Рішення № 87596445, 04.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/955/18

пр. № 2/336/52/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Вельможка О.О., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Уткіна О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватній нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування будинку,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер, позивач є спадкоємицею ОСОБА_5 на підставі заповіту. Однак, після смерті чоловіка позивач дізналась, що 15.05.2017 року він його імені був укладений договір дарування будинку по АДРЕСА_1 , за яким право власності на будинок перейшло до сестри ОСОБА_5 ОСОБА_2 . Вказуючи, що ОСОБА_5 такого договору не укладав, просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 15.05.2017 року.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року було відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17.05.2018 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначила про невизнання позову, вказавши, що у 2015 році ОСОБА_5 виявив бажання подарувати їй будинок, для чого, перебуваючи на території Російської Федерації, видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 укласти від свого імені договір дарування будинку на користь ОСОБА_2 . Вказуючи, що укладений договір дарування є законним, просила відмовити у задоволенні позову.

23.05.2018 року позивачем подано заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2018 року залучено до участі у цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

30.05.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

06.06.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2018 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року закрите підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2019 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4 .

Позивачем 26.02.2018 року подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 26.02.2018 року повернута позивачеві.

23.01.2019 року, 10.05.2019 року, 22.07.2019 року, 28.08.2019 року, 30.08.2019 року позивачем та представником позивача надавались додаткові докази, прийняті судом.

Також судом вирішувались клопотання учасників справи про ознайомлення з матеріалами справи, про ознайомлення з аудіозаписами судових засідань, надання копій технічних записів судових засідань.

Інші заяви чи клопотання учасниками справи не подавались, а судом не вирішувались.

В судовому засіданні позивач та її представник на позові наполягали, вказуючи, що довіреність від 22.10.2015 року, якою ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_3 на укладення договору дарування будинку на користь ОСОБА_2 є підробленою, отже фактично договір дарування є неукладеним, оскільки ОСОБА_5 не мав наміру дарувати будинок, а ОСОБА_3 не набув повноважень на укладення договору дарування. Також позивач та представник позивача вказували, що права ОСОБА_1 договором дарування порушені, адже вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після ОСОБА_5 , прийняла спадщину в установленому порядку, однак, внаслідок оспорюваного договору дарування не може оформити своїх спадкових прав.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з?явилась, її інтереси представляв адвокат Уткін Є.О.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Уткін Є.О. в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи, що довіреність від 22.10.2015 року є дійсною, а ймовірне перебування ОСОБА_5 у м. Москва не унеможливлює видачу того ж дня довіреності у м. Нарьян-Мар Архангельської області, тож і договір дарування укладений у відповідності до чинного законодавства та немає підстав для його визнання недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 про місце та час розгляду справи сповіщався в установленому законом порядку, причин неявки суду не сповістив, в судове засідання не з?явився, відзиву на позов не подав.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про місце та час розгляду справи сповіщалась в установленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила, в судове засідання не з?явилась, своїх міркувань щодо позову не висловила.

У відповідності до усталеної практики ЄСПЛ сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України).

Відповідач ОСОБА_3 , достовірно знаючи про існування цивільної справи, адже у березні 2018 року звертався до суду з заявою про те, що він представляє інтереси ОСОБА_2 за довіреністю, а у червні 2018 року заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, підтвердивши отримання копії ухвали про залучення його до участі у справі в якості співвідповідача, не реалізував свого права висловити свої міркування з приводу заявленого позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 повідомлялась судом про дату та час судових засідань направленням судових повісток за місцем проживання, зазначеному в договорі іпотеки. 04.11.2019 року та який ОСОБА_4 вказала в якості адреси проживання в договорі про надання правничої допомоги від 01.11.2019 року. До суду для ознайомленням з матеріалами цивільної справи зверталась адвокат Трачук Н.І., яка представляє інтереси ОСОБА_4 на підставі ордеру, копія якого наявна в матеріалах справи, що переконує суд у тому, що ОСОБА_4 також було достеменно відомо про розгляд судом цивільної справи, в якій вона має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Сенченко В.М. в судове засідання не з?явився, направив до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки договір дарування посвідчений ним у відповідності до положень чинного законодавства. Також звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

Згідно довіреності від 22.10.2015 року (а.с. 68) ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 подарувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Зазначена довіреність посвідчена у м. Нарьян-Мар Архангельської області приватним нотаріусом Кальчишковим М.І.

Згідно виписці з відкритої частини реєстру довіреностей, розміщеного на сайті Федеральної нотаріальної палати РФ https://www.reestr-dover.ru, відомості про довіреність за реєстровим номером 4973, яка посвідчена 22.10.2015 року приватним нотаріусом нотаріальної палати Архангельскої області Кальчишковим М.І., відсутні.

З відповіді приватного нотаріуса нотаріального округу Ненецького автономного округу Кальчишкова М.І. на запит адвоката Вельможка О.А. (т. 1 а.с. 70) вбачається, що зазначеним нотаріусом довіреність від імені ОСОБА_5 на ім?я ОСОБА_3 22.10.2015 року за реєстровим номером 4973 не посвідчувалась. Таких реєстрових номерів у вказаного нотаріуса не існує.

З відповіді Федеральної нотаріальної палати РФ від 21.09.2018 року вбачається. що бланк серії 50АА9694605 (на бланку з цим номером видано довіреність від 22.10.2015 року) був виданий нотаріусу Дмитровського нотаріального округу Московської області Ревенковій Н.Л. 30.11.2016 року.

З копії висновку експерта № 4-251 від 27.08.2018 року (т. 1 а.с. 210) вбачається, що підпис та короткий рукописний напис в графі «подпись» в довіреності від 22.10.2015 року, виконані ймовірно не ОСОБА_5 , а іншою особою. Віповідасти на щзапитання в категоричній формі не виявилось можливим через недостатню кількість наданого порівняльного матеріалу.

За договором дарування будинку від 15.05.2017 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком В.М., ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Архангельського нотаріального округу 22.10.2015 року № 4973, діяв ОСОБА_3 , подарував ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,1 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,06 га (т. 1 а.с. 57).

15.05.2017 року право власності на будинок було зареєстроване за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 58).

07.06.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, яким забезпечено виконання зобов?язань ОСОБА_2 за договором позики від 07.06.2017 року, іпотекою житлового будинку АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 13, 16).

Крім того, із копій свідоцтв про шлюб та про смерть вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб 21.12.2012 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (т. 1 а.с. 5,6).

Заповітом від 05.05.2017 року ОСОБА_5 заповів житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 8,9).

26.05.2017 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 звернулась із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 05.05.2017 року. що підтверджено довідкою приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Вельможко Н.О. (т. 1 а.с. 7).

Судом не досліджувались та не оцінюються в якості доказів копії позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, копія вступної та резолютивної частин рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, копія апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2018 року, копія медичної довідки КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» щодо стану здоров?я ОСОБА_5 у квітні-травні 2017 року, адже процесуальні документи, що стосуються розгляду іншої справи, доказами у відповідності до положень ЦПК України не є, а медична довідка не містить будь-якої інформації, яка мала значення для вирішення спору по суті, адже стосується стану здоров?я ОСОБА_5 у квітні-травні 2017 року, натомість як довіреність була видана у жовтні 2015 року, а оспорюваний договір особисто ОСОБА_5 не укладався.

Оцінивши докази у їх сукупності в ракурсі підстав звернення з позовом та заперечень відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Суд оцінює критично посилання ОСОБА_1 на те, що результатом лабораторного дослідження (а.с. 71) підтверджено, що 22.10.2015 року ОСОБА_5 перебував у м. Москва, тому не міг видати нотаріально посвідчену довіреність у м. Нарьян-Мар Архангельської області, адже на вказаному висновку відсутні відомості про конкретне місце взяття зразків (зазначено дві різні адреси у м. Москва та не зазначено чи то місце розташування пункту з відібрання зразків, чи лабораторії чи адреса реєстрації самого підприємства), між тим як відповідно до відомостей, розміщених на сайті ТОВ «Інвітро», зазначене підприємство має представництва в багатьох населених пунктах Російської федерації.

Суд не оцінює посилання представника позивача, підтверджені копіями витягу з Державного земельного кадастру, відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, висновку експерта № 26-75 від 12.06.2019 року (т. 1 а.с. 72, 73, 233) про те, що кадастровий номер земельної ділянки, зазначений в договорі дарування не відповідає дійсності, а витяг з Державного реєстру земельного кадастру про земельну ділянку, який був наданий нотаріусу при укладенні договору 15.05.2017 року, є підробленим, отже в договорі відсутні усі істотні умови, оскільки позивачем позов заявлено з тієї підстави, щодо договір дарування укладений на підставі підробленої довіреності, тож чи наявні у ньому усі суттєві умови договору, не має значення для оцінки його дійсності в ракурсі поданого позову.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Статтею 245 ЦК України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних (єдиних) майнових комплексів, житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (частина перша статті 657 ЦК України).

За правилом частини третьої статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

Системний аналіз статей 203, 244, 655 ЦК України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про наявність чи відсутність у продавця за договором купівлі-продажу, укладеного від його імені представником, волевиявлення на відчуження майна перевіряється, чи наділений цей представник повноваженнями на вчинення відповідного правочину.

На переконання суду, наданими позивачем документами, а саме: випискою з відкритої частини реєстру довіреностей, розміщеного на сайті Федеральної нотаріальної палати РФ, відповіддю самого приватного нотаріуса Кальчишкова М.І., відповіддю Федеральної нотаріальної палати РФ підтверджено факт того, що довіреність від 22.10.2015 року, на підставі якої ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_5 , подарував будинок ОСОБА_2 , є підробленою.

Враховуючи це, у ОСОБА_5 як власника будинку АДРЕСА_1 не було волевиявлення уповноважувати ОСОБА_3 розпоряджатися своїм майном, тож договір дарування будинку є недійсним з передбачених статями 203, 215 ЦК України підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачів судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 137 ЦПК України вказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано акт розрахунку та узгодження вартості послуг за договором про надання правничої допомоги від 08.05.2019 року (а.с. 198), копії прибуткового касового ордеру та квитанції про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Вельможка О.О. 9900 гривень.

З вищевказаних документів вбачається, що адвокатом Вельможком О.О. Махно Н.В. складались процесуальні документи, а також адвокат брав участь в судових засіданнях.

Статтею 141 ч. 8 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 137 передбачає також, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року по справі № 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сукупність наступних обставин: цивільна справа розглядалась судом в порядку загального позовного провадження, що обумовило необхідність брати участь в судових засіданнях; справа має істотне значення для сторін, адже пов?язана з захистом правом власності, дозволяє суду віднести цю справу до категорії середньої складності.

Відповідачами не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлені витрати пов?язані з розглядом справи, а сума у 9900 гривень, на переконання суду, є співмірною та пропорційною заявленим вимогам та складності справи, фактичне понесення позивачем таких витрат підтверджено, тож у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, ці витрати разом із судовим збором належить стягнути з відповідачів на користь позивача в повному обсягу в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватній нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування будинку задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування будинку, укладений 15 травня 2017 року, яким ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , подарував ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком Валерієм Михайловичем 15.05.2017 року за № 537.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352,40 гривень (триста п?ятдесят дві гривні 40 коп) судового збору та 4950 гривень (чотири тисячі дев?ятсот п?ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 352,40 гривень (триста п?ятдесят дві гривні 40 коп) судового збору та 4950 гривень (чотири тисячі дев?ятсот п?ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , зареєстрована проживаючю у АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП відсутні.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович, АДРЕСА_4 . Запоріжжя, АДРЕСА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк