Постанова № 8759711, 27.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5122/09/0670

категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2009 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Шиндарівській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі <Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

В позові до суду позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі від 15.06.2009 року за №0001752301/0 як таке, що суперечить закону. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було проведено планову перевірку ТОВ фірма "Ланда ЛТД" за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008р., за результатами якої прийнято акт від 03.06.2009 року за №972/23-0/20401965/0110. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009 року за №0001752301/0, яким позивачу донараховано 648326 грн. податку на прибуток та 324163 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо того, що підприємством до складу валових витрат віднесено витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів і що такі витрати не повязані з веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), оскільки не підтверджені додатковими документами. Зазначає, що перевіркою на підставі матеріальних звітів, первинних документів (хоча і за відсутності товарно-транспортних накладних, на обовязковість яких є посилання в акті перевірки) не встановлено завищення або заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.2 Декларації "Убуток балансової вартості запасів".

Також вважає, що посилання відповідача щодо неправомірного включення до складу валових витрат вартість послуг з розробки бізнес-плану та фіксованого плану в сумі 25000 грн. для отримання кредиту в установах банку на будівництво АГНКС та придбання нафтопродуктів, є безпідставним, оскільки бізнес-план складений на 2007 рік, а фінансовий план розроблений починаючи з 2007р. на вимогу установи банку, а тому зазначені плани могли бути використані товариством тільки в другому півріччі 2007 року. У звязку з цим, підприємство керувалось пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав письмові заперечення. Зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підприємством віднесено до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними документами товарно-транспортними накладними форми №1-ТН та актами приймання нафтопродуктів з кількістю (форма №5-НП). Крім того, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обігу нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 встановлений єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій.

Також зазначив, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 витрати в сумі 25000 грн. за послуги з розробки бізнес-плану та фінансового плану слід було відобразити не в складі валових витрат, а в основних засобах "Нематеріальні активи".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Житомирському районі проведено виїзну планову перевірку ТОВ фірма "Ланда ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. за результатами якої складено акт 03.06.2009 року за №972/23-0/20401965/0110.

Зі змісту акта слідує, що ТОВ фірма "Ланда ЛТД" в перевіряємому періоді віднесено до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку на суму 2568298 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

05.03.2007р. між позивачем (покупцем) та СПД ОСОБА_1. і ТОВ "Нафтосоюз" (продавцями) був укладений договір №2006/3 про поставку нафтопродуктів.

Перевіркою встановлено, що товарно-транспортні накладні (форма №1-ТТН), які підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей від та акти приймання нафти або нафтопродуктів (форма №5-НП) у позивача відсутні.

В засіданні суду представник позивача зазначив, що отримані ПММ обліковувались підприємством по первинних документах, а саме за видатковими та податковими накладними, випискам з банку.

Проте, відповідно до Інструкції про порядок приймання транспортування, зберігання. відпуску та обігу нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.19998 року №81/38/101/235/122 (далі інструкція №81), яка діяла в Україні на момент виникнення спірних правовідносин і якою було встановлено єдиний порядок транспортування, зберігання, відпуску нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій для усіх підприємств та організацій України усіх форм власності, чітко виписано порядок відпуску, транспортування, приймання та вивіз автотранспортом нафтопродуктів. Крім того, пунктом 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008, №281/171/578/155 (далі інструкція № 281), передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Суд вважає, що тільки при наявності повного пакету документів, які є обов'язковими для ведення та зберігання, до яких належить в товарно-транспортна накладна за формою №1-ТТН, є підставою для зменшення податкового прибутку підприємства.

Позивач вважає, що включення ним до складу валових витрат вартості послуг з розробки бізнес-плану та фінансового плану в сумі 25000грн. (3 кв-ли 2007 року) є правомірним, оскільки бізнес-план та фінансовий план могли бути використані підприємством тільки в другому півріччі 2007 року.

Такий довід позивача суд вважає безпідставним.

Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а саме 2007 рік), нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Слід зазначити, що бізнес-план є плановим документом, який відображає техніко-економічне обґрунтування комерційної діяльності на відповідний період, а тому, на думку суду, його не можна віднести до об'єкту інтелектуальної власності, оскільки ст. 41 Закону України "Про власність" дано чітке визначення об'єкту права інтелектуальної власності (об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці).

Таким чином, бізнес-план не є обєктом інтелектуальної або промислової власності і, отже, не відноситься до нематеріальних активів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД" до Державної податкової інспекції в Житомирському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.06.2009 року за №0001752301/0 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Л.В. Кузьменко

Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2009 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.