Рішення № 87598173, 17.01.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/3098/18

Провадження №2/944/292/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

13.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 1800 доларів США, що на день подання заяви за курсом НБУ України становить 47196 грн, 00 коп., а також 10% від суми позики за кожен день прострочення 2160 доларів США, що становить 56635,20 грн. та судові витрати в розмірі 1038,31 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає те, що 15.06.2018 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розімірі 1800 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, еквівалентно 47196,00 грн. Відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути позичені кошти до 30.06.2018, а у разі прострочення виконання зобов`язання за даною розпискою, ОСОБА_2 зобов`язався сплатити йому суму боргу з урахуванням 10% від загальної суми позики за кожен день прострочення. Він неодноразово звертався до відповідача про повернення йому позичених коштів, однак ОСОБА_2 такі вимоги ігнорує та не виконує взяті на себе зобов`язання. Оскільки у встановлений в розписці строк кошти відповідач не повернув та ухиляється від виконання свого зобов`язання, то він змушений звернутися до суду з відповідним позовом. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львіввської області від 16.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.01.2019 ОСОБА_2 скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що жодних коштів від позивача він не отримував, однак він брав в оренду в нього автомобіль марки «Опель Вектра», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за який мав сплачувати 300 грн. щоденно. Оскільки 24.05.2018 на даному автомобілі потрапив в ДТП та сильно його пошкодив, позивач почав вимагати в нього гроші. Розписку про отримання позики написав під тиском та у зв`язку з погрозами з боку ОСОБА_1 про факт передання йому грошей ОСОБА_1 в розписці не зазначено, а тому дана розписка не відповідає вимогам щодо укладення договору позики. Як в момент підписання розписки, так і раніше, грошові кошти ОСОБА_1 не були йому передані. Враховуючи наведене, фактично укладення між ними договору позики не відбулось. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що 15.06.2018 ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 1800 доларів США, що еквівалентно 47196,00 грн. за офіційним курсом НБУ, які зобов`язався повернути до 30 червня 2018 року у доларах США, або повернути дану суму у гривнях, по курсу НБУ з рук в руки ОСОБА_1 . У разі прострочення повернення грошових коштів у встановлений термін, зобов`язується сплатити ОСОБА_1 відсотки у розрахунку 10% від суми позики за кожен день прострочки.

Станом на день звернення позивача в суд відповідач ОСОБА_2 борг в сумі 1800 доларів США, позивачу не повернув, чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та зобов`язання по вищевказаному договору.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1800 доларів США, що еквівалентно сумі 47196,00 грн. за офіційним курсом НБУ.

Що стосується вимоги позивача про стягнення процентів за кожен день прострочення, то суд зазначає, що за правовою природою, сторони обумовили забезпечення виконання зобов`язання неустойкою.

Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з договору позики розмір боргу становить 1800 доларів США, в той час, коли розмір неустойки за 12 днів становить 2160 доларів США, що явно перевищує суму боргу.

З врахуванням ч.3 ст.551 ЦК України , а також вимог розумності, добросовісності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути неустойку в розмірі 900 доларів США, що буде достатньою відповідальністю боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак з відповідача слід стягнути 707 грн. 94 коп. судового збору в користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 15.06.2018 у розмірі 47 196 (сорок сім тисяч сто дев`яносто шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1 суму неустойки за порушення боржником зобов`язання у розмірі 23598 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 707 (сімсот сім) грн. 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської обалсті. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.01.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ,

адреса проживання: АДРЕСА_1 .

ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_2 .

ІПН НОМЕР_2 .

Суддя І.М.Карпин