Ухвала суду № 87595510, 14.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.02.2020

Справа № 937/1164/20

Провадження 1-кс/937/886/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» лютого 2020 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А., за участі секретаря – Захарової І.В.,

розглянувши в кримінальному провадженні № 62019080000000509 клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Баглюка В.В., погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області Шевейко Р.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю Херсонської області, Голопристанського районуну, с. Збур`ївка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ., працючого головним державним інспектором Митного поста «Херсон-Аеропорт» Чорноморської митниці Держмитслужби, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.368 КК України,

за участю:

прокурора - Шевейко Р.І.,

слідчого – Баглюка В.В.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Бібіка А.В.,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Баглюка В.В., погоджене з прокурорм відділу прокуратури Запорізької області Шевейко Р.І., у кримінальному провадженні № 62019080000000509, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що Територіальним управлінням ДБР у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04 листопада 2019 року за № 62019080000000509, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наказом в.о. начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 571-о від 22.07.2019 ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Херсон-порт» переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт» з 23 липня 2019 року.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» з 08.12.2019 року з 00.01 години розпочинає свою діяльність Чорноморська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608), шляхом об`єднання Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та Миколаївської митниці ДФС.

08.12.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт» Чорноморської митниці Державної митної служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» органи Держмитслужби визнаються правоохоронними органами, які здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції.

Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт» Чорноморської митниці Державної митної служби, є службовою особою.

Згідно із п.3,5 ч.4 Положенням про Державну митну службу України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань державної митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Так, 29.10.2019 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт», отримавши інформацію про проходження через митний контроль ФОП ОСОБА_2 , вирішив незаконно збагатитися шляхом отримання неправомірної вигоди від останнього за те, що він, будучи головним державним інспектором митного поста «Херсон-аеропорт», не буде створювати штучні перешкоди проходження митного контролю.

З цією метою, ОСОБА_1 , будучи службовою особою правоохоронного органу, знаходячись в кімнаті митного огляду зони митного контролю за адресою: м. Херсон, «Аеропорт цивільної авіації» діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій, при особистій розмові із ОСОБА_2 , вимагав від останнього надавати йому неправомірну вигоду під час кожного проходження митного контролю у розмірі від 15 до 30 доларів США за те, що він не буде створювати штучні перешкоди проходження митного контролю та пошкоджувати цілісність товару.

03.01.2020 приблизно об 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт», знаходячись в кав`ярні «Scorini» по вул. Воронцовській м. Херсон, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, продовжуючи свої незаконні дії, на виконання свого злочинного наміру, продовжив вимагати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду за нестворення штучних перешкод проходження митного контролю, при цьому повідомив, що необхідно передавати йому неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США за кожну сумку перевезеного товару.

13.02.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного поста «Херсон-аеропорт», знаходячись в зоні митного контролю за адресою: м. Херсон, «Аеропорт цивільної авіації», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій одержав від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 300 (триста) доларів США за те, що він не буде створювати штучні перешкоди проходження митного контролю та пошкоджувати цілісність товару.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

13.02.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, останньому у визначеному ст.278 КПК України порядку здійснено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Діяння ОСОБА_1 кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними у провадженні доказами: протоколами допиту свідка ОСОБА_2 ; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_1 ; протоколом обшуку; матеріалами виконаних доручень; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Зважаючи на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України вказаний запобіжний захід застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до наступних висновків:

1. ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, – переховування від органів досудового розслідування та суду.

2. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи, направлені на збирання доказів вчинення злочину, у тому числі речей та документів.

Підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, використовуючи своє становище, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, – знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

3. ОСОБА_1 перебуваючи на волі може впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Крім того, на теперішній час проводяться слідчі та оперативні заходи на встановлення всіх підприємців, у яких можливо вимагав неправомірну вигоду ОСОБА_1

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, – незаконний вплив на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного стороною обвинувачення встановлено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на кримінальне правопорушення – злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та його особу існують ризики, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Висновок про наявність вказаних ризиків зроблено виходячи з наступних обставин, які містяться в матеріалах кримінального провадження: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, а згідно примітки до ст.45 КК України даний злочин є корупційним; не дивлячись на те, що ОСОБА_1 фактично був затриманий на місці вчинення злочину, він своєї вини у вчиненні вказаного злочину не визнав;

З огляду на ці обставини запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою неможливо.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри, визначених ст. 177 КПК України ризиків та неможливістю застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні відповідно до вимог ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показань.

Захисник підозрюваного - адвокат Бібік А.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Зазначив, що на даний час відсутні належні та допустимі докази, якими була б підтверджена обґрунтована підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Крім того, має місце неповнота з`ясування обставин кримінального правопорушення фактичним обставинам справи, процесуальні порушення, в матеріалах справи відсутні відомості про вміст сумок свідка. Документи надані до клопотання не завірені належним чином. Ризики, про які йде мова в клопотанні, жодним чином не підтверджені, а є припущеннями слідчого та прокурора. Також, ОСОБА_1 має на утриманні дружину, яка не працює, двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Має постійне місце проживання де мешкає разом з родиною. У зв`язку із зазначеними обставинами та не підтвердженням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просить відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши доводи клопотання та додані до нього копії документів, а також, додані захисником під час розгляду клопотання копії документів, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження № 62019080000000509, 04 листопада 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019080000000509 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК України

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування вина підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 ; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_1 ; протоколом обшуку; матеріалами виконавчих доручень; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами провадження в їх сукупності.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вагомість наданих органом досудового розслідування доказів, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію, що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, Європейський суд з прав людини одним з критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого її (особу) підозрюють (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»). Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати стандарту «розумна підозра» (рішення у справі «О`Хара проти Сполученого Королівства»), тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Сполученого Королівства»).

Досліджуючи докази, які були надані органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованої підозри до уваги не приймаються.

КПК України також зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК).

Таким чином, на виконання вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим та прокурором надано достатні докази на підтвердження можливості вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а саме, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які будуть перешкоджати правосуддю; або ж створять загрозу суспільству; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебував.

Крім того, ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою підозрюваний мешкає разом з дружиною та двома дітьми, донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оцінюючи ризики, на які посилаються слідчий та прокурор, як на одну з підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що Європейський суд з прав людини вбачає порушення права на особисту недоторканність та свободу у випадках, коли суди у своїх рішеннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежуються «схематичними» мотивами, як «неналежна поведінка обвинуваченого», «тяжкість покарання, що загрожує» тощо (рішення у справі «І.А. проти Франції»). В ухвалі суду мають бути зазначені обставини, що дають підставу очікувати, що цей ризик (ризики) справдяться і для цього слідчий, прокурор мають надати суду докази цього (рішення у справі «Александр Макаров проти Росії»). Суд не повинен керуватись припущеннями про наявність ризику (ризиків) обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, інакше це б свідчило про явну зневагу до презумпції невинуватості. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість покарання є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість кримінального правопорушення (рішення у справі «Мамедова проти Росії»).

Тому, посилання слідчого та прокурора на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого корупційного кримінального правопорушення (злочину), завчинення якого передбачена кримінальна відповідальність до десяти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, жодним доказом не підтверджений, є лише припущенням та суб`єктивною думкою сторони обвинувачення, а отже не може обґрунтовано підтверджувати ризик переховування підозрюваного від органів досудового слідства чи суду, оскільки тяжкість злочину та очікуване покарання не може бути єдиною підставою для застосування відносно підозрюваної особи найсуворішого запобіжного заходу та повинно враховуватися у сукупності з іншими, визначеними ст. 178 КПК України обставинами.

З урахуванням наданих в судовому засідань пояснень слідчого та прокурора, пояснень захисника підозрюваного, матеріалів, які подані на підтвердження та спростування заявленого клопотання, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування надані докази, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він є службовою особою, продовжує займати відповідну посаду.

Крім того, слідчий суддя доходить до висновку, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний може незаконного впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які під його впливом можуть змінити свої покази, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню тому, слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Проте вказаного ризику можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаний ризик обґрунтовується тим, що на цей час у вказаному кримінальному провадженні досудове слідство триває і ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами слідчого або прокурора. Проте вказаного ризику також можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.

На виконання вимог п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим суддею також враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також можливість обмежитися в даному випадку застосування менш сурового (альтернативного) запобіжного заходу: «Клішин проти України» від 23.02.2012 року «Підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту»; «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року «Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою. Відмова у розгляді клопотання про скасування або зміну з причин неодноразового звернення не допускається».

Оскільки, ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебував, має постійне місце проживання, за яким проживає разом з дружиною та неповнолітніми дітьми що свідчить про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, на обліках у лікарня-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, тому слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим і прокурором не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, для запобігання ризиків, передбачених п.п.3, 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення (злочину), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення (злочину), тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочину), враховуючи особу підозрюваного, відсутність в нього судимостей, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, наявність утриманців, наявність місця роботи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування підозрюваному ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.

Керуючись ч.4 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід ніж зазначено у клопотанні і вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово покидати місце проживання із застосуванням електронних засобів контролю, на даному етапі досудового розслідування є найбільш доцільним та ефективним засобом для запобігання встановлених слідчим суддею ризиків, відповідає особі підозрюваного, є обґрунтованим засобом здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та досягти дієвості цього кримінального провадження.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КК України, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи; утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 202, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Баглюка В.В., погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області Шевейко Р.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадження № 62019080000000509 відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною цілодобово покидати місце проживання строком на два місяці, із застосуванням електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи;

-утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю два місяці, в межах строку досудового розслідування - до 14 квітня 2020 року.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Баглюка В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 14 лютого 2020 року о 18 годині 10 хвилин.

Слідчий суддя: В.А.Фомін