Ухвала суду № 87614842, 17.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1243/20

УХВАЛА

17 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши заяву представника позивача за вхід. № 6743/20 від 14.02.2020 року про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача адвокат Іорданов В.П. просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р. про стягнення з Фермерського господарства «Промінь» 34 000,00 грн. (- до моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Заява обґрунтована наступним:

ФГ «ПРОМІНЬ» згідно з приписами ч. 2 ст. 122 КАС України наділено правом на оскарження постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №169535 від 16.12.2019р. протягом 6 місяців, зазначений суб`єкт владних повноважень спрямовує на примусове виконання оскаржувану постанову вже після спливу 15 календарних днів від дня. отримання позивачем листа - повідомлення Укртрансбезпеки про залишення скарги без задоволення, а саме після 13.02.2020р.

Враховуючи, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (п. 1 Положення Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015р. №103) та на його службовців поширюються приписи законодавства про боротьбу з коррупцією, то посадові особи вказаного органу на виконання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та слідуючи їх нормативному документу - Порядку №1567 - спрямують оскаржувану постанову на примусове виконання не дочекавшись відповідного рішення суду.

Фактичне ж виконання оскаржуваної постанови та стягнення накладеного штрафу з позивача унеможливить виконання ухваленого рішення суду, адже кошти з позивача буде вже стягнуто, а будь-яке ухвалене рішення суду щодо протиправного характеру оскаржуваної постанови у порушення ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не зумовить ефективного захисту порушених прав ФГ «ПРОМІНЬ» та вимагатиме подання нового позову.

Забезпечити позов ФГ «ПРОМІНЬ» про визнання протиправною постанови №169535 від 16.12.2019р. існує і друга підстава, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, - очевидний характер протиправності оскаржуваної постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

Доказами очевидного характеру протиправності постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 16.12.2019р. №169535 є наступні обставини:

1. Акт №193461 від 23.10.2019р., який є єдиним доказом, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, у порушенням вимог п. 16, 21 Порядку №1567 підписано особою - Богайчу К.П. - яка, як це прямо випливає з описової частини цього Акта, не була присутня під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу ФГ «ПРОМІНЬ».

Згідно з вступною частиною Акта №193461 від 23.10.2019р. перевірку ФГ «ПРОМІНЬ» провели:

Килимник В.А . - головний спеціаліст ВНАП;

Єгоров С.О. - головний спеціаліст ВДК.

Разом з тим, цей самий Акт №193461 від 23.10.2019р. підписали із зазначенням «Посадові особи, що провели перевірку:»:

Килимник В.А. ;

ОСОБА_2 .

Отже, Акт №193461 від 23.10.2019р. підписала особа - ОСОБА_2. - яка фактично не була присутня під час проведення перевірки ФГ «ПРОМІНЬ», а здійснення перевірки (контролю) та складання акта однією особою є порушенням вимог п.п. 16, 21 Порядку Неї567.

Акт №193461 від 23.10.2019р. не містить ані допустимих параметрів автомобілю на зазначеній ділянці шляху, ані фактичних параметрів - довжини, ширини, висоти транспортного засобу ФГ «ПРОМІНЬ» - а містить лише необгрунтоване формулювання щодо перевищення встановлених параметрів на 50%.

Згідно з формою додатку 2 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2013р. №422 Акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів повинен містити допустимі та фактичні довжину, ширину та висоту транспортного засобу.

Складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області Акт №193461 від 23.10.2019р. не містить зазначені параметри, а лише констатує про факт перевищення допустимих меж на 50%.

Оскільки Акт №193461 від 23.10.2019р. є єдиним доказом, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, є його складено з суттєвим порушенням приписів чинного законодавства, за доктриною «плода отруйного дерева» такий доказ втрачає доказову силу та не може бути покладені в основу відповідного рішення (заява № 22978/05, п. 168, рішення від 30.04.2015р. у справі «Яременко проти України (№ 2)», заява № 66338/09, п. 66).

Неприпустимість притягнення до відповідальності на підставі доказів, оформлених або отриманих з порушенням вимог чинного законодавства встановлено й у п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011р. №12-рп/2011 та є сталою правовою позицією Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №751/7557/15-к, постанови Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №488/2433/15, від 01.03.2018р. у справі №398/5735/14-к та ін.).

Таким чином, прийнята на підставі Акта №193461 від 23.10.2019р. постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р. також має очевидні ознаки протиправного характеру.

Зважаючи на викладене, наявні одразу дві підстави, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, для забезпечення адміністративного позову ФГ «ПРОМІНЬ» Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р.:

1) невжиття заходів зумовить до стягнення накладеного на позивача штрафу у розмірі 34 000,00 грн. у порядку виконавчого провадження ще до ухвалення рішення суду, що істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання такого рішення суду, та не призведе до ефективного захисту порушених прав ФГ «ПРОМІНЬ» у порушення вимог ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

2) очевидний характер порушень, вчинених Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області як під час складання Акта №193461 від 23.10.2019р., так й постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р.

Таким чином, виключно зупинення дії індивідуального акта - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р. - є єдиним можливим з передбачених законом видів забезпечення позову, яке зумовить захист прав ФГ «ПРОМІНЬ», а незабезпечення цього позову зумовить до неможливості виконання ухваленого рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Разом з тим, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником, у поданій заяві лише вказано на протиправність дій відповідача та його рішення, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, першою умовою є припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/13306/18 (постанова від 06.02.2019 року):

« 1. рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду;

2. предметом судового розгляду не є законність ймовірних наслідків невиконання припис, позаяк суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

3. твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують».

У спірних правовідносинах позивач просить визнати протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 169535 від 16.12.2019р. про стягнення з Фермерського господарства «Промінь» 34 000,00 грн. від дня її ухвалення.

Вирішення даної позовної вимоги полягає у констатації правомірності чи протиправності Постанови і позбавлення її правових наслідків шляхом скасування.

Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Другою умовою забезпечення позову є що невжиття таких заходів може в майбутньому привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

«Натомість предметом судового розгляду у справі є правомірність Постанови, а не законність ймовірних наслідків її невиконання. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

У заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України». До такого висновку дійшов Верховний Суд у вказаній вище постанові.

З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р. про стягнення з Фермерського господарства «Промінь» 34 000,00 грн. - до вирішення спору.

Крім того, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача» у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Суддя не приймає доводи заявника, оскільки останні стосуються питання обґрунтованості заявлених позовних вимог і є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішуються ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, суддя відзначає, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169535 від 16.12.2019р. про стягнення з Фермерського господарства «Промінь» 34 000,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяву представника позивача за вхід. № 6743/20 від 14.02.2020 року про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.

Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.