Рішення № 87616483, 06.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3876/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Позднякова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування вимог та рішень,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про: скасування вимог ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 №№ 00047641309, 000447621309; скасування рішень ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.09.2018 №№ 00047631309, 00047651309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що донарахування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем за суб`єктивними припущеннями та на підставі висновків щодо дій позивача, які не підтверджені бухгалтерськими, первинними чи іншими документами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що відповідно до наданих на перевірку документів - трудових договорів з найманими працівниками встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував працю 30 найманих працівників. При цьому позивачем, в порушення пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників за 2015 рік у сумі 49565,04 грн., за 2016 рік у сумі 29061,09 грн., за 2017 рік у сумі 37656,77 грн. Також позивачем не було подано відповідачу податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за 1-4 квартали 2015 року, за 2-4 квартали 2016 року та за 1-4 квартали 2017 року. Крім того перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік та 2017 рік. ФОП ОСОБА_1 було порушено підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 на 89995,12 грн., за 2016 рік на 93948,36 грн. та за 2017 рік на 109725,00 грн. Враховуючи зазначене, відповідач вважає оскаржувані вимоги та рішення такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства України.

Представником позивача подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначив, що надана документація, у тому числі первинна, інспекторами відповідача безпідставно не приймалась до уваги. Наголошує, що показники витрат, зазначені в наданих деклараціях про доходи, повністю мають підтвердження первинними документами. Також представник позивача зазначив, що показники щодо кількості працівників не відповідають дійсності, та з боку перевіряючих навмисно було завищено, з метою донарахування на звільнених працівників заробітної плати (отримання доходу), що в подальшому стало підставою донарахування не сплачених податків з доходів фізичних осіб та єдиного внеску, нарахованого роботодавцем ФОП ОСОБА_1 , який в діяльності використовує працю інших осіб у розмірі 263546,09 грн. Відображені в акті ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.07.2018 №468/13/2654817073 твердження про ніби то встановлені відхилення в сумах чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 , на який нараховується єдиний внесок, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, та відхилення у витратах відповідача нічим не підтверджені та суперечать первинним документам ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 21.01.2019 та від 18.02.2019 задоволено заяви представника відповідача та представника позивача відповідно і продовжено строк підготовки справи до розгляду по суті до 18.02.2019 та до 20.02.2019.

Ухвалою суду від 20.02.2019, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 04.03.2019 свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона працювала у позивача бухгалтером, перевірка проводилась в її присутності. Під час проведення перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи, які вони вимагали, а саме: виписки банку; Книга обліку доходів і витрат, яку перевіряючі дивились; договори з контрагентами; трудові договори з найманими працівниками за весь період діяльності ФОП ОСОБА_1 , з яких працювало 6 осіб, а інші, з якими було укладеного договори, не були звільнені, проте вони не працювали та заробітну плату не отримували.

Ухвалою суду від 25.03.2019 задоволено клопотання представника позивача та провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/686/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень; зобов`язано ФОП ОСОБА_1 повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.01.2020 задоволено клопотання представника ГУ ДФС у Чернігівській області та поновлено провадження у справі №620/3876/18.

Ухвалою суду від 06.02.2020 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, здійснено заміну відповідача - ГУ ДФС у Чернігівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні 04.03.2019 пояснення учасників справи та свідка, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 07.03.2003 зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця та з 07.03.2003 і з 18.03.2003 взято на облік відповідно як платника єдиного внеску і як платника податків, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №831424 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.07.2015 (т.1 а.с.14-16).

Наказом виконуючого обов`язки начальника ГУ ДФС у Чернігівській області від 01.06.2018 №971 «Про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» призначено з 12.06.2018 проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 тривалістю 10 робочих днів, на підставі якого видані направлення від 11.06.2018 №№ 1282 та 1283 (т.1 а.с.87-89).

12.06.2018, 19.06.2018 та 25.06.2018 позивачу було вручено відповідачем листи з переліком документів для проведення документальної планової виїзної перевірки.

19.06.2018 посадовими особами відповідача проведено з позивачем бесіду, під час якої йому, зокрема, було роз`яснено, які документи необхідно терміново надати для проведення документальної перевірки, а саме: книгу обліку доходів і витрат, акти списання на дизельне пальне, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, акти списання на запчастини. Також під час бесіди позивачу вручено повторно лист від 18.06.2018 №1080/ФОП/25-01-13-09-12 з переліком, документів, необхідних на перевірку, про що складено протокол бесіди з ФОП ОСОБА_1 від 19.06.2018, який підписано позивачем без зауважень (т.1 а.с.181).

15.06.2018, 19.06.2018, 20.06.2018, 26.06.2018 посадовими особами відповідача було складено акти №№ 403/13/2654817073, 409/13/2654817073, 411/13/2654817073, 423/13/2654817073 про неподання ФОП ОСОБА_1 документів для проведення документальної планової виїзної перевірки (т.1 а.с.177-180).

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 10.07.2018 №468/13/2654817073 (т.1 а.с.17-55).

Згідно з висновками, викладеними в акті, та враховуючи висновок від 05.09.2018 №98/13 щодо результату розгляду заперечення, поданого ФОП ОСОБА_1 , до акту планової виїзної перевірки від 10.07.2018 №468/13/2654817073 (т.2 а.с.25-28), під час перевірки було встановлено порушення позивачем:

- статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено витрати за 2015 рік на 5620484,00 грн., за 2016 рік на 3260165,00 грн. і за 2017 рік на 4413595,00 грн. та занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік на 5620484,00 грн., за 2016 рік на 3260165,00 грн. та за 2017 рік на 4413595,00 грн.;

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме позивачем було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за перевіряємий період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2015 рік на 259352,00 грн., за 2016 рік на 427038,00 грн. і за 2017 рік на 498750,00 грн. та внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 на 89995,12 грн., за 2016 рік на 93948,36 грн. та за 2017 рік в розмірі 109725,00 грн.;

- статті 44, підпункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України та пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, що ведуть суб`єкти підприємницької діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему і які ведуть незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, позивачем на перевірку не надана книга обліку доходів та витрат;

- пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не нараховано та несплачено податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників за 2015-2017 роки в розмірі 103277,83 грн.;

- пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: позивачем було занижено базу нарахування єдиного внеску від доходів, виплачених роботодавцем - фізичною особою-підприємцем, яка в діяльності використовує працю інших осіб за 2015- 2017 роки на 645141,00 грн.;

- абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 статті 7 розділу III, пункту 5 статті 8 розділу III та пункту 7 статті 8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму єдиного внеску за 2015-2017 роки на 220636,34 грн.;

- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження позивачем суми військового збору з доходу від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на 84307,26 грн., за 2016 рік на 48902,48 грн., за 2017 рік на 66203,93 грн. та військового збору з доходів, виплачених найманим працівникам, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015-2017 років на 9677,16 грн.;

- абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не було подано податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за 2015 рік, 2-4 квартали 2016 року та 1-4 квартали 2017 року;

- пункту 3.1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а саме: не подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень-грудень 2015 року, лютий 2016 року та квітень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: позивачем не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік та 2017 рік.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та в результаті невірного перенесення до рядка 21.2 декларації за січень 2015 року залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за грудень 2014 року за результатами перевірки згідно акту від 20.05.2015 №229/17-2654817073 позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету за травень 2016 року на 5829 грн., за квітень 2017 року на 3651 грн., за жовтень 2017 року на 45271 грн. та за листопад 2017 року на 48726 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та в результаті невірного перенесення до рядка 21.2 декларації за січень 2015 року залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за грудень 2014 року за результатами перевірки згідно акту від 20.05.2015 року №229/17-2654817073 позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 4646 грн. за лютий 2015 року, 4646 грн. за березень 2015 року, 4646 грн. за квітень 2015 року, 4646 грн. за травень 2015 року, 4646 грн. за червень 2015 року, 4646 грн. за липень 2015 року, 4646 грн. за серпень 2015 року, 4646 грн. за вересень 2015 року, 4996 грн. за жовтень 2015 року, 4996 грн. за листопад 2015 року, 4996 грн. за грудень 2015 року, 4996 грн. за січень 2016 року, 4996 грн. за лютий 2016 року, 4996 грн. за березень 2016 року, 5829 грн. за квітень 2016 року, 2578 грн. за листопад 2016 року, 2578 грн. за грудень 2016 року, 2578 грн. за січень 2017 року, 2578 грн. за лютий 2017 року, 3651 грн. за березень 2017 року, 790 грн. за червень 2017 року, 170 грн. за липень 2017 року, 4887 грн. за серпень 2017 року, 4887 грн. за вересень 2017 року, 2143 грн. за жовтень 2017 року, 53973 грн. за листопад 2017 року;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: позивач порушив терміни реєстрації виданих податкових накладних по податку на додану вартість на суму штрафних санкцій 44499,60 грн. та не зареєстрував податкові накладні з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 14195,95 грн. за грудень 2017 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 № 00047641309 на загальну суму 220636,34 грн. (заборгованість зі сплати єдиного внеску) (т.1 а.с.56);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 № 00047621309 на загальну суму 293668,48 грн. (заборгованість зі сплати єдиного внеску) (т.1 а.с.57);

- рішення від 10.09.2018 № 00047631309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача, за наслідками донарахування 293668,48 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовано штрафні санкції у сумі 56760,71 грн. (т.1 а.с.58);

- рішення від 10.09.2018 № 00047651309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача, за наслідками донарахування 220636,34 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовано штрафні санкції у сумі 110318,17 грн. (т.1 а.с.59).

19.09.2018 позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України, у якій останній просив скасувати, зокрема, оскаржувані у даній справі вимоги та рішення (т.1 а.с.60-70).

Державною фіскальною службою України, за результатами розгляду скарги позивача, було прийнято рішення від 08.11.2018 № 17441/Ф/99-99-11-02-02-25, яким вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 №№ 00047641309, 00047621309 та рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.09.2018 №№ 00047631309, 00047651309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску залишені без змін, а скарга позивача в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів - без задоволення (т.1 а.с.73-75).

Вважаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

У свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю

Положеннями статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до положень Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною 11 статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту.

Для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу: визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, у яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи; здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані вимоги і рішення прийняті на підставі акта планової виїзної перевірки від 10.07.2018 №468/13/2654817073.

Водночас у справі №620/686/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування інших рішень, прийнятих відповідачем на підставі того ж акта планової виїзної перевірки від 10.07.2018 №468/13/2654817073, як Чернігівський окружний адміністративний суд, так і Шостий апеляційний адміністративний суд, перевіряючи твердження позивача, що під час перевірки інспекторами безпідставно не приймалися до уваги надані первинні та інші документи, які б суттєво вплинули на результати перевірки, а сама перевірка фактично не проводилась; що всі витрати, які безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, повністю підтверджуються первинними документами та що показники кількості працівників, які зазначені інспекторами, не відповідають дійсності та були навмисно завищені, встановили наступні обставини.

Зокрема, позивачем не виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та не дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, не надано всі передбачені діючим законодавством України документи, що підтверджують використання понесених витрат в господарській діяльності.

Також, на підтвердження того факту, що наймані працівники фактично не виконували трудові функції, їм не нараховувались будь-які виплати, а тому була відсутня підстава для нарахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів громадян та військового збору, відповідачем не було надано жодного доказу, зокрема, табелів обліку робочого часу.

Крім того ФОП ОСОБА_1 не було подано податкові розрахунки суми доходу, нарахованого на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за 1-4 квартали 2015 року, за 2-4 квартали 2016 року та за 1-4 квартали 2017 року.

Оскільки позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України не виконано обов`язку щодо реєстрації Книги обліку доходів і витрат, її наявність за відсутності такої реєстрації не могла бути об`єктивно врахована під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

В матеріалах справи міститься Книга обліку доходів і витрат, яка була надана позивачем, однак на ній відсутні підписи керівника або заступника контролюючого органу та відбиток печатки податкового органу, а тому у суду відсутні підстави для врахування поданої позивачем Книги.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що, враховуючи ненадання контролюючому органу первинних документів під час проведення перевірки, позивач, подаючи позов до суду, фактично намагається перекласти на суд обов`язок проведення перевірки, що є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №620/686/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, відмовлено повністю у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування: рішення від 10.09.2018 №00047601309 про застосування штрафних санкцій за неподання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 340,00 грн.; рішення від 10.09.2018 №00047611309 про застосування штрафних санкцій за неподання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 5780,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 00047521309 з податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на суму 177672,37 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047511309 з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 3132493,65 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047571309 військового збору найманих працівників на суму 16616,17 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047561309 військового збору на суму 249267,09 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047591309 адмін. штраф за не ведення книги обліку доходів і витрат на суму 510,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047581309 за неподання відомостей утриманих податків з/п на суму 510,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047531309 за порушення термінів реєстрації податкових накладних за грудень 2017 року на суму 44499,60 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047551309 за порушення термінів реєстрації податкових накладних на суму 7097,98 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047501309 щодо збільшення грошового зобов`язання та штрафні санкції з ПДВ на суму 129346,25 грн.; податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №00047541309 щодо завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 53973,00 грн. (т.2 а.с.1-16).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №620/686/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, досліджувались обставини, викладені у акті планової виїзної перевірки від 10.07.2018 №468/13/2654817073, а у даній справі позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані вимоги і рішення, прийняті на підставі того ж акта планової виїзної перевірки від 10.07.2018 №468/13/2654817073, то встановлені у вищевказаних рішеннях суду у справі №620/686/19 обставини мають преюдиційне значення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування вимог та рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 17.02.2020.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій