Рішення № 87595842, 04.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 справа № 914/1974/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Толочко І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,

про стягнення 506606082,44 грн.

За участю представників:

від позивача: Овчарук О.О. - адвокат,

від відповідача: Зіньковська Н.В. - адвокат,

Суть спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, яке у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», 506606082,44 грн., у тому числі: 348494542,6 грн. основного боргу, 71668500,32 грн. пені, 15998052,04 грн. трьох процентів річних та 70444987,48 грн. інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що він на виконання умов Договору № 13-259-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 1179229830,39 грн.

Відповідач здійснював несвоєчасно оплату за переданий йому природний газ. Крім цього, відповідач у строки, встановлені п. 6.1. Договору, взагалі не оплатив поставлений йому позивачем природний газ на суму 348494542,6 грн.

З урахуванням суми та строків прострочення оплати, відповідачем отриманого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 13-259-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 р., а також інфляційні, три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України та пеню відповідно до вимог п. 7.2. Договору та статей 549, 611 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (том справи І, а.с. 108-112).

Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що природний газ за Договором, згідно з п. 1.2. цього Договору, поставлявся відповідачу виключно для виробничо-технологічних витрат. Ці витрати можуть бути покриті відповідачем лише за рахунок тарифу на розподіл газу.

Можливість відповідача розраховуватись з позивачем за природний газ для виробничо-технологічних витрат прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру виробничо-технологічних витрат та розміру відповідної складової у тарифі на розподіл природного газу. Відповідач вважає, що загальний обсяг не включеного до тарифу природного газу на виробничо-технологічні витрати у 2014 р. становив 3,721 млн. куб. м, або 40830,7 тис. грн., а у 2015 р. такий обсяг не включеного до тарифу природного газу на виробничо-технологічні витрати становив 33,357 млн. куб. м газу на суму 356265456 грн.

Такі дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу за період 2014-2015 років, а саме – в розмірі 37258 млн. куб. м газу на загальну суму 35626545600 грн.

Дії третіх осіб щодо не включення до тарифу на розподіл природного газу вартості природного газу, використаного відповідачем на виробничо-технологічні витрати, відповідач вважає форс-мажорними обставинами за Договором № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу. Вказану обставину відповідач підтверджує Сертифікатом № 5849 про форс-мажорні обставини за № 188/05.0-4 від 17 лютого 2016 р. (том І, а.с. 139-140).

Відповідач також посилається на приписи ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Позивач у запереченнях на відзив (том справи І, а.с. 153-158), а також у поясненнях у справі (том справи V, а.с. 113-115) вважає, що наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини за № 188/05.0-4 від 17 лютого 2016 р., є неналежним доказом, оскільки суперечить вимогам статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Позивач вважає, що розділ 8 Договору застосовувати не можна, оскільки цей розділ стосується звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, а не від обов`язку виконати зобов`язання. Вказані у сертифікаті обставини не передбачені пунктом 8.1., 8.2. Договору як форс-мажорні.

Позивач також посилається на приписи п. 8.3 Договору, статті 526, 530, 611, 614, 617, 625 ЦК України та вважає, що обставини, зазначені у Сертифікаті № 5850 Торгово-промислової палати України, не є форс-мажорними обставинами в розумінні статті 617 ЦК України. Вказані обставини не мають ознак надзвичайності та невідворотності. Протягом дії Договору відповідач був обізнаний з розміром встановлених тарифів та погоджувався на ціну, по якій він отримував природний газ від позивача у справі.

Позивач погоджується з тим, що при обчисленні ціни позову ним допущено арифметичні помилки, однак, сподівається, що суд першої інстанції не буде мати жодних об`єктивних перепон у здійсненні його процесуальних обов`язків щодо перевірки розрахунків позивача.

У клопотанні про призначення експертизи відповідач посилається на те, що позивачем допущено арифметичні помилки при обчисленні ціни позову.

Відповідачем 30.11.2017 р. подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені (том справи ІІ, а.с. 197-198).

У письмових поясненнях від 02.09.2019 р. (том справи V, а.с. 120-131) та письмових міркуваннях від 04.02.2020 р. відповідач пояснює, що надзвичайний характер обставин, які він вважає форс-мажорними, полягає в тому, що припинити роботу ГРМ неможливо, оскільки це призведе до надзвичайної ситуації в регіоні.

Невідворотність зазначених обставин полягає у принципі побудови газорозподільних мереж. Допустимість втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж та закріплено на законодавчому рівні.

Можливість розраховуватись за природній газ для потреб виробничо-технологічних витрат перед позивачем прямо залежить від наявності суми, передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Бездіяльність органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), яка полягає у невиконанні ними норм статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 9 Закону України «Про природні монополії», призвела до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу за період 2014-2015 років.

Відповідач посилається на те, що значна частина розрахунків із контрагентами припадає на оплати пільгами та субсидіями, вищевказане виключає можливість товариства укласти договір на купівлю-продаж природного газу для потреб ВТВ із іншими продавцями природного газу, крім позивача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.10.2017р. (суддя Крупник Р.В.) порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду.

Судом в судових засіданнях оголошувались перерви, розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався, що відображено в ухвалах суду від 06.11.2017р., 20.11.2017р. та протоколах судових засідань від 12.10.2017р., 06.11.2017р. та 20.11.2017р.

Ухвалою суду від 30.11.2017р. призначено у справі №914/1974/17 комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення комплексної судової експертизи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р. у справі № 914/1974/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2018р. відмовлено позивачу у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1974/17 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р.

04.10.2018 року на адресу Господарського суду Львівської області надійшло клопотання (вх. № 37015/18) Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про вирішення питання щодо визначення кандидатур фахівців, яких можна залучити до проведення експертизи у справі № 914/1974/17.

Згідно з Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Брика І.С. від 12.10.2018р. № 458 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/1974/17, у зв`язку із закінченням повноважень, як вперше призначеного на посаду судді Крупника Р.В., та враховуючи необхідність розгляду питання по суті у справі № 914/1974/17.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018р., справу № 914/1974/17 передано для розгляду судді Бортник О.Ю.

26.12.2018 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів для дачі висновків, разом з матеріалами справи № 914/1974/17.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2018р., клопотання експертів у справі № 914/1974/17 передано для розгляду судді Бортник О.Ю.

15.12.2017р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до підпункту 9 пункту 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тому подальший розгляд справи відбувався за правилами, що передбачені вищезгаданою редакцією ГПК України. Ухвалою від 28.12.2018р. поновлено провадження у справі № 914/1974/17 та підготовче судове засідання призначено на 21.01.19 р.

Ухвалою суду від 21.01.2019р. долучено до матеріалів справи № 914/1974/17 докази, додані Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до його клопотання № 790007.2-СК-695-0119 від 18.01.2019р., проведення експертизи ухвалено доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

17.04.2019р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» від 17.04.2019р. №79007.2-СК-4444-0419 (вх.№1083/19) про роз`яснення ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р. у справі №914/1974/17.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019р. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду заяви про роз`яснення ухвали визначено суддю Фартушка Т.Б.

Хід розгляду даної заяви викладено в ухвалах суду від 22.04.2019р., 10.05.2019р., 23.05.2019р.

Ухвалою суду від 03.06.2019р. заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» від 17.04.2019р. №79007.2-СК-4444-0419 (вх.№1083/19 від 17.04.2019р.) про роз`яснення ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р. у справі №914/1974/17 залишено без розгляду.

29.07.2019р. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів вдруге звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про роз`яснення ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р. у справі №914/1974/17.

Згідно з Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2019р. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду заяви про роз`яснення ухвали визначено суддю Бортник О.Ю.

Господарський суд Львівської області листом від 01.08.2019р. витребував від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 914/1974/17, оскільки така перебувала на експертизі.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. прийнято заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м.Львів про роз`яснення ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2017р. у справі №914/1974/17 до розгляду та її розгляд призначено в судовому засіданні на 21.08.19 р.

Ухвалою суду від 21.08.2019р. відмовлено у роз`ясненні пункту 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 р. у справі № 914/1974/17 за заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів, від 29.07.2019 р. (вхідний номер суду 2067/19 від 29.07.19).

Провадження у справі поновлялось, судом оголошувалась перерва, строк підготовчого провадження у справі продовжувався, підготовче засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду від 12.08.2019р., 03.09.2019р. та відображених в протоколах судових засідань від 21.08.2019р. та 03.09.2019р.

Ухвалою суду від 08.10.2019р. зупинено провадження у справі №914/1974/17 до набрання законної сили судовим рішенням Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/1974/17. Матеріали справи № 914/1974/17 невідкладно направлено Західному апеляційному господарському суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.08.2019 у справі № 914/1974/17 залишено без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" без задоволення.

Ухвалою суду від 22.11.2019р. поновлено провадження у справі № 914/1974/17, підготовче засідання призначено на 16.12.19 р.

Ухвалами суду від 16.12.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 27.11.2019р. № 39/1-603-19 та у задоволенні клопотань Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів б/н/1 від 12.12.2019р. про зупинення провадження у справі та клопотання б/н від 12.12.2019р. (вх. № суду 3466/19). Закрито підготовче провадження у справі № 914/1974/17 та призначено справу № 914/1974/17 до судового розгляду по суті у судових засіданнях. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.01.20 р.

Судові засідання у справі № 914/1974/17 відкладались, судом оголошувалась перерва в судовому засіданні та судом розглядались заяви та клопотання відповідача, що відображено в ухвалах суду від 03.01.2020р., 22.01.2020р. та протоколах судових засідань від 03.01.2020р. та 22.01.2020р. В судовому засіданні 22.01.2020р. судом оголошувалась перерва до 04.02.2020р.

Мотивувальна частина рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Враховуючи зміст позовної заяви, відзиву та викладених вище пояснень і заперечень сторін у справі, а також норми статей 256-267, 625, 626, 627, 629, 632, 655, 691, 692 ЦК України, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між сторонами у справі Договору купівлі-продажу природного газу; факту погодження сторонами у справі у цьому договорі предмету договору купівлі-продажу, його ціни, строків оплати переданого товару, строку дії договору; факту передання позивачем відповідачу предмета договору купівлі-продажу; факту порушення відповідачем встановлених договором строків оплати отриманої продукції; факту наявності чи відсутності форс-мажорних обставин; факту спливу позовної давності; правильності здійснених позивачем розрахунків суми заборгованості, 3 % річних, інфляційних та пені, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони та третя особа у справі підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено сторонами в додатках до поданих ними клопотань та заяв процесуального характеру у справі.

Суд визнає встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Між сторонами у справі 04 січня 2013 р. укладено Договір № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи Договором № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу з додатковими угодами (том справи І, а.с. 41-68). При цьому сторонами у справі вказаний факт визнається та не заперечується.

Відповідачем визнається зміна Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» назви на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Зміна назви відповідача підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том справи V, а.с. 9-19).

У Договорі № 13-259-ВТВ, з урахуванням подальших додаткових угод до нього, сторони у письмовій формі погодили, що за цим договором позивачем продається відповідачу природний газ, який використовується відповідачем виключно для його виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат (п.п. 1.1., 1.2.). Використання отриманого природного газу виключно за таким цільовим призначенням представником відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті та у заявах відповідача визнано. Позивач теж визнає таку обставину та її не заперечує. Відповідно до приписів ч. 1 статті 75 ГПК України цей факт додатковому доказуванню не підлягає.

У пунктах 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11 Договору сторони погодили умови щодо кількості та якості газу, порядку та умов передачі газу, проведення розрахунків, ціни газу, відповідальності сторін, строків позовної давності, строку дії договору. Згодом редакція наведених норм Договору неодноразово змінювалась сторонами шляхом укладення Додаткових угод. Відповідно до норм Додаткової угоди № 11 (том справи І, а.с. 58-59), сторонами продовжено дію Договору до 31 грудня 2015 р.

Наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу (том справи І, а.с. 69-103) підтверджується передача позивачем відповідачу за період з січня 2013 р. по грудень 2015 р., на виконання умов Договору № 13-259-ВТВ від 04.01.2013 р., природного газу загальною вартістю 1179229830,39 грн.

В рахунок оплати згаданого вище природного газу позивачем зараховано грошові суми, яких стосувались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, прийняті у період з початку 2013 р. по лютий 2016 р., а також здійснені відповідачем оплати, які підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями відповідача, картками рахунків відповідача, виписками з банківських рахунків позивача (том справи І, а.с. 211-248; том справи ІІ, а.с. 1-153; том справи ІІІ, а.с. 102-222; том справи IV, а.с. 167-227). Проте неоплаченим залишився отриманий відповідачем від позивача з травня по грудень 2015 р. природний газ на суму 348494542,6 грн.

Доводи відповідача про те, що позивачем не враховано в рахунок оплати за газ, отриманий по Договору № 13-259-ВТВ, спільні протокольні рішення, прийняті протягом березня 2013 р. – квітня 2015 р., перелік яких надано у письмових поясненнях відповідач від 02.09.2019 р. (том справи V, а.с. 121-131) спростовуються розрахунками заборгованості за договором, які зроблені позивачем та перевірені судом. Крім цього, позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за газ, отриманий у 2013, 2014 роках та січні-квітні 2015 р. Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за газ отриманий у травні-грудні 2015 р. становить 348494542,6 грн., та просить її стягнути на свою користь.

У матеріалах справи немає доказів сплати відповідачем позивачу 348494542,6 грн. за отриманий від нього у травні-грудні 2015 р. природний газ на підставі Договору № 13-259-ВТВ.

У пунктах 6.1. та 6.4. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі. За наявності заборгованості у відповідача за цим Договором, позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

З огляду на викладене вище, а також приписи статей 626, 627, 629, 632, 655, 691, 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору № 13-259-ВТВ, неналежно виконано свої обов`язки за договором в частині оплати придбаного природного газу, чим порушено право позивача на своєчасне отримання повної оплати за проданий відповідачу на підставі цього Договору природний газ.

Такого висновку суд дійшов на підставі норм статей 626, 627, 629, 632, 655, 691, 692 ЦК України, якими встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Ці положення про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Аргументи відповідача про те, що дії третіх осіб (Міненерго та НКРЕП), які полягали у невиконання ними вимог статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 9 Закону України «Про природні монополії» та Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат, є форс-мажорними обставинами, які підтверджуються сертифікатом № 5849 від 17.02.2016 р. (том справи І, а.с. 139-140), звільняють відповідача від сплати заборгованості за договором, є необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. Ці аргументи не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Та обставина, що до тарифу за розподіл газу, який сплачують інші контрагенти відповідача за поставлений їм відповідачем по інших господарських договорах природний газ, включено вартість меншого за обсягом природного газу на виробничо-технологічні витрати, а ніж той, який відповідач вважає справедливим, не змінює умов Договору № 13-259-ВТВ. Цей Договір є обов`язковим до виконання сторонами в силу приписів статті 629 ЦК України.

Беручи до уваги заперечення відповідача та сертифікат № 5849 (том справи І, а.с. 139-140) і відмовляючи у стягненні заборгованості з цих підстав, суд фактично знизив би відповідачу вартість уже отриманого ним об`єму природного газу до рівня фактично сплачених відповідачем, станом на день вирішення справи, грошових коштів. Такі дії, без зміни в установленому законом порядку умов договору, після виконання умов договору позивачем у повному обсязі, є порушенням вимог статей 629, 632, 651, 652, 691, 692 ЦК України та суперечать завданням і основним засадам господарського судочинства, встановленим статтею 2 ГПК України.

Крім цього, згадана обставина, не входить до підстав припинення зобов`язання, передбачених нормами статей 598-609 ЦК України.

Правовими нормами, прийнятими після укладення Договору, відповідачу не заборонено проводити розрахунки з позивачем за отриманий від нього природний газ для виробничо-технологічних та нормованих витрат. Рахунки відповідача не заблоковані внаслідок дій згаданих державних органів (третіх осіб).

Вказана обставина не є обставиною, яка зумовлює юридичну чи фактичну неможливість виконання зобов`язань з оплати придбаного за Договором природного газу. Про розмір тарифів відповідачу було відомо на момент укладення ним додаткових угод, якими дія Договору продовжувалась та за взаємною згодою сторін змінювалась ціна газу. Відповідач знав про розмір тарифів, встановлених на газ, який ним поставлявся іншим споживачам, і відповідно до цього укладав додаткові угоди до Договору купівлі-продажу № 13-259-ВТВ у період з 04.04.2013 р. по 30.11.2015 р. (том справи І, а.с. 46-68). У цих додаткових угодах відповідач на підставі вільного волевиявлення змінював ціну товару на прийнятну, у тому числі й для себе.

Крім цього, обставини непереборної сили, про які йдеться у сертифікаті № 5849 (том справи І, а.с. 139-140), відповідно до статті 617 ЦК України є підставою звільнення від відповідальності, при чому лише на той період, протягом якого існує ця перешкода, а не підставою припинення зобов`язань, чи зміни строків виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 348494542,6 грн. за отриманий ним у травні-грудні 2015 р. природний газ, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, а також правові норми, закріплені у пунктах 6.1., 6.4., 7.2., 9.2 Договору № 13-259-ВТВ, статтях 549, 611, 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15998052,04 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з 21.01.2016 р. до 01.08.2017 р. та 70444987,48 грн. інфляційних втрат за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з лютого 2016 р. по червень 2017 р. включно, є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 44399319,92 грн. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають. Позивачем допущено арифметичні помилки при обчисленні пені, що підтверджується висновком експертів № 3726 комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 914/1974/17 від 26 липня 2019 р. (том справи V, а.с. 50-63).

Крім цього, позивачем обчислено пеню понад строки, встановлені ч. 6 статті 232 ГК України. Посилання позивача на норми пункту 9.2. Договору № 13-259-ВТВ як на підставу нарахування неустойки понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, необґрунтовані. У цьому пункті Договору сторони погодили строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором, у тому числі щодо стягнення пені.

З огляду на пункт 9.2. Договору № 13-259-ВТВ та норми статей 256 та 259 ЦК України, суд дійшов висновку, що спеціальна позовна давність щодо позовних вимог про стягнення пені не може застосовуватись. Позовна давність щодо вимог про стягнення пені збільшена до трьох років за домовленістю сторін.

Суд вважає, що наведені вище докази, які наявні у матеріалах справи, є більш вірогідними, ніж ті, на які посилається відповідач, з таких мотивів.

Суд не бере до уваги сертифікат № 5849 від 17.02.2016 р. (том справи І, а.с. 139-140), як доказ наявності обставин непереборної сили, оскільки наведені у ньому обставини не є обставинами непереборної сили.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У пунктах 8.1.-8.5. Договору сторони домовились, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під непереборною силою (форс-мажорними обставинами) сторони розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобв`язались негайно повідомити про такі обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи, відповідно до законодавства.

У сертифікаті № 5849 йдеться про те, що зазначені у ньому обставини непереборної сили настали 01 травня 2014 р. Сертифікат датовано 17 лютого 2016 р. Докази повідомлення відповідачем позивача про такі обставини у 2014 р. відсутні.

Вказані у сертифікаті обставини не носять надзвичайного і непереборного характеру. Включення до тарифу на розподіл природного газу вартості справедливого, на думку відповідача, об`єму виробничо-технологічних витрат, не означає автоматичного зарахування на рахунки позивача, необхідної для оплати отриманого відповідачем газу, суми грошових коштів. Такі зміни до тарифу навіть не спричинюють негайної та автоматичної появи цих коштів на рахунках відповідача. Неможливість розрахуватись за куплену продукцію, зумовлена відсутністю достатньої кількості грошових коштів, не є обставиною непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 статті 218 ЦК України, не вважається обставиною непереборної сили відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність, не міг не знати, що в силу статті 42 ГК України ця діяльність є самостійною, ініціативною та на власний ризик. Випадки, коли придбана продукція не може бути продана за ціною її собівартості, наприклад, в силу зміни кон`юнктури ринку тощо, не є винятковими у підприємницькій діяльності. Те, що відповідачу довелось реалізовувати придбаний у позивача природний газ за іншою ціною, ніж та, на яку він розраховував, не є перешкодою поза контролем відповідача, оскільки розумним є очікування від відповідача уникнення чи подолання цієї перешкоди або її наслідків. З метою відвернення негативних наслідків таких дій відповідач мав можливість вимагати у встановленому законом порядку внесення змін до договору щодо ціни товару, оспорювати дії третіх осіб, зазначених у згаданому сертифікаті, вимагати відшкодування завданих йому збитків тощо. Натомість, відповідач, знаючи про ці обставини, продовжував дію Договору, купував природний газ у позивача, погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладення додаткових угод щодо ціни на природний газ.

Тому ці обставини не є обставинами надзвичайного і невідворотного характеру, які передбачено ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у його постанові від 11.10.2017 р. у справі № 911/1173/16.

Крім цього, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у його постанові від 12.04.2017 р. у справі № 913/869/14|3-1462гс16, статтею 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

З викладених вище мотивів, суд не бере до уваги решта доводів та аргументів сторін.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати на проведення судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 348494542,60 грн. основного боргу, 44399319,92 грн. пені, 15 998 052,04 грн. 3% річних, 70 444 987,48 грн. інфляційних атрат та 227081,48 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) 2524,71 грн. судових витрат за проведення експертизи.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.02.2020 р.

Суддя Бортник О.Ю.