Постанова № 8761298, 31.03.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-594/10/2370 31.03.2010 р.                                                                       м. Черкаси

09 год. 00 хв.          

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі –Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –Жалдак В.І. (за довіреністю),

представників відповідача –Стадника С.В. (за довіреністю), Прилуцького О.І. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відлуння-Плюс»про стягнення заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відлуння-Плюс»про стягнення заборгованості по страхових внесках в сумі 7994 грн. 58 коп., штрафних санкцій –2898 грн. 03 коп. та 1576 грн. 59 коп. пені, усього на загальну суму 12469 грн. 20 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 зобов’язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених в адміністративному позові та письмових поясненнях по справі, наданих суду під час судового розгляду справи.

Заперечуючи проти позову, представники відповідача подали суду письмові заперечення та у судовому засіданні пояснили, що згідно розрахунку нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з липня 2008 року по грудень 2009 року та копій платіжних доручень, наданих суду, страхові внески сплачувались відповідачем в переважній більшості випадків вчасно та в повному обсязі, а борг за вказаний період становить лише 1027 грн. 27 коп. Також представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що рішення, яким застосовано до відповідача фінансові санкції та нараховано пеню застосовано позивачем за несвоєчасну сплату страхових внесків, позов про сплату яких було подано позивачем до господарського суду Черкаської області 07.08.2008 року, судовий розгляд якого призупинено до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення по справі про оскарження ПП «Науково-виробнича фірма «Відлуння-Плюс»нарахування штрафних і фінансових санкцій управлінням Пенсійного фонду у лютому та червні 2008 року.

Крім того, під час судового розгляду справи, представники відповідача заперечували проти задоволення позову з тих підстав, що рішення позивача про стягнення штрафних та фінансових санкцій №2756 від 05.12.2008 року відповідач не отримував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Відлуння-Плюс»є юридичною особою та зареєстроване платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно узгодженого розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідачем за липень 2008 року нараховано страхові внески в сумі 876 грн. 57 коп., за серпень –788 грн. 71 коп., за вересень 2008 року –859 грн. 57 коп., за жовтень –217 грн. 12 коп., за листопад –16 грн. 56 коп., за грудень 2008 року –15 грн. 60 коп., за січень 2009 року –302 грн. 92 коп., за лютий 2009 року –383 грн. 73 коп., за березень 2009 року –471 грн. 12 коп., за квітень 2009 року –642 грн. 08 коп., за травень 2009 року –663 грн. 24 коп., за червень 2009 року –663 грн. 28 коп., за липень 2009 року –440 грн. 16 коп., за серпень 2009 року –431 грн. 86 коп., за вересень 2009 року –411 грн. 60 коп., за жовтень 2009 року – 273 грн. 33 коп., за листопад 2009 року – 264 грн. 77 коп., за грудень 2009 року –272 грн. 36 коп.

Загальна сума становить 7994 грн. 58 коп. (876 грн. 57 коп. + 788 грн. 71 коп. + 859 грн. 57 коп. + 217 грн. 12 коп. + 16 грн. 56 коп. + 15 грн. 60 коп. + 302 грн. 92 коп. + 383 грн. 73 коп. + 471 грн. 12 коп. + 642 грн. 08 коп. + 663 грн. 24 коп. + 663 грн. 28 коп. + 440 грн. 16 коп. + 431 грн. 86 коп. + 411 грн. 60 коп. + 273 грн. 33 коп. + 264 грн. 77 коп. + 272 грн. 36 коп.).

На підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 2756 від 05.12.2008 року. Вказаним рішенням до відповідача застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 2898 грн. 03 коп. та нарахування пені в розмірі 1576 грн. 59 коп. за період з 20.08.2007 року по 20.11.2008 року.

Рішення було надіслано листом з повідомленням про вручення на фактичну адресу відповідача, проте було повернуто на адресу відправника за відмовою адресата від одержання (а. с. 30).

Загальна сума боргу відповідача становить 12469 грн. 20 коп. (7994 грн. 58 коп. + 1576 грн. 59 коп. + 2898 грн. 03 коп.).

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом –«Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом –«Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Щодо посилання представників відповідача стосовно того, що страхові внески сплачувались відповідачем в переважній більшості випадків вчасно та в повному обсязі, а борг за вказаний період становить лише 1027 грн. 27 коп. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період з липня 2008 року по грудень 2009 року відповідачем самостійно визначено суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування згідно розрахунків за відповідний період (а. с. 8 –29), усього на загальну суму 7994 грн. 58 коп.

Проте за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків за період з липня по грудень 2007 року на загальну суму 5056 грн. 34 коп., позов про стягнення яких задоволено повністю постановою господарського суду Черкаської області від 03.04.2008 року по справі №07/1094а. Доказів зупинення строків сплати вказаної заборгованості сторонами суду надано не було.

Таким чином, судом встановлено, що сплачуючи страхові внески за період з липня 2008 року по грудень 2009 року відповідач мав заборгованість по сплаті страхових внесків за минулі періоди.

Разом з тим, частиною 5 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, виходячи із змісту вказаної норми Закону позивач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, а тому суд визнає безпідставним посилання відповідача на часткову сплату страхових внесків.

Щодо посилання представників відповідача на порушення позивачем ч.14 ст.106 Закону № 1058-IV при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних та фінансових санкцій за рішенням № 2756 від 05.12.2008 року у зв’язку з неодержанням відповідачем вказаного рішення суд зазначає наступне.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Відповідно до частини 14 цієї статті рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 2756 від 05.12.2008 року було надіслано листом з повідомленням про вручення на фактичну адресу відповідача, проте було повернуто на адресу відправника за відмовою адресата від одержання (а. с. 30).

Крім того, судом встановлено, що позивачем направлялися листами з повідомленням про вручення на фактичну адресу відповідача вимоги про сплату боргу за жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, повідомлення, у яких міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, від 31 липня 2009 року № 1480, від 1 вересня 2009 року № 1557, від 1 липня 2009 року № 1312, проте листи були повернуті на адресу відправника у зв’язку з відмовою адресата від одержання, що підтверджується копіями довідок (а. с. 71 –73).

Таким чином, беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 12469 грн. 58 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем –суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Згідно до частини 3 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відлуння-Плюс»(18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 132, кв. 87, ідентифікаційний код 25211436) на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 21367650) заборгованість по страхових внесках на суму 7994 грн. 58 коп., штрафних санкцій –2898 грн. 03 коп. та пені 1576 грн. 59 коп., усього на загальну суму 12469 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дев’ять) грн. 20 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2010 року.

Головуючий

С.О. Кульчицький