Рішення № 87595727, 28.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11096/18 2/335/102/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.М.,

представника відповідача Доля Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Третя запорізька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту від 20 вересня 2007 р.,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи – Третьої запорізької державної нотаріальної контори, в якому позивачі просять суд визнати недійним заповіт ОСОБА_4 від 20.09.2007 , посвідчений приватним нотаріусом Білою Т.С. (реєстраційний номер у реєстрі 2062, номер у спадковому реєстрі 43132753).

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів у справі ОСОБА_4 . 31.03.2018 ОСОБА_5 складено заяву про вступ у спадщину, яку оформлено та посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кріль Олександром Михайловичем. 17.04.2018 аналогічну заяву складено ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_4 , його синам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , стало відомо, що 20.09.2007 приватним нотаріусом Білою Т.С. було посвідчено заповіт (реєстраційний номер у реєстрі 2062). Так, відповідно до змісту вказаного документа, ОСОБА_9 заповів (виконав заповідальне розпорядження) належну йому на праві власності квартиру у АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 . Спадкоємці першої черги за законом, сини ОСОБА_4 , вважають заповіт свого батька від 20.09.2007 недійним з огляд на те, що ОСОБА_10 протягом тривалого часу мешкав один, у 2006 році померла його друга дружина ОСОБА_11 . Виключно за настановами та під тиском ОСОБА_12 було складено оскаржуваний заповіт, оскільки ОСОБА_3 є ОСОБА_13 . Однак, протягом останніх 10-ти років ОСОБА_14 не виявляв жодної турботи до ОСОБА_4 , не заходив у гості, не телефонував, не цікавився чи є необхідність допомогти людині похилого віку. Заповіт складено в 2007 році, коли ОСОБА_15 було 70 років. Проблеми зі здоров`ям у спадкодавця почалися після смерті другої дружини. Так сусіди, знайомі, неодноразово повідомляли синам померлого що він не впізнає людей, погано орієнтується у просторі і т.п. Відповідно до обстежень лікарів, у заповідача було виявлено ознаки дисциркуляторної енцефалопатії на фоні вираженої церебральної атрофії. В силу хвороби особисто ОСОБА_16 заповіт не підписував.

Разом з позовною заявою до суду, від представника позивачів, надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.09.2018 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_15 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № 368 від 16.12.1993, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.04.2007 № спадкової справи 902, витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно № 14379765 від 26.04.2007; заборонено Третій запорізькій державній нотаріальній конторі (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 47) вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, підготовче судове засіданні у справі призначено на 05.12.2018 о 10:00.

Судове засідання у справі, призначене на 05.12.2018 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні. Наступне судове засіданні у справі призначено на 22.02.2019 о 09 год. 00 хв.

22.02.2019 судом протокольною ухвалою відкладено розгляд у справі до 25.04.2019 о 13:00, у зв`язку з неприбуттям до суду сторін та подачею представником позивача 2 та відповідачем відповідних клопотань.

25.04.2019 судом протокольною ухвалою відкладено розгляд у справі до 15.05.2019 року о 09 год. 30 хв., у зв`язку з неприбуттям до суду сторін та подачею новим представником позивача 2 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 15.05.2019 вирішено питання щодо допиту свідків, та ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні на 20.06.2019 о 09:00.

У судовому засіданні 20.06.2019 за клопотанням представника відповідача, було допитано свідка ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив про відомі йому обставини. Пояснив, що є рідним братом ОСОБА_3 (відповідача), близьких або несприятливих стосунків з позивачами немає. З 80-х років минулого століття був укладений шлюб бабусі з дідусем. З дитинства пам`ятає, що бабуся ( ОСОБА_18 ) з дідусем жили у 4-кімнатній квартирі на Мира, яку продали. Синам дідуся, бабуся з дідусем надали гроші, і сини поїхали до Ізраїлю. На залишок купили квартиру, в якій бабуся з дідусем мешкали, перед смертю бабуся прохала ОСОБА_19 написати заповіт на ОСОБА_20 дідусем складений був після смерті бабусі. На запитання відповів, що у дідуся (коли він складав заповіт) були відсутні захворювання. Проблеми зі здоров`ям у дідуся почались вже незадовго до його смерті. Дідусь працював на керівній посаді у цеху на «Запорожсталі». На момент складання заповіту дідусь вже не працював. Алкоголю та тютюну дідусь не вживав. На питання пояснив, що бабусю усі називали ОСОБА_21 , а за документами вона була Анфісою. До моменту смерті дідусь обслуговував себе самостійно, сторонньої допомоги не потребував. З тиждень до смерті був у дідуся у гостях, він був «на ногах». Приблизно за пів року до смерті у дідуся почались проблеми з пам`яттю. Знав, що квартира була залишена його брату, а свідок отримав «у спадок» дачу (яка на теперішній час продана). Пояснив, що його брат відвідував дідуся 2-3 рази на місяць, купував йому продукти, водив дідуся до «Ізраїльського центру».

У судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.2019 о 09:30.

У судовому засіданні 26.07.2019 за клопотанням представника позивача 2 ( ОСОБА_2 ) судом допитані свідки: ОСОБА_22 і ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює соціальним працівником Єврейського благодійного фонду. Пояснила, що вона знайома з ОСОБА_24 (син її підопічного ОСОБА_4 ). У благодійному фонді свідок працює майже 20 років, з 2001 року, ОСОБА_16 був її клієнтом, так як вона курирує дільницю, де проживав її клієнт ( АДРЕСА_3 ), який знаходився на обліку у Єврейському центрі з 1989 року, із заснування самої організації ХЕСЕД. Центр організований з метою допомоги людям «жертвам нацизму», а саме медикаментами, продуктами, спілкуванням, наданням послуг патронажу. Свідок пояснила, що про центр люди дізнаються спілкуючись у Єврейській громаді, синагогах. Враження про клієнта самі добрі, він був дуже активний, позитивний, майже щоденно приходив до центру брав участь всіляких заходах (у т.ч. виїзних), організованих для людей похилого віку. У її обов`язки, як куратора обов`язково входить відвідування клієнта «на дому». Від клієнта свідок знає, що у ОСОБА_4 є два сина ОСОБА_7 і Ігор, які проживають в Ізраїлі, куди поїхали більше 20 років тому. Про синів клієнт відгукувався тепло, додаткової допомоги від синів ОСОБА_10 не просив. Свідок пояснила, що син ОСОБА_7 допомагав батькові матеріально. Свідок знає, що у ОСОБА_10 була жінка-помічниця. ОСОБА_25 завжди відмовлявся від послуги ХЕСЕДа патронажу, оскільки завжди розраховував на власні сили. ОСОБА_7 постійно хвилювався про життя батька. В останній час ОСОБА_10 був хворий, оскільки міг у літніх капцях прийти до ОСОБА_26 взимку, він постійно щось забував, у нього були ознаки хвороби ОСОБА_27 в останній час займався лікуванням батька та супроводжував його по медичним закладам. Приблизно в останніх числах (18-20) березня 2018 року був випадок, коли ОСОБА_10 декілька днів не приходив до центру, а також не відчинив двері волонтеру з центру. Після чого свідок викликала поліцію, які виломили двері у квартиру ОСОБА_10 , а останній задрімав, і не чув що йому телефонують. ОСОБА_7 був у день смерті з батьком та з допомогою ХЕСЕДу були організовані похорони ОСОБА_28 , з усіма звичаями євреїв. Проблеми з пам`яттю у ОСОБА_10 розпочались орієнтовно за півтора – два роки до смерті. Суттєві проблеми зі здоров`ям та пам`яттю у клієнта розпочались орієнтовно за пів року до смерті. Орієнтовно через місяці три після смерті ОСОБА_10 , до центру завітав чоловік (який не представився), який вимагав надати інформацію з архівів центру щодо місця захоронення ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (пенсіонерка). Свідок знала ОСОБА_30 приблизно з початку 1980-х років, працювала разом із ОСОБА_4 , який працював на керівних посадах, і його дружиною – ОСОБА_21 (за документами ОСОБА_31 ) ОСОБА_32 . З ОСОБА_33 мала лише робочі відносини. ОСОБА_34 не брав ніякої участі у житті ОСОБА_10 , оскільки коли останній залишився один, вона піклувалась про нього (8-9 років). Свідок відвідувала ОСОБА_28 один раз на тиждень (у вихідний день), готувала йому їжу. На початку ОСОБА_16 сам прав, прибирав та купував продукти харчування (за списком який складала йому свідок), згодом ці обов`язки перейшли до свідка. Закупка продуктів перелягла на свідка, коли у ОСОБА_10 розпочались проблеми з пам`яттю. Знає, що онук ОСОБА_35 періодично позичав у діда гроші, які завжди повертав. Їй відомо, що за весь час ОСОБА_7 приїжджав до батька рази 2-3. Приблизно у 2012–2013 році у ОСОБА_10 в квартирі забились труби, поламались крани, пральна машина, тоді приїхав ОСОБА_7 і все полагодив. У 2017 році до батька приїжджав син ОСОБА_36 , який купив батьку стрем`янку, оскільки стеля і шафи у квартирі високі. Свідок приходила до ОСОБА_10 завжди коли він був вдома. На здоров`я ОСОБА_10 ніколи не скаржився. Суттєві проблеми з пам`яттю у ОСОБА_10 розпочались приблизно за 3 роки до його смерті, до 2015 року ОСОБА_10 був здоровою людиною. У старчому маразмі ОСОБА_10 не був до останнього, у нього були проблеми лише з пам`яттю. До останнього ОСОБА_10 розгадував «японські кросворди». ОСОБА_34 свідок бачила лише 1-2 рази. ОСОБА_10 розповідав свідку, що має онука (по родинним відносинам онук жінки) ОСОБА_35 , якого називав « ОСОБА_35 ».

Наступне судове засідання у справі було призначено на 31.10.2019, яке було відкладено до 22.11.2019 у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача 2.

28.01.2020 у судове засідання позивачі та його представники не з`явились. Про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Від представника позивача 2 ( ОСОБА_2 ) – адвоката Щасливої М.О. про проведення судового засідання та розгляду справи без їх участі. Позовні вимоги представник позивача 2 підтримує повністю, на задоволенні позову наполягає.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі. Вважає його необґрунтованим, оскільки ст. 1224 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки ОСОБА_3 є спадкодавцем за заповітом. Пояснив, що від складання заповіту до моменту смерті заповідача пройшло більше 10 років, а позов обґрунтований тим, що у дідуся відповідача – ОСОБА_4 були проблеми із здоров`ям та пам`яттю. Проте доводи позову не підтверджені жодними належними доказами, свідки у справі пояснили, що у ОСОБА_28 розпочались розлади із пам`яттю якнайбільше за 3 роки до його смерті, а заповіт складений за 11 років до смерті. Також посилання на тиск з боку дружини ОСОБА_37 , щодо складання заповіту також спростовуються, оскільки бабця померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а оскаржуваний у справі заповіт складено дідом 20.09.2007, тобто більш як через рік після її смерті. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у позові повністю та скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідач в ході судового розгляду пояснив, що ОСОБА_4 (дідусь), був одружений на його бабці ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Пояснив, що коли бабуся зійшлась з дідусем, вони продали наявну у них нерухомість (2 квартири), купили 2 квартири синам ОСОБА_4 та собі квартиру АДРЕСА_2 . Згодом сини власні квартири продали та переїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. Відповідач пояснив, що після смерті бабусі, провідував дідуся два три рази на місяць. Також купляв дідусю вітаміни та продукти харчування, про які прохав дідусь. Пояснив, що у Чехії перебував на заробітках, після повернення в Україну дідусь слухавку не брав, а потім йому повідомили, що дідусь помер.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявне свідоцтво № 368 про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видане 16.12.1993 (складене російською мовою). Вказане свідоцтво свідчить, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.04.2007 випливає, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , і заповіла свою 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_15 .

20.09.2007 ОСОБА_4 , на випадок його смерті здійснено заповідальне розпорядження: належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 . Заповіт посвідчений за адресою знаходження приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Білої Тетяни Сергіївни: АДРЕСА_5 о АДРЕСА_6 год. 50 хв., зареєстрований у реєстрі за № 2062 (бланк ВЕХ № НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 80 років помер дідусь сторін – ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 28.03.2018 року (а.с.10).

Згідно свідоцтв про народження позивачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 є синами ОСОБА_4 (а.с. 11-12).

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною статтями 1251-1252 ЦК України.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.

В ході судового розгляду судом встановлено, що в оспорюваному заповіті (а.с. 19) міститься підпис заповідача та здійсненим ним напис, а саме: «прочитаний мною вголос, записано вірно, підписано мною особисто»; у тексті заповіту зазначено: місце, дата складання заповіту, число, місяць, рік народження ОСОБА_4 , ідентифікаційний код. Заповідачу роз`яснено зміст статей 1241, 1254, 1307 ЦК України. Заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 та власноручно ним підписаний у присутності приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Білою Тетяною Сергіївною. Також у заповіті зазначено, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 , особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заповіт відповідає вимогам чинного законодавства. Свідками надано суду пояснення, що заповідач ОСОБА_9 , на момент складання заповіту був фізично здоровою людиною та усвідомлював вчинені ним дії. Клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи або почеркознавчої експертизи позивачі не заявляли.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.ст.77,78 ЦПК України докази мають бути належними і допустимими.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вказаних вимог закону, суд встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши показання свідків, встановивши, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам статі 1247 ЦК України, доказів, що могли б ставити під сумнів дієздатність померлого ОСОБА_4 на момент підписання заповіту позивачами не надано, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки позивачами не доведено, що в момент складання заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 665/1935/16-ц та від 25.11.2019 у справі № 695/3475/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання заповіту від 20.09.2007 недійсним, відтак дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Третя запорізька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту від 20 вересня 2007 р. залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2018 року, а саме:

скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_15 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № 368 від 16.12.1993, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.04.2007 № спадкової справи 902, витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно № 14379765 від 26.04.2007;

скасувати заборону Третій запорізькій державній нотаріальній конторі (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 47) вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року у справі № 335/11096/18.

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати Третій запорізькій державній нотаріальній конторі, а також до відповідної реєстраційної служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28.01.2020.

Повне судове рішення складено 11.02.2020.

Суддя І.П. Соболєва