Рішення № 87615669, 17.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.02.2020р. справа №520/138/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс" простягнення 1.057.278,00грн. податкового боргу, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 08.01.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 09.01.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 10.02.2020 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс" 1.057.278,00грн. коштів за податковим боргом з податку на додану вартість.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс" (далі за текстом - платник, КП), з поданим позовом не погодився, проте наявність боргу та обов`язку його сплатити визнав, зазначаючи, що поступово сплачує борг самостійно по мірі надходження коштів від населення і має намір у майбутньому сплачувати податок на додану вартість у такий же спосіб. Заперечував також проти примусового стягнення суми боргу з рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також з рахунку електронного адміністрування ПДВ.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

До заявленої владним суб`єктом до стягнення суми коштів структурно входить заборгованість по оплаті самостійно задекларованих заявником податкових зобов`язань по податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями №9154528056 від 16.07.2019 р. на суму 245.270,00грн.; №9182598818 від 15.05.2019р. на суму 266.767,00грн.; №9211423850 від 16.09.2019р. на суму 273.402,00грн.; №9241174882 від 16.10.2019 р. на суму 271.839,00грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували як достовірність самостійно задекларованих та узгоджених платником грошових зобов`язань, так і факт добровільної подачі платником цих документів обов`язкової податкової звітності.

Так, зокрема, у справі відсутні докази подання відповідачем уточнених податкових декларацій чи податкових розрахунків у порядку ст. 50 Податкового кодексу України, які б зменшували заявлені до стягнення суми податків.

Податковою адресою відповідача є вул. Жовтнева , буд. 81 у м . Балаклії Харківської області .

У період виконання райДПІ функцій контролюючого органу ДПІ у Балаклійському районі Харківської області (юридичним і фактичним правонаступником якого є позивач по справі) була складена і 28.11.2011 р. вручена відповідачу податкова вимога №125 від 24.11.2011 р.

Згідно з листом контролюючого органу від 30.01.2020р. податковий борг відповідача з указаної дати існував постійно і безперервно.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Згідно з загальним правилом п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У спірних правовідносинах такі строки відносно податку на додану вартість передбачені п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України (у 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації), і співпадають із тривалістю строку за загальним правилом.

Згадані строки збігли, доказів виконання особою податкового обов`язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов`язку з інших підстав судом не виявлено.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими деклараціями виник податковий борг.

У період виконання райДПІ функцій контролюючого органу ДПІ у Балаклійському районі Харківської області (юридичним і фактичним правонаступником якого є позивач по справі) була складена і 28.11.2011 р. вручена відповідачу податкова вимога №125 від 24.11.2011 р.

Згідно з листом контролюючого органу від 30.01.2020 р. податковий борг відповідача з указаної дати існував постійно і безперервно.

З відомостей автоматизованої системи документообігу суду судом також встановлено, що обставини безперервного існування податкового боргу відповідача підтверджуються також судовими рішеннями Харківського окружного адміністративного по справах №№520/8105/19, 520/1301/19, 520/9370/18, 820/3622/18, 820/6400/17.

Стосовно посилань відповідача на сплату коштів в рахунок погашення заборгованості по перелічених вище деклараціях суд зазначає, що відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, сплачені відповідачем в рахунок погашення податкового боргу кошти можуть бути цілком правомірно зараховані податковим органом на погашення боргу у хронологічній черговості виникнення.

Боржником не подано до матеріалів справи доказів визнання неправомірними діянь контролюючого органу з приводу виконання приписів п.87.9 ст.87 Податкового кодексу поза волею платника податків.

Не подано заявником і доказів спонукання контролюючого органу внести зміни до інтегрованої картки платника податків, де відображається стан розрахунків боржника із бюджетом по податку на додану вартість за рішенням суду, котре набрало законної сили.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються наявними матеріалами справи та не можуть свідчити про самостійну сплату відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання, заявленого позивачем до стягнення.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст.95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Існування невиконаного податкового обов`язку особи підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Окремо суд зважає на те, що відповідно до п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

За визначенням п.п.14.1.266 ст.14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Стверджуючи про неоплату населенням коштів за використані житлово-комунальні послуги, боржник тим самим визнає обставини декларування грошових зобов`язань з податку на додану вартість саме за касовим методом, тобто за подією отримання готівкових чи безготівкових коштів, до суми яких вже включений ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити, стягнувши заявлену до стягнення суму податкового боргу.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, і питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, і питання визначення рахунків належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс" (ідентифікаційний код - 35659347; місцезнаходження - 64207, Харківська область, м. Балаклія, вул. вул. Жовтнева, буд. 81) на користь державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 1.057.278 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.