Рішення № 87610530, 04.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51379/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/51379/17-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: ОСОБА_3

третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння,

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача 2 ОСОБА_3 - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В.В., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування квартири з чужого незаконного володіння, просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Боренко О.М., 15 травня 2006 року за реєстровим № 4-305;

- витребувати на його користь у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яку він успадкував після смерті дружини. У цій квартирі позивач постійно проживає з лютого 1983 року, а з 30 травня 2006 року зареєстрований в ній та несе всі витрати по її утриманню. У липні 2017 року йому стало відомо, що належна йому квартира зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 . Спірну квартиру він ніколи нікому не відчужував, постійно проживав у ній. Тому з метою встановлення обставин, за яких квартира вибула з його володіння, він звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення доказів. Після витребування судом копій нотаріальних документів, на підставі яких квартира зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_7 , йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_6 зареєстрував право власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 травня 2006 року, виданого Восьмою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4-305, тобто на підставі аналогічного свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видавалось держнотконторою позивачу, за однією відмінністю - у цьому свідоцтві спадкоємцем зазначений відповідач ОСОБА_8 . 21 січня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 договір іпотеки на забезпечення укладеного цими сторонами договору позики, за яким в іпотеку передано спірну квартиру. 19 лютого 2016 року між відповідачами укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру в рахунок виконання зобов`язання, яке з`явилось на підставі договору позики грошей в сумі 95 000 грн.

Враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру Восьмою Київською державною нотаріальною конторою видавалось на ім`я позивача, а не на ім`я відповідача ОСОБА_2 , тому позивач вважає, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 повинно бути визнано недійсним. З урахуванням цього, позивач зазначає, що вибуття спірної квартири з його володіння відбулося всупереч його волі, просить витребувати квартиру з володіння відповідачки ОСОБА_3 на його користь.

Ухвалою суду від 07.09.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - для сплати судового збору (т. 1 а.с. 27).

Ухвалою суду від 03.11.2017 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 5 грудня 2017 року (т. 1 а.с. 34).

Ухвалою суду від 03.11.2017 року задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру (т. 1 а.с. 36).

01.12.2017 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 надав до суду заперечення на позов, в яких зазначав, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом позивачем не доведені, відсутні належні докази, які б доводили недійсність цього свідоцтва, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Також зазначав, що ОСОБА_3 набула спірну квартиру у відповідності до вимог чинного законодавства і тому не має підстав для витребування квартири на користь позивача. Крім того, вказував, що позивач до отримання свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 травня 2006 року зі своєю дружиною ОСОБА_12 вже не жив однією сім`єю та розірвав шлюб, тому позов безпідставний та необґрунтований, і просив відмовити в задоволенні позову (т. 1 а.с. 49).

Ухвалою суду від 19.03.2019 року здійснено окреме доручення до компетентного суду Угорської Республіки щодо вручення судових документів відповідачу ОСОБА_13 на підставі Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікованого 10.01.2002 року для вручення відповідачу ОСОБА_13 копії позовної заяви на угорській мові з додатками та надання ним пояснень по суті позову, провадження у справі зупинене до отримання відповіді від компетентного суду на доручення щодо збирання доказів. Провадження у справі зупинено (т. 1 а.с. 72).

Ухвалою суду від 27.09.2019 року поновлено провадження у справі, продовжено судовий розгляд справи, призначено справу в підготовче судове засідання на 22 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 94).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року витребувано докази у справі (т. 1 а.с. 104), а саме:

- у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 9 лютого 2016 року, серія та номер: 58, який став підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 .

- у Головному територіальному управлінні юстиції в м. Києві копії всіх документів, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), тобто було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , Індексний номер: 27660517 від 29.12.2015, 16:19:41), номер запису про право власності 12836946, Державний реєстратор Бондаренко Ангеліна Вікторівна, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

- у Восьмій Київській державній нотаріальній конторі довідку про те, чи видавалось 15 травня 2006 року державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Буренок О.М. свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, на спадкове майно, яке складається з квартири за АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_12 , спадкова справа № 330/2005р., зареєстроване в реєстрі за № 4-305.

- у Державній прикордонній службі України відомості щодо перетину державного кордону України громадянином ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт громадянина Угорщини, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 25.06.2012р. видавник КЕК КН Державний реєстраційний відділ, в період з початку 2015 року по кінець 2016 року, якщо так, то коли, на який термін зазначений громадянин в`їжджав на територію України та коли виїжджав з території України.

Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року повторно витребувано докази у Державній прикордонній службі України (т. 1 а.с. 234) та ухвалою суду від 18 листопада 2019 року закрите підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 20 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 233), відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Відповідачі в судові засідання неодноразово не з`являлися, про час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

Судові повістки, що направлялися на їх адресу за відомим суду місцем проживання відповідачів поверталися до суду без вручення за закінченням встановленого строку зберігання. Неявка адресатів за їх отриманням у поштовому відділенні є відмовою від їх отримання, а тому повідомлення відповідачів про час розгляду справи суд вважає належним.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В.В. в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що справа перебуває в провадженні тривалий час, а саме з листопада 2017 року, враховуючи зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, суд розглянув справу за відсутності відповідачів та третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Крім того, зазначав, що вже під час розгляду справи 11 червня 2018 року невідомі особи проти волі позивача, застосовуючи фізичне насилля, виселили його зі спірної квартири та змінили замки на вхідних дверях до квартири. У цей же день за допомогою працівників поліції та сусідів позивачу вдалося повернутися до квартири. А 29 вересня 2018 року після повернення зі стаціонарного лікування, позивач не зміг потрапити до квартири, оскільки у квартирі були зламаня вхідні двері, заселились невідомі особи, при цьому в квартирі залишились всі його речі та майно, тому позивач, літня людина, опинився без засобів на існування та постійного місця проживання. За заявою позивача з приводу незаконного заволодіння квартирою 18.10.2017 року Печерським УП ГУ НП у м. Києві порушене кримінальне провадження за №12017100060005232.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 757/30555/19-ц, яка оглянута судом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 травня 2006 року, виданим Восьмою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4-305, зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації 17 травня 2006 року за реєстровим № 5633 (т. 1 а.с. 6).

Оригінал цього правовстановлюючого документу судом оглянуто та завірено в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що постійне місце проживання позивача зареєстровано в цій квартирі з 2006 року (т. 1 а.с. 8).

Також право власності позивача підтверджується інформаційними довідками Київського міського бюро технічної інвентаризації від 18.07.2017 року КВ-2017 № 27450 та від 24.10.2019 року КВ-2019 № 41474 (т. 1 а.с. 7, 184), в яких зазначено, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Восьмою київською державною нотаріальною конторою 15.05.2006 року, № 4-305, дата проведення реєстрації в Бюро - 17.05.2006 року за № 5633.

Вказана обставина також підтверджується відповіддю Київського державного нотаріального архіву від 01.11.2019 року, яка надійшла на запит суду (т. 1 а.с. 161), згідно з якою, відповідно до справи № 2-15 спадкова справа № 330 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 , 15 травня 2006 року за реєстровим №4-305 ОСОБА_15 державним нотаріусом Восьмої Київської Державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , чоловіку померлої.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_6 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_12 та Восьмою Київською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 травня 2006 року за реєстровим № 4-305 на спірну квартиру ОСОБА_13 не видавалося.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини, відсутність оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_16 , наявність оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , який оглянутий судом в судовому засіданні, підтвердження Київським державним нотаріальним архівом видачі такого свідоцтва ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 недійсним відповідно до положень ст. 215 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру було зареєстровано державним реєстратором Бондаренко А.В. 21.12.2015 року, про що було зроблено запис номер 12836946 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за реєстраційним номером 822849980000 квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, номер 4-305, виданого 15.05.2006 року державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори за відповідачем ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 131-139).

21 січня 2016 року між відповідачами громадянкою ОСОБА_17 та громадянином ОСОБА_14 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окуруг Маматовою В.В., відповідно до умов якого ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_3 95 000 гривень (т. 1 а.с. 127-128).

21 січня 2016 року цим же приватним нотаріусом було посвідчено договір іпотеки, укладений між відповідачами, відповідно до умов якого в порядку забезпечення наведеного вище договору позики грошей ОСОБА_6 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 119-122).

9 лютого 2016 року між відповідачами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким відповідач ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру в рахунок виконання зобов`язання за договором позики грошей. Цей договір також посвідчений та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В. (т. 1 а.с. 115-116).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, враховуючи, що відповідач ОСОБА_6 набув право власності на спірну квартиру у спосіб, не передбачений діючим законодавством, за недійсним правочином, в порушення прав позивача, то він не набув право власності на квартиру та як наслідок не мав законних прав розпоряджатися нею.

Враховуючи, що спірне майно незаконно вибуло з власності позивача в порушення вимог чинного законодавства, вказана квартира підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_3 на підставі ст. 388 ЦК України на користь позивача.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

За приписами частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, таке право є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що реституція, як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а стаття 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією свідоцтва про право на спадщину за законом за відповідачем та подальшим відчуженням спірної квартири, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Статтею 388 ЦК України регламентовано, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Судом встановлено, що квартира яка є предметом спору, вибула із власності позивача, без його відома та згоди, тобто не з його волі.

Отже, враховуючи викладене, майно може бути витребуване з володіння добросовісного набувача у будь-якому випадку за умови, що майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Спірна квартира незаконно вибула зі власності позивача, в порушення вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим та на підставі статті 388 ЦК України, вказана квартира підлягає витребуванню від відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 , що позивач не проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_12 та розірвав шлюб з нею, тому він не набув право на спірну квартиру, спростовуються письмовими доказами у справі.

Зокрема, з матеріалів цивільної справи № 757/30555/19-ц, яка оглянута в судовому засіданні, та копії документів, з якої долучені до справи, вбачається, що актовий запис про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_12 анульовано 26.04.2006 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2006 року та постанови Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2006 року.

Також вказана обставина підтверджується довідкою від 02.11.2019 року № 4482/17.8-09 Печерського районного у м. Києві Відділу ДРАЦС та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00024464787 від 06.11.2019 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Обставини, на які посилається позивач, підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, стороною відповідача не спростовано.

Враховуючи наведене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов висновку про задоволення що позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, понесений позивачем, відшкодовується відповідачами в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст. 202, 203, 215, 216, 317, 319, 346, 387, 388, 392 ЦК України та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 158, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Боренко О.М. 15 травня 2006 року за реєстровим номером № 4-305.

Витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 320 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

відповідач 1: ОСОБА_6 : АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

відповідач 2: ОСОБА_3 : АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна: 01032, м. Київ, бул. Шевченка, 38.

Суддя О.В.Батрин