Ухвала суду № 87615889, 10.02.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.02.2020 Справа № 554/6660/19

Провадження № 1-кс/554/528/2020

УХВАЛА

іменем України

10 лютого 2020 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави Гальонкіна Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко А.О.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Фелоненка Г.М.,

прокурора Юхимовича П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві скаргу Фелоненка Григорія Михайловича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42019170690000068 від 03 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року захисник Фелоненко Г.М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою, у якій просив витребувати з Генеральної прокуратури України відомості повних даних сторінок інформаційної системи «Єдиний реєстр досудових розслідувань» у складі «основні відомості», «кримінальне правопорушення», «рух провадження», «прикріплені файли» стосовно кримінального провадження №4201917069000006 від 03 липня 2019 року та скасувати повідомлення про підозру, яка була вручена 23 липня 2019 року ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у цьому ж кримінальному провадженні.

На обґрунтування вимог скарги, з урахуванням уточнень та доповнень, поданих 06 лютого 2020 року, посилається на ті обставини, що підозра вручена ОСОБА_1 з порушенням вимог КПК України, не уповноваженою особою, оскільки підозру ОСОБА_1 як селищному голові мав право вручити у порядку, визначеному ст. 481 КПК України, тільки прокурор, який займав посаду керівника регіональної прокуратури. При цьому такої посади як виконуючий обов`язки прокурора на момент її вручення чинним законодавством не було передбачено.

Разом з цим, станом на день її вручення в.о. військового прокурора Центрального Регіону України Крим М.Ю., яким було складено та вручено повідомлення про підозру, не був процесуальним керівником та прокурором у даному кримінальному провадженні, а тому і не мав повноважень здійснювати повідомлення про підозру.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2019 року відкрито провадження за даною скаргою та витребувано з Генеральної прокуратури України відомості, про які просив заявник у скарзі, з метою повного та всебічного її розгляду.

У судовому засіданні підозрюваний та захисник скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі та доповненнях до неї.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на ті обставини, що підозра ОСОБА_1 здійснена у порядку, визначеному законом, уповноваженою особою, і твердження захисника про протилежне є необґрунтованими. В.о. військового прокурора Центрального Регіону України Крим М.Ю., який склав та вручив повідомлення про підозру, був включений до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні та відомості про нього містилися в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, отже він був процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні. Крім того, він відповідно до Закону України «Про прокуратуру» виконував обов`язки військового прокурора, який перебував у щорічній відпустці на той час, а відповідно мав повноваження здійснити повідомлення про підозру селищному голові.

Також у письмових запереченнях на скаргу прокурором військової прокуратури Полтавського гарнізону вказано про те, що повноваження керівника регіональної прокуратури (військового прокурора Центрального Регіону) на проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України щодо здійснення письмового повідомлення про підозру, у тому числі селищному голові, виникають на підставі вказаної норми закону і не потребують окремого процесуального рішення про включення його до складу групи прокурорів, які беруть участь у тому ж кримінальному провадженні.

Станом на час розгляду скарги витребувані судом відомості щодо руху даного кримінального провадження до суду не надійшли, а прокурор зазначив у судовому засіданні про те, що він є тільки користувачем ЄРДР та не має повноважень надавати таку інформацію.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, суд вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Судом установлено, що Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 4201917069000006 від 03 липня 2019 року стосовно того, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - головою Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, 23 липня 2019 року з метою особистого збагачення, з використанням наданої йому влади та службового становища, отримав від громадянина, який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду у розмірі 12000 тис. грн.. за укладення з ним договору про добровільне відшкодування збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Здійснення нагляду за даним досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва покладено на прокурорів військової прокуратури Центрального регіону України та військової прокуратури Полтавського гарнізону, про що Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. 10 липня 2019 року винесено відповідну постанову про визначення (заміну групи прокурорів).

До групи прокурорів у даному кримінальному провадженні увійшли прокурори військової прокуратури Центрального регіону України Раздобаров П.П., Левчук Ю.В., військовий прокурор Полтавського гарнізону Юхимович П.В та його заступник Кулакевич С.В., а також прокурори військової прокуратури Полтавського гарнізону Крамаренко В.І., Куцак В.А., Маховик В.М. та Спиця О.М. Старшим групи прокурорів визначено Крамаренка В.І. (6-7 аркуші кримінального провадження том 1).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованим 11 липня 2019 року, вказані прокурори групи прокурорів включені до Реєстру як процесуальні керівники у кримінальному провадженні.

23 липня 2019 року постановою виконувача обов`язків військового прокурора Центрального регіону України Крим М.Ю. визначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні у складі: першого заступника військового прокурора Центрального Регіону України Крима М.Ю., заступників військового прокурора Центрального регіону України Кравченка Р.А. та Хоменка О.М., а також інших прокурорів, які були визначені у постанові Генерального прокурора України від 10 липня 2019 року. Старшим групи прокурорів визначено Крамаренка В.І. (11-12 аркуші кримінального провадження том 1).

Відповідно до аб. 2 ч. 1 розділу 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань внесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження здійснюється невідкладно.

Разом з тим, інформація щодо внесення до ЄРДР відомостей стосовно процесуального керівника у даному кримінальному провадженні - в.о. Центрального регіону України Крим М.Ю., а також витяг з ЄРДР, який би свідчив про здійснення ним процесуального керівництва станом на 23 липня 2019 року в матеріалах кримінального провадження та у суду станом на час розгляду скарги відсутній. Витребувана судом неодноразово інформація з Офісу Генерального прокурора щодо руху кримінального провадження станом на час розгляду скарги до суду не надана.

Надалі судом установлено, що 23 липня 2019 року виконувач обов`язків військового прокурора Центрального регіону України Крим М.Ю. склав та повідомив ОСОБА_1 , який перебував на посаді голови Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (аркуші 224-230 кримінального провадження том 1).

За змістом частини 2 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що була чинною на час здійснення повідомлення про підозру) до військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів, які функціонують на правах регіональних прокуратур.

Положеннями ч. 1 ст. 276 КПК України передбачено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру селищному голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.

Вищезазначені норми права є імперативними й абсолютно визначеними та не підлягають розширеному тлумаченню, законодавче врегулювання порядку повідомлення особі про підозру не залишає особі, на яку покладено застосування цієї норми можливостей для розсуду, оскільки повідомлення особі про підозру має важливе значення у сенсі дотримання принципів верховенства права та законності (ст. ст. 8, 9 КПК України)

Європейський суд у рішеннях у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції» зазначив, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони.

А отже за буквальним прямим тлумаченням приписів вказаних статей у і?х системному взаємозв`язку, ніхто, крім вказаних у цих нормах Генерального прокурора чи його заступника, керівника регіональної прокуратури (військової прокуратури регіону) не має права та не наділений повноваженнями повідомляти селищному голові, який є спеціальним суб`єктом з особливим статусом та гарантіями, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Жодних винятків щодо цього не встановлюють ні глава 37 КПК України, ні інші норми цього Кодексу чи законів України.

З аналізу наведених положень чинного законодавства видно, що письмове повідомлення про підозру селищному голові, яке передбачає погодження або складання та наступне підписання такого процесуального документа, а також його безпосереднє вручення може здійснити лише Генеральний прокурор, його заступник або керівник регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Це повноваження є винятковим та безальтернативно встановлює виключну компетенцію зазначених посадових осіб органу прокуратури здійснити повідомлення спеціальних суб`єктів про підозру як цілісний комплекс процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту цієї конституційної норми та міркувань викладених вище, суд у випадках застосування норм права, якими встановлені повноваження Генерального прокурора, його заступника, керівника регіональної прокуратури щодо повідомлення про підозру селищному голові (ст. 481 КПК України та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад») має використовувати їх буквальне тлумачення.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Надавши належну оцінку обставинам справи та вищевикладеним вимогам чинного законодавства, слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру селищному голові ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні міг здійснити виключно Генеральний прокурор, його заступник або керівник регіональної прокуратури (прирівняний до неї військовий прокурор Центрального Регіону України), а не виконуючий обов`язки військового прокурора Центрального регіону України, оскільки він не наділений такими повноваженнями чинним КПК України.

Пред`явлення підозри селищному голові виконуючим обов`язки військового прокурора порушує основні гарантії його діяльності та особливості здійснення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту, яким є ОСОБА_1 , до якого у такому випадку була застосована неналежна правова процедура, що є порушенням загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права та законності.

Посилання прокурора на вимоги ч. 3 статті 11 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що була чинною на час здійснення повідомлення про підозру) про те, що у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а отже, повідомлення про підозру вручене правомочною особою, є безпідставними, оскільки цією нормою передбачено можливість виконання першим заступником саме адміністративних повноважень керівника регіональної прокуратури з питань, що належать до його компетенції, а не відповідних процесуальних повноважень щодо спеціальних суб`єктів, якими статтею 481 КПК України наділено тільки керівника регіональної прокуратури.

Окрім цього, потрібно зазначити, що статтею 481 КПК України пунктом 2 частини 1 визначено можливість здійснити повідомлення про підозру, як приклад, народному депутату України - Генеральним прокурором або виконувачем обов`язків Генерального прокурора, тоді як пунктом 1 цієї статті, де визначено осіб, якими здійснюється письмове повідомлення про підозру селищному голові передбачено, що таке повідомлення здійснюється виключно Генеральним прокурором, його заступником або керівником регіональної прокуратури, тобто безальтернативно.

Отже, в даному випадку навіть виконуючий обов`язки Генерального прокурора не наділений повноваженнями повідомляти про підозру спеціальному суб`єкту, оскільки закон прямо не надав відповідних повноважень для цієї посади.

У разі ж відсутності керівника регіональної прокуратури письмове повідомлення про підозру у даному кримінальному провадженні міг здійснити Генеральний прокурор або його заступник відповідно, як це передбачено законом.

Разом із цим, на час пред`явлення оскаржуваної підозри Крим М.Ю. займав адміністративну посаду першого заступника військового прокурора Центрального Регіону України, а не безпосередньо керівника відповідної регіональної прокуратури, натомість такої посади як виконувач обов`язків військового прокурора Центрального Регіону України (керівника регіональної прокуратури), ні чинний КПК України (п. 15 ч. 1 ст. 3) ні Закон України «Про прокуратуру» (ч. 2 ст. 39 в редакції, що була чинною на час здійснення повідомлення про підозру) не передбачав.

Зі змісту постанови про визначення (заміну) групи прокурорів від 23 липня 2019 року, яка винесена в.о. військового прокурора Центрального Регіону України Крим М.Ю., видно, що до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні був включений Крим М.Ю. як прокурор за посадою - перший заступник військового прокурора Центрального Регіону України.

Отже, письмове повідомлення про підозру складено, підписано та вручено виконувачем обов`язків військового прокурора Центрального Регіону України, який за посадою не є Генеральним прокурором, його заступником чи керівником регіональної прокуратури, чим істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону в частині процедури притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Доводи прокурора про те, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 виконуючим обов`язки військового прокурора Центрального Регіону відбулось у передбачений законом спосіб не відповідають положенням глави 37, статті 481 КПК України.

Разом з цим, частиною 2 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, повідомляти особі про підозру.

Отже, чинний КПК України участь прокурора у досудовому розслідуванні пов`язує виключно з процесуальним керівництвом таким розслідуванням і повідомляти про підозру у вчиненні кримінального правопорушення уповноважении? лише прокурор - процесуальнии? керівник.

Повноваження повідомляти будь-якій особі про підозру, зокрема, й спеціальному суб`єкту, пов`язуються із наявністю права процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що є визначальним, а отже, первинним, оскільки випливає з необхідності нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Службова особа, яка не здійснює прокурорського нагляду в конкретному кримінальному провадженні, не може нести процесуальної відповідальності за наслідки своїх дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 КПК України прокурор здійснює повноваження в кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Їх здійснення в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч.ч 4,5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 37 КПК України. Перелік повноважень прокурора, що не є процесуальним керівником, на прийняття процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій визначений ч.ч. 4,5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313 КПК України, є виключним і не може тлумачитись розширено. Оскільки серед цих повноважень немає права повідомляти про підозру особі, зокрема, спеціальному суб`єктові, таку процесуальну дію може вчинити лише процесуальний керівник.

Отже, з огляду на викладене, а також виходячи з положень ст. ст. 276, 278 КПК України процесуальні дії щодо складення та вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно одна і та сама службова особа - прокурор - процесуальний керівник, який у випадку повідомлення про підозру окремим категоріям осіб повинен займати певну адміністративну посаду.

Підтвердженням повноважень прокурора, які здійснюються у формі процесуального керівництва, є постанова про визначення групи прокурорів та витяг з ЄРДР.

При цьому, що відповідно до аб. 2 ч. 1 розділу 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань внесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження здійснюється невідкладно.

Натомість у матеріалах кримінального провадження відсутні підтвердження тих обставин, що Крим М.Ю. здійснював процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні на час пред`явлення ОСОБА_1 підозри, оскільки у витягу з ЄРДР, сформованому 11 липня 2019 року, його прізвище відсутнє, і наявне тільки у витягу з ЄРДР, сформованому 09 серпня 2019 року, тобто після здійснення повідомлення про підозру.

Доводи прокурора про те, що повноваження керівника регіональної прокуратури (військового прокурора Центрального Регіону) на проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, а саме здійснення письмового повідомлення про підозру, у тому числі селищному голові, виникають на підставі вказаної норми закону і не потребують окремого процесуального рішення про включення його до складу групи прокурорів, які беруть участь у тому ж кримінальному провадженні, є безпідставними з огляду на те, що виконуючий обов`язки військового прокурора Центрального регіону України Крим М.Ю. не є керівником регіональної прокуратури, а за посадою є його першим заступником, а відтак презумпція виникнення у нього повноважень на проведення процесуальних дій щодо здійснення письмового повідомлення про підозру (п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України), як без включення його до групи прокурорів, так і взагалі, відсутня.

Посилання прокурора на ті обставини, що Крим М.Ю. був включений до групи прокурорів як процесуальний керівник постановою 23 липня 2019 року та до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2019 року також не спростовують висновків суду про те, що він не мав повноважень на здійснення письмового повідомлення про підозру з підстав, що зазначені вище.

Досліджені у судовому засіданні ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2019 року про задоволення скарги Фелоненка Г.М. в інтересах ОСОБА_1 на повідомлення про підозру та ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року про скасування ухвали слідчого судді та відмову у задоволені скарги взяті слідчим суддею до уваги.

Проте, слідчим суддею встановлено, що обставини щодо порушення чи дотримання процедури та суб`єктного складу осіб, які здійснюють вручення повідомлення про підозру спеціальним суб`єктам (ст.481 КПК України), не були предметом дослідження за попередньою скаргою.

За таких обставин, з урахуванням встановленого слідчим суддею за даною скаргою порушення порядку здійснення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , яка вручена йому 23 липня 2019 року, вважаю, що скарга підлягає задоволенню, а повідомлення про підозру - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304-307,376, 481 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Фелоненка Григорія Михайловича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати повідомлення про підозру, яка була вручена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України в кримінальному провадженні № 42019170690000068 від 03 липня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу її оголошення.

Слідчий суддя Ю.С. Гальонкіна