Рішення № 87596147, 10.02.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/1091/19

Провадження № 2/329/49/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Проценко А.М., за участю секретаря судових засідань Сивак В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 13 567 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала в ПАТ «Українська залізниця» черговим стрілочного поста станції Бункерна виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

На теперішній час ПАТ«Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в АТ «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 16790 грн. 98 коп. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 13567 грн. 60 коп.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак, ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як їй повідомили, всі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишилися на території, непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не має можливості. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», куди вони були нею особисто здані у жовтні 2017 року. Добровільно сплатити їй заборгованість з заробітної плати відповідач відмовляється. Не сплачуючи їй заробітну плату за період з березня 2017 року по теперішній час відповідач грубо порушує вимоги чинного трудового законодавства, що змушує її вжити заходів щодо судового захисту порушених прав.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів і зобов`язано відповідача надати відомості про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року.

28.01.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову посилаючись на те, що з 16.03.2017р. у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщеня вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно рішення РНБО від 15.03.2017р. «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017р. №62/2017, нарахування заробітної плати припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів, які б могли підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт позивачем. Заробітна плата позивачу за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. була перерахована на особистий рахунок позивача, за період з 01.03.2017р. по 15.03.2017р. отримана позивачем 13.07.2017р. у касі дирекції м. Лиман, з 16.03.2017р. від бухгалтерії виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» до Дирекції у м. Лиман оригінали документів для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, табель обліку робочого часу з відміткою про фактично відпрацьований час не надходили. Станом на день звільнення позивача заборгованість з виплати заробітної плати за січень-лютий 2017р. перед ним відсутня. Також до відзиву долучено копію науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підготовленому Торгово-промисловою палатою України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив справу розглянути без його участі та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця».

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Тобто, позивач обґрунтовано звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця», оскільки законом передбачений механізм звернення з такими вимогами до підприємства - правонаступника.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , з 08 липня 2016 року ОСОБА_1 працювала черговим стрілочного поста станції Бункерна виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з записом №29 у трудовій книжці від 17 липня 2017 року, відповідно до наказу № 7012 ДН-ос від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» відповідачем не заперечувався, будь-яких доказів іншого суду відповідачем не надано.

Згідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Закон України від 02 вересня 2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до наданої позивачем довідки, підписаної начальником виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» Ковтун ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 , ОСОБА_1 працювала черговим стрілочного поста станції Бункерна виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року.

Сума нарахованої заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 16790 грн. 98 коп., сума до виплати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 13567 грн. 60 коп. Також зазначено, що відсутнє документальне підтвердження про виплати заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд частково не погоджується із сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 13567,60 грн., оскільки із наданої відповідачем відомості про виплату грошей №25 за березень 2017 року, доданої до відзиву, позивачу було нараховано та виплачено кошти у сумі 1644,89 грн., отримані ним особисто у касі підприємства 13.07.2017р., які підлягають виключенню із заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року.

Доказів виплати залишку заробітної плати, а саме за час вимушеного простою за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року відповідачем не надано.

Сума заборгованості по заробітній платі, що належить виплатити позивачці, складає 11922,71 грн. (13567,60 грн. - 1644,89 грн.)

Відповідно до наданої представником відповідача копії наказу №236/ДНД від 17.03.2017 року, підписаного начальником СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, із зобов`язанням всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду за весь час простою згідно графіку роботи.

Згідно з наказом № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року, підписаного першим заступником начальника Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», з 17.07.2017 року вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничі підрозділи, які підпорядковані структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», в тому числі і «Станція Дебальцев», який налічує 138 штатні одиниці працівників. В пункті 3 вказаного наказу вказано, що скорочується штат працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та підпорядкованих ним виробничих підрозділів з 17.07.2017 року.

Суд зазначає, що вказаний висновок може бути врахований судом при вирішенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з заробітної плати як спростування вини відповідача для такого виду відповідальності. Однак в даному позові перед судом поставлено вимогу щодо стягнення заробітної плати, належної позивачу.

Оцінюючи надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, суд виходить з того, що дані, які зазначені у цих розрахунках співпадають із даними, зазначеними в наказі №236/ДНД від 17.03.2017 року про встановлення простою, та нарахування по заробітній платі відбулися як оплата простою з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду. Крім цього, нарахування складових заробітної плати за липень 2017 року відповідає вимогам Кодексу законів про працю України (ст.44, ст..83).

Тому з урахуванням того, що вказані розрахунки заробітної плати не суперечать по змісту іншим доказам у справі та нормам трудового законодавства, суд приймає вказані розрахунки як належні та допустимі докази.

Позиція відповідача про відсутність в нього первинних документів для нарахування заробітної плати позивачу є безпідставною, оскільки відсутність зазначених документів не позбавляє його обов`язку виплатити заробітну плату працівникові, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17

Крім того, доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що довідка, яка надана позивачем щодо розрахунку заробітної плати не може вважатися належним доказом, так як не містить ні дати, ні вихідного номеру, ні печатки та підписано після втрати розпорядчих повноважень начальника виробничого підрозділу, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Як вбачається із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наданий відповідачем науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не є сертифікатом в розумінні ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у зв`язку із чим не береться судом до уваги та не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати працівникові.

Крім того, всупереч зазначеним висновкам, структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" при звільненні, позивачу була видана належно оформлена трудова книжка, більш того, йому після звільнення була виплачена заробітна плата за І половину березня 2017 року, що в свою чергу ставить під сумнів висновки Торгово-промислової палати України, викладені у науково-правовому висновку № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.

Таким чином, судом встановлено, що на час звільнення позивача, відповідач не провів з ним повний розрахунок, оскільки не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, більш того, відповідач визнав, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував.

Суд визнає бездіяльність відповідача щодо невиплати заробітної плати незаконною та такою, що порушує конституційне право позивача на своєчасне отримання винагороди за працю.

При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповіднообов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

На день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 768,40 грн., тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 675,24 грн. (768,40 х 11922,71/13567,60).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 116-117, 233 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська,5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 16 березеня 2017 року по липень 2017 року в сумі 11922 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 71 коп. без відрахування податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн. 24 коп. ( отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача:UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету:22030106.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2020 року.

Суддя А.М.Проценко