року, які видані ВАТ «Укрбурвод» за період з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року, в яких вбачаються розбіжності в розрахунку доплати за роботу в надурочний час та за роботу у вихідні дні. Крім того, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують участь гр. ОСОБА_2 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (наказ на відрядження, копія особового рахунку, з якого видно нарахування та виплату заробітку за роботу в зоні відчуження, копія розпоряджень про нарахування премій).

У зв`язку з наведеним, підстав для переведення на пенсію по втраті годувальника в розмірах фактичних збитків по матеріалам пенсійної справи немає.

Незгода позивача із відмовою у переведенні на пенсію по втраті годувальника зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Статтею 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та отримує пенсію за віком з 27 листопада 2002 року, тобто є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210), визначено механізм обчислення пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно пункту 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить на одного непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера. Також надаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, та з 04 травня 1995 року довічно отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пенсійного розпорядження №180455 від 24 травня 2013 року вбачається, що пенсія померлому годувальнику була розрахована з урахуванням заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження.

Натомість, відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з підстав відсутності в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 первинних документів на підтвердження роботи в зоні відчуження із зазначенням населених пунктів та кількості робочих годин щоденно, особові рахунки про нараховану та виплачену заробітну плату є протиправною, оскільки переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, а отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.

Крім того, наведеними нормами не передбачено обов`язку особи, яка звертається за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, доводити наявність підстав для призначення пенсії померлому годувальнику. Право померлого годувальника на отримання пенсії вже було встановлене відповідачем в момент призначення пенсії ОСОБА_2 .

На думку суду, особа, яка звертається за призначенням пенсії у разі втрати годувальника повинна довести наявність підстав для призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, тобто підтвердити, що вона є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, який був на утриманні померлого.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей в розрахунку доплати за роботу в надурочний час та за роботу у вихідні дні, які виплачувались ОСОБА_2 судом відхиляються з підстав того, що Закон №1058-IV не передбачає при призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника проведення нового обрахунку пенсії годувальника, відтак саме з розміру пенсії годувальника має відбуватися розрахунок пенсії позивача у разі втрати такого годувальника.

Відтак, за висновком суду, позивач надала відповідачу необхідні документи для переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призначається за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Варто зазначити, що право обирати вид пенсії належить виключно особі, яка звертається до органів пенсійного фонду із відповідною заявою, а відтак, відмовляючи у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, відповідач обмежив відповідне право ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі №361/1783/17 сформульовано такий висновок, що позивачу за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків, в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обов`язок управління органів Пенсійного фонду України надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні роз`яснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, відповідач, стверджуючи про відсутність необхідних документів у справі померлого годувальника, жодних доказів на підтвердження такої обставини не надав, причин не зазначив та клопотань з цього приводу не заявлено. Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке полягає у захисті особи, судом принцип офіційного з`ясування обставин справи для витребування доказів не застосовується.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з 30 травня 2018 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку ОСОБА_2 , одержаного за роботу в зоні відчуження, за період з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року відповідно до довідки №18 від 14 червня 1995 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Тобто, нормами чинного законодавства передбачено, що переведення на пенсію по втраті годувальника має відбуватись з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто в даному випадку з 11 січня 2018 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року в справі №826/7092/18.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з 11 січня 2018 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку ОСОБА_2 , одержаного за роботу в зоні відчуження, за період з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року відповідно до довідки №18 від 14 червня 1995 року.

В частині доводів представника відповідача щодо необхідності звернення позивача з даним позовом до Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області, суд зазначає, що оскаржувана відмова надана позивачу саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 14 червня 2018 року №20456/03, відтак позовні вимоги заявлені до належного відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такої відмови у переведенні на пенсію, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з 11 січня 2018 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку ОСОБА_2 , одержаного за роботу в зоні відчуження, за період з 01 липня 1986 року по 23 липня 1986 року відповідно до довідки №18 від 14 червня 1995 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук