Постанова № 87598218, 10.02.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/851/19

1-кп/467/38/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора – Пахомова О.С.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Вишневського А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12019150130000213, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою строком на 60 діб.

Це звернення умотивоване тим, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України і одночасно є наявними ризики, із числа регламентованих ст. 177 КПК України, як то, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Одночасно, як вказав прокурор, інші більш м`які запобіжні заходи нездатні гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Позиції інших учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного прокурором клопотання, однак, доводів на свою користь не вказував.

Захисник, у свою чергу, підтримав позицію обвинуваченого і вказував на можливість застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, так як ОСОБА_1 мав поважні причини неявки до суду.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного прокурором клопотання, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, як тримання під вартою, а так само, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, обговоривши можливість/неможливість заміни запобіжного заходу на більш м`який, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу і за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

Також, суд бере до уваги, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

А підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного і ті,що визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

У даному в випадку суд установив, що прокурор висунув ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України.

Водночас, реальними є обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, так як ОСОБА_1 вже висунуте обвинувачення, тому не може йти мова щодо питання слушності самої підозри, так як власне саме обвинувачення висувається лише у разі її обґрунтованості.

При цьому, на час розгляду порушеного прокурором у клопотанні питання про обвинуваченого встановлено такі відомості: зокрема, ОСОБА_1 не одружений, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, не працевлаштований, проживає не за місцем реєстрації, має дві непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, перебував у розшуку.

На час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я обвинувачений не має специфічних особливостей стану здоров`я і має типові соціальні зв`язки для його віку та статусу.

Також, суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) і вважає, у даному конкретному випадку, вказані прокурором ризики обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані, зокрема, вони є дійсними, у тому числі, й у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Тому, вказані стороною обвинувачення ризики, як то, можливість переховуватись від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, принаймні, на початковому етапі судового провадження є дійсними, а тому є потреба у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Ризик впливу на свідків був відкинутий на етапі обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 і на цей час прокурор не навів будь – яких відомостей стосовно його реальності на момент внесення ним клопотання, а тому суд вважає за можливе виключити його із числа дійсних.

Поряд з цим, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі й визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому правопорушенні, вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, репутацію; майновий стан; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального закону України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дані ж визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п.п 1-3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, а тому суд не сприймає, як об`єктивні доводи сторони захисту про можливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі й, домашнього арешту.

Зокрема, обвинувачений вказував на наявність неприязних відносин між ним та його батьком, а тому можливість виконання ним умов домашнього арешту є сумнівною.

У цьому контексті суд також зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, а особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Водночас, розмір застави визначений при обранні запобіжного заходу і суд не знаходить підстав для його зміни.

Тож, такого роду обмеження права обвинуваченого на свободу, як тримання під вартою, знову ж таки, на даному етапі, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням наведеного, суд, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, як обґрунтоване.

А будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

А тому, з цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора — задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12019150130000213, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2019 року, продовжити в межах шістдесяти днів, а саме: до 07 квітня 2020 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 57 630 грн. 00 коп.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р UA6882017203552290002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: 1) прибувати до Арбузинського районного суду Миколаївської області за кожним викликом; 2) не відлучатися із с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 квітня 2020 року включно.

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.

Суддя І.В. Явіца