Постанова № 8761314, 02.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-453/10/2370 02.04.2010 р. м. Черкаси

11 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Гриценка О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Уманського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Уманський міський центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задовольнити його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Уманського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп., з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533, зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 як застрахована особа, зареєстрований в установленому законом порядку як безробітний, зобов'язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а саме ті, що на день надання статусу безробітного не вказав, що він був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

За цей період відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп. А тому, вказані обставини є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення з відповідача внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання, з моменту виникнення таких обставин.

Відповідач до зали судового засідання не зявився, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно наданих під час судового розгляду справи письмових заперечень на позовну заяву від 26.02.2010 року відповідач позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року підприємницьку діяльність відповідача було припинено. Також в запереченнях зазначено, що відповідач став на облік до Уманського міського центру зайнятості як особа, що шукає роботу та отримав статус безробітного після набуття законної сили вказаним судовим рішенням.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 звернувся до Уманського міського центру зайнятості і за його заявою від 10.06.2009 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»як застрахованій особі.

В своїй заяві від 10.06.2009 року про надання статусу безробітного відповідач вказав, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльності не займається, пенсію не отримує і не має права на її призначення.

Наказом Уманського міського центру зайнятості від 10.08.2009 року № НТ 090810 було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу у звязку із працевлаштуванням безробітного відповідно до пп.1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

10 серпня 2009 року відповідача на підставі наказу Уманського міського центру зайнятості № НТ 090810 було знято з обліку в звязку з працевлаштуванням відповідача за направленням ДСЗ відповідно до п. 20 «Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації».

Перевіркою достовірності даних безробітних, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їм матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої державним реєстратором Уманської міської ради Черкаської області позивачем було встановлено, що відповідач під час реєстрації в Уманському міському центрі зайнятості приховав, що з 24.02.2004 року зареєстрований як фізична особа підприємець.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року по справі № 2-а-1870/08 за позовом Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи, що не повязане з банкрутством припинено підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

В частині 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 49 цього Закону суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Згідно частини 9 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до абзацу 2 частини 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 10.03.2010 року відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що в період перебування на обліку в Уманському міському центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець.

А тому посилання відповідача на скасування його державної реєстрації як субєкта підприємницької діяльності в день прийняття відповідного судового рішення є безпідставними і суперечать вимогам чинного законодавства.

За період з 03.06.2009 року по 10.08.2009 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп.

Згідно наказу Уманського міського центру зайнятості «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2»від 27.11.2009 року № 2303/22 відповідача зобовязано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 716 грн. 52 коп.

Суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-III, та «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. № 803, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248.

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема ст.6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 25 Основ встановлює види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до яких, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Стаття 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803 (далі - Закон), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно статті 2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, зазначається, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Уманського міського центру зайнятості (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Горького, 35, ідентифікаційний код 21368520) кошти в сумі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 52 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяС.О.Кульчицький