Постанова № 87605415, 07.02.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16226/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського сержанта УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України Сульжука А.О., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського сержанта УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України Сульжука А.О., в якому просить суд скасувати та визнати протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №1431248 від 18 серпня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 255 гривень, а провадження про адміністративне правопорушення про порушення ч.1 ст.122 КУпАП закрити.

Позивач в позовній заяві посилається на відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення. Також, позивач вказує на порушення відповідачем ст. 245 КУпАП зокрема, відповідачем невірно відображено відомості в оскаржуваній постанові та не в повному обсязі з`ясовано всі обставини справи.

Ухвалою суду від 27.08.2019р. у справі відкрите спрощене позовне провадження призначено розгляд справи з викликом сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень. В судове засідання позивач не з`явилася. Згідно поданого клопотання ОСОБА_1 просила розглядати справу у її відсутність в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. В судове засідання представники відповідача не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду даної справи повідомлялися завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавали.

Ухвалою суду від 20.01.2020 р. за клопотанням позивачки ОСОБА_1 залучено співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився.

Представником Департаменту патрульної поліції Немеришиною В.О. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачі наполягають на вчиненні позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП . На підтвердження факту вчинення правопорушення надано фотознімок приладу TruCam LTI 20/20, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 під керуванням позивачки, яка рухалась з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год автомобільним шляхом Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне.

Представником відповідача до відзиву також долучено копії письмових документів, диск з відеозаписом , на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч.9 ст. 205 КАС України,якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Дослідивши надані сторонами докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.08.2019року сержантом поліції УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України Сульжук А.О. складено постанову серії ЕАВ №1431248. Відповідно до якої 18.08.2019року о 10:00:43 години за місцем розгляду справи: Рівненська область, автодорога Н-22 Устилуг Луцьк –Рівне 154 розглянуто справу відносно перевищення швидкості руху транспортним засобом «MERSEDES-BENS C 300», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивачки. За даними постанови ОСОБА_1 18 серпня 2019 року керуючи вказаним транспортним засобом, рухаючись автомобільним шляхом Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 154 км, перевищила встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Обарів, рухалась зі швидкістю 84 км\год, швидкість руху вимірювалось приладом Trucam LTI20\20 TC001163, чим порушила п. 12.4 ПДР-порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Позивач не погодившись з вказаною постановою оскаржила її до суду, вказавши що швидкість руху здійснювалася не стаціонарним приладом, а приладом TruCam LTI 20/20 розміщеним в ручному режимі, що суперечить статті 40 Закону «Про національну поліцію» №580-VIII. Окрім того, позивач вказала що на наданій відповідачем фотозйомці з приладу TruCam LTI 20/20 зафіксовано швидкість руху транспортного засобу по за межами дії дорожніх знаків населеного пункту Обарів (5.45 та 5.46), для чого просила допитати в якості свідка пасажира, який був очевидцем вказаної події та який може підтвердити, що в момент вимірювання швидкості приладом TruCam транспортний засіб під керуванням позивача та працівник патрульної поліції, який тримав в руках прилад TruCam LTI 20/20 знаходився поза межами дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт», а зокрема після розміщення дорожнього знаку 5.46 «кінець населеного пункту».

Згідно частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема:

населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню

адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач 18.08.2019року в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушила швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20км.

При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20.

Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCam LTI 20/20, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місцязнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцязнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Окрім того, судом враховано, що населений пункт Обарів є територіально наближеним до м. Рівне і загальновідомим є факт розбудови вказаного населеного пункту вздовж автодороги Н-22 без відповідного перенесення (тривалий час) дорожніх знаків в зону вказаної розбудови «початок на кінець населеного пункту».

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів , визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20км.

За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними в ході розгляду сержантом поліції УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України Сульжук А.О. адміністративної справи за наслідком якої складено оскаржувану постанову серії ЕАВ №1431248 не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20км.

Відтак, відповідач в особі сержанта патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудних камер стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.

Згідно з абз.2 частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. За наведених положень законодавства суд не прий

Окрім того, судом враховано положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль «MERSEDES-BENS C 300» наведено ціль та протягом приблизно 2 секунд здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля Trucam LTI20\20 TC001163 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом ДП «Укрметртестстандарт» про повірку № 22-01/11935, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керувала позивачка.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення 18.08.2019року на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п.3 ч.2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивачки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення нею вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова інспектора за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 77, 241, 244, 245, 246,286,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1431248 від 18.08.2019 р., складену поліцейським сержантом 1 батальйону 1 роти УПП в Рівненській області Сульжуком А.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП НП України, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14-а. Відповідач: Поліцейський сержант УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України Сульжук А.О., місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14-а.

Відповідач: Департамент патрульної поліції , місце знаходження: 03048, м.Київ , вул. Федора Ернста, 3. Повний текст рішення виготовлено 13.02.2020 року.

Суддя: О.В.Панас