Рішення № 87598018, 11.02.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3281/18

Провадження № 2/459/93/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Козак І.Я.

представника позивача Бруха А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

25.10.2018 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому, просить визнати виконавчий напис від 17.05.2017 року №3553, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 22 549,61 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову послався на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н від 18.03.2009 р. на підставі якого йому було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , після закінчення терміну дії якої у відділенні банку йому було видано нову кредитну картку. 06.10.2018 р. він отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого напису про стягнення з нього у користь відповідача заборгованості за договором у розмірі 22 549,61 грн.. Зазначає, що 20.02.2016 р. з його рахунку невідомими особами, шахрайським способом, були зняті кошти у сумі 7 002,00 грн., хоча про можливе несанкціоноване зняття коштів він повідомляв на гарячу лінію банку, із проханням заблокувати його рахунки. Так, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05.09.2017 р., залишеного без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 30.01.2018 р., його позов задоволено та зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку №4149 НОМЕР_2 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів у сумі 7002,00 грн. та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції на суму 23 055,40 грн.. Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що у нього відсутня заборгованість перед відповідачем за даним кредитним договором. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки в документах, на підставі яких він був вчинений, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором, окрім цього ПАТ КБ «Приватбанк» звертаючись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми правами, оскільки достовірно знав, що станом на момент такого звернення існував спір, розгляд якого проводився міським судом.

16.01.2019 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив в позові відмовити. В обґрунтування відзиву послався на те, що на його думку, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Також вважає, що позивач не довів наявність порушення свого права, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

01.03.2019 р. представник позивача подав відповідь на відзив мотиви якого зводяться до спростування доводів і міркувань представника відповідача наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відсутність безспірності заборгованості підтверджується відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили. Що стосується посилань представника відповідача про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, то такі є безпідставними, оскільки у відповідності до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника.

Ухвалою від 19.11.2018 р. судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

17.05.2019 року підготовче провадження закрито, розгляд справи призначався на 10.10.2019 року, який в подальшому було відкладено на 11.02.2020 р..

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

17.05.2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3553 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22 549,61 грн. боргу за кредитним договором №б/н від 18.03.2009 року за період часу з 18.03.2009 р. по 11.04.2017 р.. Із зазначеного виконавчого напису видно, що вказана сума включає: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 989,19 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 2 208,16 грн.; заборгованість з пені у розмірі 9 552,28 грн.; заборгованість з ені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1 250,00 грн.; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1 049, 98 грн. штрафу (процентна складова).

Як вбачається із копії постанови державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2018 року, на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №57339354 з виконання вказаного вище виконавчого напису №3553, виданого 17.05.2017 р. приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором у сумі 22 549,61 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05.09.2017 р., залишеного без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 30.01.2018 р., позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, повернення коштів на кредитному рахунку до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів та списання відсотків і штрафних санкцій – задоволено. Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку №4149 НОМЕР_2 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів у сумі 7002,00 грн. та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції на суму 23 055,40 грн..

З описової частини даного судового рішення вбачається, що з позовом про порушення свого права позивач звернувся до суду 11.07.2016 р.. З мотивувальної частини встановлено, що 21.02.2016 р. було здійснено регулярний платіж з картки № НОМЕР_1 на поповнення мобільних телефонів на загальну суму 7002,00 грн.. Проте несанкціоновані списання коштів із банківської карти позивача відбулося після його діалогу з представником банку, у якому він, зокрема, просив заблокувати банківські рахунки. Таким чином суд дійшов до висновків, що відповідач несе відповідальність та ризик збитків від здійснення операцій, які не виконував клієнт, з моменту повідомлення банку про такі платіжні операції, а списання коштів відбулося після повідомлення банку про можливість несанкціонованих операцій та прохання заблокувати банківські рахунки.

20.09.2018 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57265234 про примусове виконання виконавчого листа №459/2012/16-ц, виданого 27.02.2018 р. Червоноградським міським судом Львівської області щодо зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку №4149 НОМЕР_2 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів у сумі 7002,00 грн. та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції на суму 23 055,40 грн..

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 ЗУ "Про нотаріат"). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУ "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в ЗУ "Про нотаріат" та Порядку.

Так, відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вище викладені висновки й міркування відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05 липня 2017 року по справі №6-887цс17.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з п.п.3.1-3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості було подано наступні документи:

1)заяву від 26.04.2017 року;

2)копію кредитного договору (анкети-заяви);

3)копія засвідченої виписки з особового рахунку боржника;

4)копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором;

5)копію розрахункового документу про оплату послуг поштового зв`язку;

6)копію опису вкладення в цінний лист;

7)копію довіреності;

8)копію паспорта представника банку.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів отримання позивачем в передбачений законодавством строк письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 18.03.2009 року.

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, представником кредитора нотаріусу не було надано Правил надання банківських послуг, а також банківські тарифи за весь період кредитування, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, зокрема щодо встановлення та розміру відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені) тощо.

Відповідачем суду не було надано доказів про те, що приватному нотаріусу для здійснення виконавчого напису надавався саме оригінал договору (анкети-заяви).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, представником кредитора нотаріусу не було надано оригіналу кредитного договору.

Крім того, суд звертає увагу, що надані нотаріусу документи не містять засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки представлена виписка не містять первинних облікових документів, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які б підтверджували безспірність заборгованості та встановлювали прострочення виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що преюдиційний характер для справи мають вказані вище судові рішення першої та апеляційної інстанції, якими було встановлено порушення прав позивача.

Відтак, суд звертає увагу на недобросовісності дій представника відповідача, які проявились у зловживанні ним своїми правами, оскільки на час звернення до нотаріуса із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, останньому достовірно було відомо про судовий розгляд Червоноградським міським судом справи №459/2012/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», з яким позивач звернувся до суду 11.07.2016 р., рішення по якому, станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, не було прийнято. Таким чином, наведені вище факти і обставини, свідчать про приховування представником відповідача факту відсутності безспірності наявної заборгованості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заборгованість не є безспірною, більше того, станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису був невирішений по суті спір щодо заборгованості.

В той же час, ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Аналогічна норма, як уже зазначалося вище, закріплена і у абзаці другому п.п.3.1 Порядку.

Попри це, вимоги за якими був виданий виконавчий напис грунтуються на заборгованості, яка виникла більше ніж протягом восьми років до дня видачі виконавчого напису, що також вказує на протиправність цього виконавчого напису та відсутність безспірності заборгованості.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

В силу приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн. від якого був звільнений позивач при відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (14360570, вул.Грушевського,1Д, м.Київ), з участю третьої особи: приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича (вул.П`ятницька,16, м.Чернігів) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 17.05.2017 року №3553 вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 22549,61 грн., таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.02.2020 р.

Суддя: М. Д. Новосад