Ухвала суду № 87596280, 10.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/708/20

пр. № 2/336/1351/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 р. до суду надійшла зазначена позовна заява.

Вивчивши позовну заяву та додатки що до неї додані, суд приходить до переконання, що позовна заява не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України:

За вимогами ст. 175 ч.3 ЦПК України заява повинна містити, зокрема,

- повне найменування (для юридичних осіб).

Подана позовна заява не відповідає вказаним вимогам ст. 175 ч.3 ЦПК України.

Так, позивачем заявлено вимогу до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, натомість на час звернення до суду з зазначеним позовом, органу з такою назвою не існує.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Посилаючись на Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору.

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, щодо звільнення від сплати судового збору, та їх обґрунтованість доказами, суддя вважає, що вбачаються підстави для відмови в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, за змістом якої просить зняти арешт з 6/20 частин квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області серії НОМЕР_1 № 759781 від 21.07.2006 р. та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна запис про арешт вищезазначеного нерухомого майна та заборони його відчуження на підставі згаданої постанови.

Отже, посилання позивача на Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року є помилковим, оскільки заявлені нею вимоги не є скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а є справою позовного провадження з приводу нерухомого майна.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує, зокрема, компенсаційну і превентивну функцію, які полягають у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії, а також попереджає необґрунтовані звернення до судів, забезпечує виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що “характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено і в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду”.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору.

Законодавством України зазначене правове положення знайшло своє відображення в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної особи можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про відсутність доходу тощо, які належним чином підтверджують, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Аналізуючи наведене, суддя дійшов до висновку, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зокрема, законом який регулює питання про сплату судового збору, його розміру, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпаний перелік осіб які звільнені від сплати судового збору, позивач, до кола яких, не входить.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 постанови від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України «Про судовий збір», забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами позивача щодо можливості звернення до суду та інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2019 р. ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.).

Судовий збір має бути сплачений за такими реквізитами:

Отримувач - УК у Шевч.р-ні м.Зап./Шевч./21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) – 38025367, Код банку отримувача (МФО) – 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN) - UA958999980313181206000008009, Код класифікації доходів бюджету –21081100, призначення – судовий збір.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, то вона містить в собі дві вимоги немайнового характеру. Отже позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 1681 грн. 60 коп. (840 грн. 80 коп. за кожну вимогу).

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Як вбачається з позову, позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Хортицького району м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 4, 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Дмитрюк