Ухвала суду № 87597861, 12.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1953/20

Провадження №1-кс/369/442/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Слідчого судді Медведського М.Д.,

при секретарі Головатюк В.В,

за участю прокурора Мокрицька І.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області лейтенанта поліції Чернець А.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110200000521 від 28.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області лейтенант поліції Чернець А.А., за погодженням із прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Гаврилець В.М., звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110200000521 від 28.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 січня 2020 року в нічний час (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи поруч з будинком АДРЕСА_1 7 АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом зламу навісного замку, за допомогою заздалегідь підготовлених предметів, проник до приміщення сараю, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , та впевнившись про відсутність власника незаконно, таємно викрав перфоратор марки «DeWalt», модель D25133K, належний потерпілому ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Крім того, 29.01.2020 року в період часу з 19 год. 00 хв. по 06 год. 30 хв. 30.01.2020 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи поруч з будинком АДРЕСА_1 4 по вул. Шевченка в м АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом зламу навісного замку, за допомогою заздалегідь підготовлених предметів, проник до господарського приміщення, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , та впевнившись про відсутність власника, незаконно, таємно викрав належну потерпілій металеву господарську тачку марку «АТЕК» синього кольору.

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Крім того, 03 лютого 2020 року, близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи поруч з будинком АДРЕСА_3 , помітив на першому поверсі відчинене вікно, після чого в нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 , шляхом відгинання решітки та відтиску метало пластикового вікна за допомогою заздалегідь підготовлених предметів, проник до квартири АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , та, впевнившись про відсутність власників вказаної квартири, виніс з приміщення квартири через вікно телевізор марки «Rotex», модель R24 LED11 та телевізор марки «АКАІ», модель UA32DM1100T2, чорного кольору, належні потерпілій ОСОБА_4 , однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками громадського формування.

ОСОБА_1 слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області за погодженням із прокурором повідомлено про підозру у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підозрється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженця м. Боярка, Київської області, не одруженого, маючого неповну середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого вироком від 21.09.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.2 ст.190, ч.4 ст.296, ч.1 ст.304, ч.1. ст.70 КК України до 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі, звільнений 07.08.2014 відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.07.2014 на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є злочином тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосованим до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній раніше неодноразово судимий за корисливий злочин, у зв`язку з чим, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років позбавленням волі (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( ОСОБА_5 . ОСОБА_6 (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне:

-підозрюваний немає постійного місця роботи та законного джерела доходів;

-підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи ці обставини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Тому слідчий просив задовольнити клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Боярка, Київської області, не одруженого, маючого неповну середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого вироком від 21.09.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.2 ст.190, ч.4 ст.296, ч.1 ст.304, ч.1. ст.70 КК України до 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі, звільнений 07.08.2014 відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.07.2014 на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році», з подальшим триманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38 420 гривень.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання слідчого.

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, заслухавши думку учасників процесу, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

В даному випадку, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний може:

-переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на потерпілого або свідків;

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості є тяжким злочином та буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. ОСОБА_6 (Бекчиев проти Молдови).

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, шляхом здійснення фізичного чи психологічного тиску.

Таким чином, слідчий суддя вважає реальними ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини та встановлену слідчим суддею ступінь ризиків та характеризуючи обставин, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків та, в даному конкретному випадку, відповідає інтересам суспільства. При цьому, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, застосування іншого більш, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, на думку слідчого судді є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам з урахуванням ступеня встановлених ризиків та характеризуючи матеріалів стосовно підозрюваного.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 40 540 грн., встановленої станом на 01 січня поточного року, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області лейтенанта поліції Чернець А.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110200000521 від 28.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Боярка, Київської області, не одруженого, маючого неповну середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого вироком від 21.09.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.2 ст.190, ч.4 ст.296, ч.1 ст.304, ч.1. ст.70 КК України до 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі, звільнений 07.08.2014 відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.07.2014 на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році», в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 11 квітня 2020 року (включно).

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 40 540 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:

Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA 768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді до суду;

- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, і закінчується 11 квітня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Медведський М.Д.