Ухвала суду № 87610719, 13.02.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2/759/2497/20

ун. № 759/24329/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`янвоської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 1) Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання незаконними та скасування рішення, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.01.2020 відкрито підготовче провадження по справі (а.с. 90).

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти направлення на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки вважає, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як вказаний спір виник із приватноправових відносин.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що вказаний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Правовий статус і компетенція державного реєстратора прав та їх обтяжень визначені ст. 10 даного Закону.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 1. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду №826/9928/15 від 04.04.2018 р., №619/2019/17 від 14.03.2018 р., №826/9928/15 від 04.04.2018 р., №826/4460/17 від 16.05.2018 р., а також Верховного Суду України від 25.04.2017 р. у справі №21-3197а16.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державних реєстраторів як суб`єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв`язку з недотриманням ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у даній справі дослідженню будуть підлягати виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені відповідачем - державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 27, 31, 186, 353, 354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 1) Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання незаконними та скасування рішення, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії направити на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул`яновська