Ухвала суду № 87616250, 17.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 лютого 2020 року справа № 580/155/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали позовної заяви приватного акціонерного товариства “Первомайський кар`єр “Граніт” до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

13.01.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство “Первомайський кар`єр “Граніт” з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Постоєнка Михайла Васильовича, прийняті у формі:

- постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 ВП №54308866 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 №823/192/17;

- постанови від 15.07.2019 про стягнення виконавчого збору;

- постанови від 15.07.2019 про закінчення виконавчого провадження №54308866.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху і надано позивачу десятиденний строк із моменту отримання зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Черкаського окружного адміністративного суду:

- позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ч. 6 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та її копії для відповідача;

- оригінал документа про сплату судового збору в сумі 6306,00 грн;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду 20.01.2020 позивачем надано заяву №1 (вх. №3693/20 від 10.02.2020) в якій уточнив позовні вимоги, а саме просив розглянути справу з такою вимогою: визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Постоєнка Михайла Васильовича, прийняті у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 ВП №54308866 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 №823/192/17 та поновити строк звернення до суду.

Крім того, позивачем подано заяву №2 (вх. №3697/20 від 10.02.2020), в якій просить поновити строк звернення до суду. Також до поданої заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.

Ознайомившись з вказаною заявами, суддя зазначає таке.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування строку звернення до суду позивач зазначив, що 14.07.2017 відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №54308866, яке 17.07.2017 постановою було зупинене, у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 порушено провадження у справі №10/5026/290/2011 про банкрутство ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» і тільки 15.07.2019 державним виконавцем у зв`язку із закриттям провадження у справі про банкрутство винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій. У зв`язку з вищезазначеним позивач не знайомився з матеріалами виконавчого провадження, а відповідно і не знав про порушення своїх прав. Після поновлення вчинення виконавчих дій та винесення державним виконавцем постанов від 15.07.2019 про стягнення виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження перед боржником стало питання про необхідність ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався 16.12.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Суддя критично ставиться до вказаних доводів позивача, виходячи з такого.

З матеріалів позову вбачається, що спірне рішення державного виконавця прийняте 14.07.2017 та про яке позивач знав у 2017році, однак, позивач звернувся з адміністративним позовом первинно в кінці 2019 року – 27.12.2019, що перевищує встановлений законом десятиденний строк звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, доводи представника позивача, що строк пропущений з поважних причин в наслідок того, що факт протиправності рішення був встановлений лише з моменту ознайомлення з матеріалами ВП, а не отриманням постанови, нівелюється правами наданим Законом боржнику.

Оскільки подаючи позовну заяву, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 287 КАС України, на вимогу суду не надано клопотання про поновлення строку звернення з зазначенням інших підстав поважності пропуску строку та доказів поважності, суд вважає, що дана позовна заява підлягає поверненню.

Суд наголошує, що позивач мав можливість (ймовірно знав) дізнатися інформацію щодо відкриття виконавчого провадження у 2018 році.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Плахтєєв та Плахтєєва проти України” (заява №20347/03, §35) визначено, що “…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…”.

В питаннях пов`язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України” (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.”

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

У даному випадку для звернення до суду із позовною заявою законодавцем встановлений десятиденний строк і такий обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Посилання позивача на те, що вій дізнався про порушення прав з моменту ознайомлення з матеріалами ВП, суддя розцінює як штучне створення ситуації, за допомогою якої позивач вказує на те, що ним строк звернення до суду не пропущений.

За таких обставин, пояснення позивача щодо строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні, не вбачаються суддею поважними причинами пропуску строку.

Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 КАС України).

З викладеного вбачається, що вимоги ухвали у встановлений судом строк позивачем не виконані.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя звертає увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства “Первомайський кар`єр “Граніт” до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов – повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.П. Тимошенко