Рішення № 87614574, 17.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4791/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Лепехи В.І.;

представника відповідача - Фаріона Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання незаконним та скасування наказу від 11.07.2019 року № 136/ОС-19, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», в якій просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 136/ОС-19 від 11.07.2019 року про звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони зміни № 2 державної установи «Одеський слідчий ізолятор» за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на попередній роботі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони зміни № 2 державної установи «Одеський слідчий ізолятор» із збереженням спеціального звання старший прапорщик внутрішньої служби; стягнути з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» моральну шкоду в розмірі 60000 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. В Державній кримінально-виконавчій службі України позивач проходив службу починаючи з 9 вересня 2004 року. З 1 січня 2011 року перебував на посаді молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та мав спеціальне звання старший прапорщик внутрішньої служби. Наказом № 136/ОС-19 від 11.07.2019 року позивача було звільнено із займаної посади за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає звільнення незаконним з наступних підстав. На запит адвоката № 93 від 18.07.2019 р. було отримано засвідчені печаткою державної установи «Одеський слідчий ізолятор» копії наступних документів: наказ від 10.07.2019 р. № 600/ОД-19 про призначення службового розслідування, висновок службового розслідування, подання до звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України від 11.07.2019 року, наказ від 10.07.2019 року № 601/ОД-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності персоналу установи. Як вбачається з наказу № 601/ОД-19 від 10.07.2019 року позивача було звільнено із займаної посади за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Тобто рішення про звільнення було прийнято 10.07.2019 року, ще до подання до звільнення яке датоване 11.07.2019 р. Відповідно трудової книжки НОМЕР_1 позивача було звільнено на підставі наказу № 136/ОС-19 від 11.07.2019 року. Таким чином, було звільнено двічі: один раз на підставі наказу № 601/ОД-19 від 10.07.2019 року, а другий раз на підставі наказу № 136/ОС-19 від 11.07.2019 року. З наданих документів про звільнення вбачається, що його було звільнено за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Але він не поліцейський та ніколи не проходив службу в органах МВС.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання незаконним та скасування наказу від 11.07.2019 року № 136/ОС-19, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що законом прямо передбачено, що порядок і умови проходження служби, визначені Законом № 580-VIII, тобто, в тому числі, підстави для звільнення поширюються на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач. При цьому Законом № 2713-IV не визначено переліку підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. З викладеного випливає, що Закон № 580-VIII розповсюджує свою дію на спірні відносини з приводу звільнення працівника ДКВС внаслідок вчинення ним корупційного правопорушення. А тому, посилання в наказі № 136/ОС-19 від 11 липня 2019 року, яким було звільнено ОСОБА_1 , на п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) є правомірним. Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII) є самостійною підставою для звільнення. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року по справі № 521/18347/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Зазначена постанова позивачем не оскаржувалась та набула чинності. Виходячи з викладеного, державною установою «Одеський слідчий ізолятор» правомірно звільнено позивача з займаної посади саме на підставі п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». В даному випадку за результатами службового розслідування ОСОБА_1 наказом державної установи «Одеський слідчий ізолятор» № 601/ОД-19 від 10 липня 2019 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України. З метою реалізації наказу № 601/ОД-19 від 10 липня 2019 року Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» 11 липня 2019 року видала наказ № 136/ОС-19, яким було звільнено позивача відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

У відповіді на відзив позивач зазначає, що висновок відповідача, що до ОСОБА_1 було правомірно застосовано вимоги п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» є помилковим. Твердження відповідача, що ОСОБА_1 не було звільнено двічі, оскільки наказ № 601/ОД-19 від 10 липня 2019 року передбачає лише обрання та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби не відповідає дійсності, оскільки в зазначеному наказі вказано: « ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони установи - звільнити з Державної кримінально-виконавчої служби України за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 молодший інспектор І категорії відділу режиму і охорони зміни № 2 Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» проходив публічну службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Наказом Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» від 10.07.2019 року № 600/ОД-19 на виконання листа Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.06.2019 року було призначене службове розслідування відносно співробітників Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» за фактом порушення вимог п.10 ст.77 закону України «Про Національну поліцію».

За результатами проведення службового розслідування було складено висновок службового розслідування. Під час проведення службового розслідування було встановлено, що Молодший інспектор І категорії відділу режиму і охорони установи ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді та 6удучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який разом з іншими матеріалами надіслано до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення. Постановою іменем України від 20.11.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП визнаний винним та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень на користь держави, на підставі п.5 ч.2 ст.43 ЗУ «Про судовий збір» стягнуто з нього судовий збір у розмірі 352,4 гривень на користь держави.

Відповідно до висновку службового розслідування члени комісії запропонували за правопорушення, пов`язане з корупцією, згідно пп. «д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», на яких поширюються вимоги ч.1 ст.45 цього Закону, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинили адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони установи - звільнити з Державної кримінально-виконавчої служби України за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» від 10.07.2019 року № 601/ОД-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності було, крім іншого, за результатами проведення службового розслідування за правопорушення, пов`язане з корупцією, згідно пп. «д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», на яких поширюються вимоги ч.1 ст.45 цього Закону, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинили адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони установи - звільнити з Державної кримінально-виконавчої служби України за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» від 11.07.2019 року № 136/ОС-19 було звільнено за пунктом 10 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1, молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони зміни № 2 державної установи «Одеський слідчий ізолятор», 11 липня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч.8 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України. На осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язані подавати щороку до 1 квітня за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, пов`язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», підлягають звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з ч.3 ст.21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з пп. «д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ч.2 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.

Згідно з ч.3 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.7 ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до ч.7 ст.19 Дисциплінарного статут Національної поліції України у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч.3ст.13 Дисциплінарного статут Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.3 ст.22 Дисциплінарного статут Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Згідно з п.2 Розділу 1 Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 року № 356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 року за № 295/26740, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Відповідно до п.1 Розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 року № 356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 року за № 295/26740, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з п.7 Розділу 8 Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 року № 356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 року за № 295/26740, про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Як вже було зазначено судом вище, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення було рішення (постанова) Малиновського районного суду міста Одеси від 20.11.2018 року у справі № 521/18347/18, якою його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодекс України про адміністративні правопорушення (порушення вимог фінансового контролю - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень на користь держави.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, за результатами службового розслідування наказом відповідача № 601/ОД-19 від 10.07.2019 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України, а з метою реалізації цього наказу Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» 11.07.2019 року видала наказ по особовому складу № 136/ОС-19, яким було звільнено ОСОБА_1 відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, оскаржуваний наказ від 11.07.2019 року № 136/ОС-19 прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, позивач належним чином не обґрунтував визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 60000 грн. та не зазначив з чого він виходив при цьому. Також, позивач взагалі не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 60000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» (Люстдорфська дорога, 11, м. Одеса, 65059, ідентифікаційний код 08564162) про визнання незаконним та скасування наказу від 11.07.2019 року № 136/ОС-19, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2020 року.

Суддя М.М. Кравченко