Рішення № 87615479, 13.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 лютого 2020 р. № 520/12448/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Ковтун А.С.,

представника відповідача - Шатова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 209460,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в Головному управління ДПС у Харківській області. Відповідно до облікових даних контролюючого органу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в розмірі 209460,36 грн., який відповідачем погашений не був, а відтак дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість. Так, відповідачем вказано, що з документів доданих до позовної заяви не вбачається надання позивачем до суду належних, допустимих та достовірних доказів виконання ним вимог абзацу другого пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у зв`язку з чим податкова вимога №130005-58 від 24.06.2019 року, відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вважається неврученою відповідачу, що свідчить про відсутність у позивача підстав для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.7, 19-1.1.10, 19-1.1.34, 19-1.1.45, 19-1.1.46 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; реєструють та ведуть облік платників податків, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством; здійснюють інші функції, визначені законами України.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що за даними контролюючого органу за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 209460,36 грн., який виник на підставі:

- за платежем військовий збір у розмірі 17162,56 грн., з яких на підставі податкового повідомлення-рішення №00006701306 від 03.05.2019 року нараховано основного платежу 11373,24 грн. та штрафних санкцій 2862,36 грн.; пеня - 2926,96 грн.;

- за платежем податок на доходи з фізичних осіб в сумі 192297,80 грн., з яких на підставі податкового повідомлення-рішення №00006691306 від 03.05.2019 року нараховано основного платежу 122825,02 грн. та штрафних санкцій 34348,35 грн.; пеня - 35124,43 грн.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять та судом самостійно в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено обставин оскарження або скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів відповідачем не сплачено суми податкового зобов`язання, що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою (зворотній бік).

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов`язання протягом встановленого строку, позивачем винесено податкову вимогу №130005-58 від 24.06.2019 року, докази направлення якої відповідачу містяться в матеріалах справи. Однак до контролюючого органу повернувся конверт із направленими документами з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Стосовно доводів відповідача щодо порушення порядку надсилання (вручення) податкової вимоги, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.6, 7 Розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі.

Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу.

Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

Як встановлено судом під час розгляду справи, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №130005-58 від 24.06.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що зазначену податкову вимогу було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 12.07.2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення до направленого конверту із зазначенням номеру відправлення 6100706869154.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року судом, зокрема, було витребувано оригінали податкової вимоги та доказів її направлення.

У судовому засіданні судом було досліджено оригінали податкової вимоги та доказів її направлення та встановлено, що наданий до суду конверт із повідомленням про вручення поштового відправлення містить в собі довідку відділення поштового зв`язку із зазначенням дати направлення поштового відправлення, причин повернення конверту та відбиток печатки із зазначенням дати такого повернення.

Отже, матеріали справи також містять копію квитанції про сплату послуг поштового зв`язку від 12.07.2019 року за номером відправлення 6100706869154.

При цьому, з наявної в матеріалах справи роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» вбачається, що відправлення 6100706869154 було повернуто за зворотною адресою 26.08.2019 року та вручено за довіреністю 27.08.2019 року.

Суд зазначає, що вказані докази дають підстави вважати, що податкова вимога №130005-58 від 24.06.2019 року була направлена на адресу відповідача, проте не була отримана останнім. При цьому, доводи відповідача стосовно порушення контролюючим органом порядку направлення зазначеної податкової вимоги зводяться до посилань на формальні порушення, допущені відділенням поштового зв`язку, проте не нівелюють обставин наявності податкового боргу та обставин його узгодженості.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача.

Стосовно посилань відповідача на не наведення позивачем аргументованих доводів, з посиланням на відповідні докази щодо правомірності своїх рішень (дій чи бездіяльності), що, як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року по справі №820/1929/17, є необхідним для закріпленої у адміністративному судочинстві презумпції вини суб`єкта владних повноважень суд зазначає, що відповідно до останньої саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії чи бездіяльності) та спростувати твердження іншої сторони про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Під час розгляду справи позивачем було надано до суду докази направлення на адресу відповідача податкової вимоги №130005-58 від 24.06.2019 року, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час розгляду справи податковий борг у сумі 209460,36 грн. відповідачем не сплачений, доказів самостійної сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість його стягнення у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, якими донараховано позивачу податкове зобов`язання та штрафні санкції, не є предметом вказаного позову, то суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

За правилами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути до державного бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 209460 (двісті дев`ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.