Рішення № 87616260, 17.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/4035/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

17.12.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Державної екологічної інспекції у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, буд.17; код ЄДРПОУ 38030602) (далі - відповідач) про:

визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 21.11.2019 №8-О про звільнення його з посади головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Черкаської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Державної екологічної інспекції у Черкаській області;

поновлення його на вказаній посаді;

стягнення з відповідача на його користь: 6346,95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2019 до 16.12.2019, середнього заробітку за час розгляду справи судом, моральної шкоди в сумі 10000,00грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач не дотримався законодавчої процедури звільнення під час реорганізації державного органу. Зазначає, що відповідач запропонував йому посади, які не відповідають його кваліфікаційному рівню, та на які він не міг погодитись. Всі запропоновані посади передбачають робоче місце у м. Полтава і позивач, який є інвалідом 1 групи та проходить програму реабілітації, не може змінювати місце свого проживання. Вакантна посада у м.Черкаси йому не запропонована. Отже, відповідач створив умови, які унеможливили подальше його працевлаштування. Позивач просить врахувати, що є особою передпенсійного віку, та наголошує, що спірним рішенням йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв`язків, необхідності прикладати додаткових зусиль для організації його життя. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 19.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Також суд залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну екологічну інспекцію Центрального округу (далі - третя особа).

Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 21.12.2019, позивач - 23.12.2019, а третя особа - 24.12.2019.

20.01.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що 15.08.2018 позивача повідомлено про наступне вивільнення і йому запропоновані посади в Державній екологічній інспекції Центрального округу, від яких він відмовився, що стало підставою його звільнення. Просить врахувати, що діяльність відповідача припиняється шляхом ліквідації, а позивач не навів обґрунтувань щодо завданої йому моральної шкоди. Тому, вважає, що не допустив порушень законодавства під час прийняття спірного наказу.

27.01.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій наголосив, що під час розгляду судом справи №2340/4710/18 доведений факт, що в структурі відповідача відбувається реорганізація. Акцентує увагу, що до відзиву не додано доказів на підтвердження доводів, що робоче місце посад, які йому запропоновані, розташовані в м.Черкаси. Під час таких пропозицій у структурі Державної екологічної інспекції у Полтавській області не були закріплені робочі місця в м. Черкаси.

Оскільки від учасників спору обгрунтовані заяви про розгляд справи з їх викликом у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Наказом голови ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 19 листопада 2018 року № 37-О підтверджується, що позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Черкаської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області. Вказаний наказ став предметом судового розгляду в справі №2340/4710/18.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №2340/4710/18 (набрало законної сили 04.05.2019) наказом від 18.08.2019 №1-О відповідач поновив позивача на вищевказаній посаді.

15.08.2019 позивачу вручено попередження про ліквідацію займаної ним посади у зв`язку з ліквідацією відповідача. Ним підтверджується, що у зв`язку з цим йому запропоновано посади:

1) головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Державної екологічної інспекції Центрального округу у таких його структурних підрозділах:

відділі державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області (тимчасово до 01.06.2022);

відділі державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі інструментально-лабораторного контролю;

відділі державного ринкового нагляду;-

2) головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції.

13.11.2019 позивачу вручено лист вих.№01/257, яким доведено до його відома, що 15.10.2019 закінчився строк про зміну істотних умов державної служби та повідомлення запропонованих посад для переведення до Державної екологічної інспекції Центрального округу. Оскільки від позивача не надійшла заява про переведення на одну з раніше запропонованих посад, додатково до попередження від 15.08.2019 запропоновано позивачу посади, вакантні на 13.11.2019:

1) головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Державної екологічної інспекції Центрального округу в таких структурних підрозділах:

відділі державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області (тимчасово);

відділі державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;-

2) головного спеціаліста відділу правового забезпечення - юрисконсульта.

У графах щодо вакансій головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу зазначено про незгоду позивача 13.11.2019 зі запропонованими посадами.

19.11.2019 позивачу вручено листа вих.№01/260, яким відповідач повідомив його, що з огляду на відсутність заяви позивача про переведення на одну із запропонованих посад, надає перелік посад Державної екологічної інспекції Центрального округу, вакантних станом на 19.11.2019:

1) головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу в таких структурних підрозділах:

відділі державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області (тимчасово);

відділі державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області;

відділі державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області (тимчасово);-

2) головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу (тимчасово).

У всіх відповідних графах щодо вказаних вище запропонованих посад позивач 19.11.2019 зазначив свою незгоду.

Наказом від 21.11.2019 №8-О голова ліквідаційної комісії відповідача С.А.Поліщук звільнив позивача з посади головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Черкаської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області в зв`язку з ліквідацією відповідача (далі - спірний наказ).

Підставою звільнення зазначено п.1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п. ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, попередження від 15.08.2019, листи Держекоінспекції у Черкаській області від 13.11.2019 №01/257 та від 19.11.2019 №01/260, відмова ОСОБА_1 від запропонованих посад.

Тому позивач звернувся в суд.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до частин 2, 3 ст.5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, а згідно з п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87, 87-1 цього Закону).

Пункт 1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII визначає умову для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу - коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Державну службу може бути припинено за ініціативою суб`єкта призначення у випадках: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частина 3 ст.87 Закону №889-VIII передбачає, що державного службовця, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначено на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з висновками Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 10.10.2018 у справі 816/979/17, що обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховуючи норми статті 5 Закону №889-VIII процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, за умови, що відсутня можливість пропозиції особі іншої рівноцінної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частини 2, 3 ст.40 КЗпП України встановлюють, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Проаналізувавши наведені положення Закону №889-VIII та КЗпП України суд дійшов висновку, що звільнення з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату працівників, ліквідації чи реорганізації державного органу допускається та є правомірним лише у випадку, коли неможливо запропонувати особі іншу рівноцінну посаду або перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

У п.16 вищевказаного рішення ВС зазначив, що під час розгляду спорів про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати:

чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника;

які є докази щодо змін в організації виробництва і праці;

про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 у справі №21-108а14 та від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 Верховний Суд України сформулював правову позицію, щодо якої погодився ВС у постанові від 10.10.2018 у справі 816/979/17, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Тому встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Тому суд для вирішенея спору врахував таке.

Відповідно до частин 1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.1 ст.106 вказаного ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

На підставі ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, ліквідація - форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки, у тому числі вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується. При реорганізації юридична особа також припиняється, проте всі її права та обов`язки переходять до її правонаступника. Юридична особа може бути реорганізована шляхом злиття з іншою юридичною особою. Реорганізація можлива за рішенням відповідного органу державної влади. При реорганізації юридичної особи можливе розірвання власником або уповноваженим органом трудового договору з працівником лише за умови скорочення штату або чисельності працівників.

Відповідно до ч.3 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" постановлено:

1) утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1, в т. ч. Державну екологічну інспекцію Центрального округу (Полтавська та Черкаська області);

2) ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2, в т. ч. Державну екологічну інспекцію у Черкаській області;

3) установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Вказана постанова Уряду України не містить обґрунтування відмови держави від виконання функцій, які були покладені на територіальні органи, що ліквідуються. Натомість зазначено, що створюється Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області), якій передаються повноваження Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Проаналізувавши зміст Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №82 від 17.05.2018, суд дійшов висновку, що на Державну екологічну інспекцію Центрального округу покладені повноваження та функції, які були віднесені до повноважень Державної екологічної інспекції у Черкаській області, наведені у Положенні про Державні екологічні інспекції у Черкаській області, затвердженому наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 №652.

Пунктом 2 наказу Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018 №138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" встановлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України №150 від 01.08.2018 "Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2018 рік" змінено найменування органу державного нагляду (контролю) "Інспекція у Черкаській області" та "Інспекція у Полтавській області" на "Інспекцію Центрального округу".

Отже, Державній екологічній інспекції Центрального округу (Полтавська та Черкаська області) передано повноваження Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Тому суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах має місце реорганізація Державної екологічної інспекції у Черкаській області, а не її ліквідація. Відтак, на неї покладається обов`язок щодо з`ясування можливості подальшого працевлаштування позивача.

З цього приводу суд врахував висновки ВС у п.22 постанови від 10.10.2018 у справі 816/979/17, згідно з яким власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Так, згідно з ч.5 ст.22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Як встановлено судом вище, позивачу були запропоновані для переведення 11 вакансій головних спеціалістів.

Затвердженою 11.03.2019 в.о. голови Державної екологічної інспекції України структурою Державної екологічної інспекції Центрального округу підтверджується, що чисельність цього органу налічує 106 посад. Доповідною запискою головного спеціаліста сектору управління персоналом на ім`я в.о. начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу підтверджено, що станом на 05.11.2019 у вказаному органі наявні 21 вакансія, серед яких у т.ч. посади: начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, його заступника; начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; начальника сектору державного ринкового нагляду та головного спеціаліста цього сектору; начальника відділу правового забезпечення; завідувача сектору управління персоналом та головного спеціаліста цього сектору; завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції (докази пропоновування позивачу на переведення які суду не надані).

Отже, відповідач запропонував позивачу не всі наявні вакантні посади, які існували в державному органі на момент його звільнення.

Суд також врахував, що не зважаючи на зобов`язання суду в ухвалі від 19.12.2019, відповідач не надав жодного витребовуваного доказу, зокрема, матеріалів особової справи позивача, доказів щодо пропонування йому всіх вакантних посад перед звільненням, штатного розпису тощо.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначеного обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Крім того відповідач не виконав вимоги пункту 5 ч.5 ст.44 КАС України, згідно з яким учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Для забезпечення принципу верховенства права суд для вирішення спору врахував, що відповідач не надав доказів щодо спірних обставин, які би відповідали ознакам достовірності, достатності, належності та допустимості в контексті виконання обов`язку пропозиції позивачу до дати звільнення згідно зі спірним наказом всіх наявних вакансій, а отже, не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду ні доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, ні доказів неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу - Державної екологічної інспекції Центрального округу за професією чи за спеціальністю, ні доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів.

Тому суд дійшов висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура належного, тобто з дотриманням ч.2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців. Відтак звільнення позивача згідно зі спірним рішенням не відповідає закону та відповідні доводи позивача є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на це спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на вказаній посаді.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

На підставі ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом 3 п.3 Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з відомістю заробітної плати позивача №636 (а.с.27) у вересні та жовтні 2019 року (до часу звільнення згідно зі спірним наказом) позивачу нараховано заробітну плату 8027,22 грн. (без утримання податків та обов`язкових зборів) щомісячно. Отже, середньоденна заробітна плата складає 373,36 грн. Період вимушеного прогулу з 22.11.2019 (наступний день від дати спірного наказу) до 17.02.2020 (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 59 робочих днів. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 22028,24грн. (373,36грн. х 59 робочих днів).

Відповідно до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших платежів.

Позовна вимога стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з`ясувати безпосередній причинний зв`язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень, які заявлені (об`єднані) предметом у відповідному спорі.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Належних і допустимих доказів завдання відповідачем позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків не надано, а отже, не підтверджено та не доведено.

Суд врахував, що тривалість порушеного права позивача з часу спірного наказу до часу звернення до суду не є істотною. Присуджена в цій справі сума коштів за вимушений прогул позивача компенсує йому втрачений заробіток.

Тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн. не доведена, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов у викладеній вище частині.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21.11.2019 №8-О «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Державну екологічну інспекцію у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, буд.17; код ЄДРПОУ 38030602) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Черкаської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, буд.17; код ЄДРПОУ 38030602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22028,24грн. (двадцять дві тисячі двадцять вісім гривень двадцять чотири копійки) (включає податки та обов`язкові збори).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн. - відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 17.02.2020.