Ухвала суду № 87599633, 13.02.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/11857/19

Провадження № 2-п/592/12/20

УХВАЛА

13 лютого 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Олійник В. О. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2019 року представник АТ КБ “ПриватБанк” за довіреністю Кіріченко Віталій Михайлович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (вхідний № 41501/19 від 02.08.2019 року) (а. с. 3 – 5) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.09.2019 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвала набрала законної сили 24.09.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84476167) (а. с. 50) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року було постановлено цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості розглянути заочно. Ухвала набрала законної сили 20.11.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85766301) (а. с. 56) .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року позов акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” було задоволено. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором в розмірі 63411,44 грн. . Було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) судові витрати в розмірі 1921,00 грн. . Рішення набрало законної сили 24.12.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85766530) (а. с. 57) .

26.12.2019 року відповідачка ОСОБА_1 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року, із змісту якої вбачається, що 20.11.2019 року Ковпаківським районним судом м. Суми було ухвалено заочне рішення по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до неї – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.02.2012 року, яким позовні вимоги позивача було задоволено. Вона повідомляє про те, що 26.01.2017 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , про що Ковпаківським районним у м. Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області було складено відповідний актовий запис № 61. Прізвище після державної реєстрації шлюбу було змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Копію свідоцтва про шлюб додає до заяви. Вона не була присутня при проголошенні вищезазначеного заочного рішення, про що вказано в самому рішенні на першій сторінці у восьмому абзаці. Відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Вказане судове рішення було отримане нею 06.12.2019 року після отримання поштового повідомлення, а заява про його перегляд подається 26.12.2019 року, тобто без пропуску відповідного строку на її подання. Вона не з`явилась у судове засідання, в якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомила про причини своєї неявки відносно цього засідання, виходячи з того, що не була належним чином повідомлена про календарну дату проведення вказаного судового засідання, а тому не знала про таке повідомлення та відповідно його не бачила. Жодного поштового повідомлення, судові повістки до суду до 04.12.2019 року їй не надходили та відповідно вона не отримувала за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Неповідомлення у встановленому законом порядку про розгляд справи позбавило її – ОСОБА_6 прав, передбачених ч. ч. 2, 3, 6 ст. 43 ЦПК України, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, а також призвело до ухвалення неправильного заочного рішення судом. Що стосується заперечення проти позовних вимог позивача та докази, якими воно ґрунтується, слід зазначити наступне. 23.02.2012 року між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 23.02.2012 року та вона отримала кредит у розмірі 500,00 грн. , у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до анкети-заяви від 23.02.2012 року вказана сума бажаного кредитного ліміту по платіжній картці “Універсальна” GOLD становить 500,00 грн. . Вона не зверталась до банку з заявою про підвищення кредитного ліміту по даній картці з 500,00 грн. до 2000,00 грн. , окрім того, своєї згоди на підвищення кредитного ліміту вона не надавала, тому звідки з`явилась сума у розмірі 2000,00 грн. їй наразі невідомо. Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору, зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Домовленість про зміну (підвищення) кредитного ліміту між ними досягнута не була. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених даним договором більш ніж 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості. У відповідності до розрахунку, станом на 30.06.2019 року заборгованість становить: 63 411,44 грн. і включає в себе: 2000,00 - заборгованість за кредитом; 56115,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1800 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 2995,78 грн. - процентна складова штрафу. Таким чином, позивач не мав права нараховувати штраф у твердій грошовій сумі. Крім цього, формування штрафу у розмірі 500 грн.+ 5 % від суми заборгованості є подвійною відповідальністю за одне і теж порушення. Незаконність визначення цієї суми полягає в тому, що вона створює їй подвійну відповідальність перед позивачем, що забороняється ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вказана сума грошових коштів створює її подвійну відповідальність виходячи з того, що за теж саме порушення – несвоєчасне погашення процентів та/або тіла кредиту. Також вказана позиція підтримана Верховним Судом України, який в своїй постанові від 21.10.2015 року по справі № 6-2003цс15 (обов`язковій до виконання) зазначив наступне. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53118512) . Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України) . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України) . Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Потрібно зазначити, згідно кредитного договору № б/н від 23.02.2012 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,що відповідає строку дії картки. Картка була отримана нею у 2012 році. Строк дії кредитної картки — 3 роки, а, отже, закінчився у 2015 році, відповідно. Вона не зверталась до банку з заявою про перевипуск кредитної картки, а, отже, слід зазначити, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні, обґрунтування чого полягає в наступному. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для того, щоб обґрунтувати позицію відносно того, що позов був поданий після спливу строку позовної давності спочатку потрібно встановити момент, в який розпочався перебіг позовної давності відносно позовних вимог про виконання спірного кредитного зобов`язання. Виходячи з того, що спірне кредитне зобов`язання має строк його виконання, законодавство України по відношенню до такого виду зобов`язання момент, в який розпочинається перебіг позовної давності, визначає в ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Враховуючи ту обставину, що починаючи з 2015 року (дата кінцевого строку дії кредитної картки) банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов`язання так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Тобто, починаючи з 2015 року по сьогоднішній день строк позовної давності, щодо кредитного договору № б/н від 23.02.2012 року та стягнення неустойки за вказаним договором сплив у 2018 році. Банк звернувся до суду за захистом своїх прав лише 02.08.2019 року. В постановах Верховного Суду України відображена наступна позиція стосовно вказаної справи, а саме: відносно того, що у випадку якщо в кредитному договорі передбачена можливість вимоги банку дострокового повернення всіх кредитних грошових коштів внаслідок порушення кредитного зобов`язання, то в момент настання відповідних порушень банк набуває право звертатися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості і відповідно змінюється строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі. Тобто, позиція позивача в частині стягнення процентів в межах позовної давності невірна, оскільки позовна давність сплила на все кредитне зобов`язання, а відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) . Зв`язок вказаної судової позиції з обставинами справи, які мають місце в цьому судовому розгляді полягає в тому, що банк в кредитному договорі чітко прописав строк повернення кредитних коштів, і саме з цього строку виконання кредитного зобов`язання і має відраховуватися строк позовної давності на стягнення всієї суми кредитних грошових коштів, який був пропущений банком. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року, ухваленої по справі № 6-116цс13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35667396) , яка є обов`язковою для виконання всіма органами судової влади України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, позовна давність за кредитними зобов`язаннями, які виконуються сплатою окремих платежів, рахується окремо відносно кожного платежу. Аналогічна позиція відображена в наступних постановах Верховного Суду України: - в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року по справі № 6-14цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/37908426) ; - постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року по справі № 6-20цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/37908433) ; - в постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 року по справі № 6-61цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/39589416) ; - в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року по справі № 6-95цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731230) ; - в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року по справі № 6-133цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41019586) ; - в постанові Верховного Суду України від 22.10.2014 року по справі № 6-127цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41163724) ; - в постанові Верховного Суду України від 12.11.2014 року по справі № 6-167цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41479730, http://reyestr.court.gov.ua/Review/41479736) ; - в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41735963) . Отже, якщо виходячи з того, що спірне кредитне зобов`язання підлягає виконанню сплатою щомісячних платежів і якщо дивитися через призму вказаних вище норм права на спір, який виник за кредитним договором № б/н від 23.02.2012 року, та враховуючи те, що позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми 02.08.2019 року, що підтверджується, датою подання позовної заяви про стягнення заборгованості, то виходить, що боржник має платити суму грошових коштів по тілу кредиту за період з 2012 року до 2015 року. Відповідно до законодавства не можна застосовувати позовну давність на кожний місячний платіж, ігноруючи позовну давність на все кредитне зобов`язання, оскільки це буде порушення логічної побудови системи норм ЦК України. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України) . Ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) . Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) . При цьому в законодавстві визначаються різні поняття, як “строк дії договору” , так і “строк (термін) виконання зобов`язання” (ст. ст. 530, 631 ЦК України) . Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення — невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. З цього випливає, що до спірного кредитного зобов`язання слід застосувати позовну давність. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов`язання, а тому банк мав право з 2015 року й протягом трьох років від цієї дати, а саме: до 2018 року звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, чого він не зробив. Крім цього, в судовому засіданні не було встановлено обставини з приводу перевипуску банківської картки. Щодо первинних документів. По-перше, позивач посилається на суму заборгованості, яка начебто обліковується за позичальником, але не подає доказів на підтвердження цього. Згідно ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З постановленого заочного рішення не вбачається, що позивачем подано, а судом досліджено первинні документи, які б відображали факт надання/перерахування кредитних коштів, часткового погашення за рахунок помісячних платежів. У відповідності до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ) . Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення “Про організацію операційної діяльності в банках України” , затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/7880. 3 урахуванням приписів ст. 41 Закону України “Про Національний банк України” , постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280 “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України” та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України. Позивачем, на підтвердження обліковування сум, що є предметом стягнення у цьому спорі, не надано банківських виписок з рахунків боржника, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Розглядаючи справу про стягнення боргу за кредитом Верховний Суд, серед усього іншого, зокрема зазначив, що виписки банку по особовим рахункам позичальника, відкритих у банку, відносяться до первинних бухгалтерських документів. Відповідно до Закону України “Про судовий збір” за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Тому, до заяви долучено оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 384,20 грн. . На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 256, 257, ч. 5. ст. 261, 266, 267, 509, 526, 549, 612, 1054, 1055 ЦК України; ч. ч. 2, 3, 6 ст. 43, ч. 3 ст. 284, ст. 285 ЦПК України; ст. 61 Конституції України; ст. 41 Закону України “Про Національний банк України” ; Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ; Законом України “Про судовий збір” , вона просила: 1. Переглянути заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року, яке ухвалене по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по справі № 592/11857/19. 2. Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості № 592/11857/19 та призначити справу для розгляду в загальному порядку (вхідний № 64855/19 від 26.12.2019 року) (а. с. 64 – 75) .

13.02.2020 року відповідачка ОСОБА_1 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому просила заяву про перегляд заочного рішення за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості розглядати за її відсутності. Заяву підтримує в повному обсязі (вхідний № 7559 від 13.02.2020 року) (а. с. 109) .

В судове засідання представник АТ КБ “ПриватБанк” не з`явився. Про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду заяви, у відповідності до положень ч. 1 ст. 287 ЦПК України (а. с. 92) .

Оголосивши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, оскільки судом було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання з поважних причин, бо не отримувала судових повісток, оскільки докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, відтак суд дійшов висновку про те, що заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року слід задовольнити та скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 268, 272, 280 – 289, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю Луговського ОСОБА_7 Олександровича про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року задовольнити.

Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2019 року і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 17.04.2020 року на 09 годину 00 хвилин.

В судове засідання викликати сторони, представників сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Г. Бичков