Рішення № 87594707, 04.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/138/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 Справа № 908/2704/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, 69-а)

про стягнення штрафних санкцій

Представники сторін:

від позивача: Бєлєвцова О.С., довіреність №2-864д від 31.07.2019, адвокат;

від відповідача: Кузнецов І.С., довіреність б/н від 03.01.2019, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство «Укргазвидобування» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 16.312.206,01 грн., які складаються з: 8.458.782,58 грн. пені та 7.853.423,43 грн. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 справу №908/2704/19 передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/138/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відмовлено в задоволенні клопотання акціонерного товариства «Укргазвидобування» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 зустрічну позовну заяву повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні, судове засідання призначено на 20.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 11.12.2019.

11.12.2019 представником відповідача через канцелярію суду була подана заява з додатками для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.12.2019.

В судовому засіданні 24.12.2019 представники сторін зазначили, що всі наявні докази були подані до матеріалів справи, а клопотання процесуального характеру відсутні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 закрито підготовче провадження. Справу №908/2704/19 призначено до судового розгляду по суті на 22.01.2020.

В судовому засіданні 22.01.2020 в порядку ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 04.02.2020.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2020 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару в рамках договору поставки №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018. Внаслідок наявності прострочення виконання зобов`язання позивач, керуючись п. 7.9 договору, ст. ст. 611, 612 ЦК України, ст.216 ГК України, нарахував та просить стягнути штрафні санкції (пеню та штраф).

У відповіді на відзив, яку отримано судом 06.11.2019 позивач заперечив проти доводів відповідача, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, не спростовують позовних вимог та не звільняють ТОВ «МІК» від господарсько-правової відповідальності, оскільки укладаючи договір (пункт 3.1 договору) відповідач гарантував, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобам забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження. Тобто відповідач гарантував, що товар є у нього в наявності. Стосовно доводів відповідача щодо можливості зміни умов договору, зазначив про недоведеність відповідачем наявності правових підстав, які передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України. Також було зазначено про недоведеність відповідачем жодним документальним доказом його правової позиції, у зв`язку з чим, на думку позивача, відзив не відповідає вимогам ст. 165 ГПК України. Твердження відповідача про порушення виконання зобов`язання внаслідок випадку, тобто казусу, за наслідками якого ніхто не відповідає, є хибними та заперечуються позивачем, оскільки невиконання (або неналежне виконання) третіми особами зобов`язань перед відповідачем не звільняє його від обов`язку належним чином виконати господарське зобов`язання з поставки товару в строки встановлені договором. Укладаючи договір та додаткову угоду №1 від 25.03.2019, сторони на основі вільного волевиявлення узгодили його умови, а відповідач, як постачальник товару, погодився із строками поставки товару, підтвердив спроможність їх дотримання, без будь-яких застережень, а також схвалив умови відповідальності сторін, зокрема п. 7.9 договору. Відтак, на думку позивача, посилання на висновок Київської ТПП №1703-4/140 від 22.03.2019 не є правовою підставою для звільнення його від відповідальності перед позивачем за договором поставки №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018. З огляду на викладене просив позов задовольнити в повному обсязі.

20.11.2019 позивачем надані пояснення по розрахунку штрафних санкцій, в яких позивач звернув увагу суду про відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень щодо здійсненого в позові розрахунку та періоду нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з чим зазначив, що підтримує позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.

Представник відповідача наполягав на запереченнях, що викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. А саме зазначив, що порушення строків виконання зобов`язань сталося через незалежні від нього обставини, а через казус. В обґрунтування своїх доводів посилався на висновок Київської торгово-промислової палати №1703-4/140 від 22.03.2019, яким констатовано, що вина ТОВ «МІК» у недотриманні строків виконання зобов`язань за договором №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 відсутня, а порушення строків відбулося внаслідок істотної зміни обставин, які виникли після укладення договору і суттєво впливають на можливість виконання постачальником ТОВ «МІК» обов`язків за договором. Тому, є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду строків поставки товару. Київська торгово-промислова палата підтвердила наявність настання істотної зміни обставин, які тривали за договором поставки «УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 станом на дату складання висновку, та у зв`язку з істотною зміною обставин згідно ст. 652 ЦК України ТОВ «МІК» має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору поставки №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 в частині строків поставки товару. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.

18.11.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення пені та штрафу, відповідно до якого, відповідач з посиланням на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просив зменшити нараховані позивачем за порушення умов договору №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 розмір пені та штрафу на 98 відсотків до суми 326244,12грн., яка складається з пені у розмірі 169175,65 грн. та штрафу у розмірі 157068,47грн. В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що відповідач до звернення позивача до суду у повному обсязі виконав зобов`язання з поставки товару за договором, тобто ступінь виконання зобов`язання є виконаним на 100%; порушення відбулося через незалежні від відповідача обставини, що підтверджується висновком Київської ТПП №1703-4/140 від 22.03.2019; термін прострочення є незначним; відсутність доказів понесення позивачем збитків за фактом прострочення поставки товару; понесення відповідачем відповідальності, яка полягає у сплаті ним вартості банківської гарантії у розмірі 6374532,00 грн., яка була забезпеченням виконання зобов`язань за договором №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018. На думку відповідача наявні усі складові, які дають підстави суду для задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу). Додатково зауважено, що відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб, а саме за період з 01.06.2018 по 31.10.2019 відповідачем було укладено 103 угоди. Продукція, що поставляється відповідачем, спрямована на забезпечення державних потреб і за державні кошти. Тому стягнення з відповідача таких значних сум пені та штрафу матиме негативні наслідки для діяльності відповідача. Також, було зазначено, що господарська діяльність ТОВ «МІК» не є прибутковою. За період 01.01.2018 по 01.01.2019 ТОВ «МІК» мало збиток у показниках фінансової звітності, про що свідчить рядок 1420 Балансу на 31.12.2018. Аналогічні показники містить і звітність ТОВ «МІК» за період з 01.01.2019 по 30.06.2019. Тобто різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, та складає - 359 тис.грн.

20.11.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач повторно звертав увагу, що порушення з поставки товару відбулося (сталося) внаслідок випадку, тобто казусу, за наслідки якого ніхто не відповідає. Висновок Київської торгово-промислової палати №1703-4/140 від 22.03.2019 про істотну зміну обставин є належним доказом настання фактів істотної зміни обставин у спірний ситуації і цей висновок як доказ судам слід оцінювати поряд з іншими доказами у справі. Наполягає на відсутності підстав для застосування до відповідача майнової відповідальності.

В судовому засіданні 04.02.2020 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, відповідач у справі) 06.12.2018 уклали договір поставки №УГВ11734/30-18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві арматуру фонтанну в асортименті (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (далі – Специфікація/-її), яка є Додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить відпостачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно із п.п. 8.1. – 8.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лих, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.

Відповідно до п. 11.8. договору всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

25.03.2019 учасниками правочину укладено додаткову угоду № 1 до договору «Специфікація №1» на загальну суму 112 191 763,20 грн. Вартість товару по даній специфікації включає в себе витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Строк поставки: відповідно до Графіку поставки товару. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання. Виробник товару: Китай. Рік виготовлення товару – 2018-2019 роки, але не більше 12 місяців на дату поставки товару.

Відповідно до Графіку поставки товару, підписаного сторонами (додаток № 3 до договору) граничний строк поставки складає 90, 120 та 150 календарних днів з дати підписання договору по відповідних видах та комплектах товару.

Як зазначав позивач товар, який є предметом договору, в узгоджені сторонами строки в Специфікації №1 до договору поставлений не був.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в рамках договору №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 підтверджується наступними документами:

Відповідно до видаткової накладної від 28.05.2019 №РН-05/28/11 (фактична дата отримання - 31.05.2019) Відповідачем поставлено 7 к. товару на суму 6 052 358,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 28.05.2019 №РН-05/28/12 (фактична дата отримання - 31.05.2019) Відповідачем поставлено 7 к. товару на суму 6 052 358,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 28.05.2019 №РН-05/28/13 (фактична дата отримання - 31.05.2019) Відповідачем поставлено 6 к. товару на суму 6 096 499,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 28.05.2019 №РН-05/28/!5 (фактична дата отримання - 31.05.2019) Відповідачем поставлено 7 к. товару на суму 6 052 358,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 28.05.2019 №РІІ-05/28/16 (фактична дата отримання - 31.05.2019) Відповідачем поставлено 7 к. товару на суму 6 052 358,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 29.05.2019 №РН-05/29/14 (фактична дата отримання - 30.05.2019) Відповідачем поставлено 6 к. товару на суму 6 944 678,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 29.05.2019 №РН-05/29/15 (фактична дата отримання - 30.05.2019) Відповідачем поставлено 6 к. товару на суму 6 944 678,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 29.05.2019 №РН-05/29/16 (фактична дата отримання - 30.05.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 809 446,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/17 (фактична дата отримання - 18.06.2019) Відповідачем поставлено 5 к. товару на суму 4 020 192,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/18 (фактична дата отримання - 18.06.2019) Відповідачем поставлено 5 к. товару на суму 4 020 192,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/20 (фактична дата отримання - 19.06.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/2І (фактична дата отримання - 19.06.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/23 (фактична дата отримання - 20.06.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 488 422,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/24 (фактична дата отримання - 20.06.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 гри.

Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2019 №РН-06/14/25 (фактична дата отримання - 19.06.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/26 (фактична дата отримання - 01.07.2019) Відповідачем поставлено 5 к. товару на суму 4 020 192,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/27 (фактична дата отримання - 01.07.2019) Відповідачем поставлено 5 к. товару на суму 4 020 192,00 гри.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/30 (фактична дата отримання - 01.07.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 гри.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/28 (фактична дата отримання-02.07.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/29 (фактична дата отримання - 02.07.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 912 512,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 27.06.2019 №РН-06/27/31 (фактична дата отримання - 02.07.2019) Відповідачем поставлено 4 к. товару на суму 4 064 332,80 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 24.07.2019 №РН-04/247/113 (фактична дата отримання - 24.07.2019) Відповідачем поставлено 3 к. товару на суму 4 165 920,00 грн.

Отже, зобов`язання щодо поставки товару на загальну вартість 112 191 763,20 грн. Відповідачем виконано, але невчасно, чим порушено п.5.1, пп.6.3.1 Договору.

Внаслідок наявності порушення відповідачем зобов`язань щодо строків поставки товару в рамках договору №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 та з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар, позивач 08.08.2019 року направив на адресу відповідача претензію №30.1-022-5515 від 07.08.2019 р.

Зазначена претензія отримана відповідачем (уповноваженим представником) 14.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Втім, зазначена претензія залишена без відповіді, питання щодо сплати штрафних санкцій у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за договором сторонами в добровільному порядку не врегульовано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018, який за своєю юридичною природою є договором поставки.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

За визначенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, враховуючи допущене відповідачем порушення строків поставки товару, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані відповідачу, відповідно до умов п.7.9 договору, 8 458 782,58 грн. пені, що складає 0,1% від вартості непоставленого товару за період прострочення виконання зобов`язання з 06.03.2019 по 24.07.2019 та 7 853 423,43 грн. штрафу, що складає 7% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення поставки понад 30 днів.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення від відповідальності за допущене прострочення не надав; контррозрахунок штрафних санкцій, або будь-яких заперечень щодо невірного нарахування штрафних санкцій також суду не надав.

Доводи відповідача про настання казусу (випадку) при виконанні договору та, як наслідок відсутність вини відповідача, суд вважає хибними. Суд погоджується з позицією позивача, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик і особа повинна самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у поставно і Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 98 % з посиланням на неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором поставки товару через незалежні від відповідача обставини.

Так, Висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/140 від 22.03.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання ТОВ «МІК» зобов`язань з поставки товару за договором № УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 , а саме затримка відвантаження виробником товару на 120-123 доби через виявлення дефективного лиття, яке мало місце у зв`язку із некоректним функціонуванням відповідного технологічного обладнання. Зазначені обставини суттєво вплинули на можливість виконання постачальником обов`язків за договором УГВ11734/30-18 від 06.12.2018, а тому є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду умов договору №УГВ 1173830-18 від 06.12.2018 в частині перенесення строків поставки товару.

Разом з тим, посилання відповідача на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/140 від 22.03.2019 судом оцінюється критично, оскільки такий висновок не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин, які можуть бути обґрунтованою підставою для відтермінування строків виконання зобов`язань відповідачем та/або зменшення штрафних санкцій; висновки викладені у вказаному документі про обставини, що досліджувалися та дійсно мали місце і призвели до затримки виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем є думкою окремого фахівця.

Втім суд бере до уваги той факт, що відповідачем вже понесено міру відповідальності у значній вартості, а саме оплачено вартість банківської гаранті в розмірі 6374532,00 грн. (платіжне доручення 190359 від 09.04.2019), яка була забезпеченням виконання зобов`язань за договором поряд із іншими видами забезпечення їх виконання – пенею і штрафом.

Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує, що зобов`язання по поставці товару за договором відповідачем виконано в повному обсязі, при цьому, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Тобто, на момент поставки товару ніякої передоплати за це відповідач не отримував.

Як свідчать матеріали справи товар поставлявся частинами, та більша частина товару (107 комплектів) була поставлена партіями з незначним простроченням з 56 до 76 днів, і тільки залишок товару (всього 2 комплекти) був допоставлений із запізненням на 109 днів.

Таким чином, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Крім того, суду не надані докази понесення позивачем збитків або спричинення йому шкоди, внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем обумовленого договором №УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 товару (його частини).

Матеріали справи № 908/2651/19 не містять доказів, що позивач поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд враховує, що зазначене рішення Конституційного Суду України стосується кредитних правовідносин, проте вважає за можливе за аналогією застосувати даний підхід і правову позицію до визначення суті і мети такого виду забезпечення виконання зобов`язання боржником як неустойка (штраф, пеня). Застосування всіх дозволених видів забезпечення виконання зобов`язань до одного й того ж зобов`язання господарюючих суб`єктів, звичайно, не забороняється діючим законодавством, однак таке застосування не може перетворюватися в засіб збагачення управненої сторони такого зобов`язання, порушувати баланс інтересів сторін та загальні засади цивільного судочинства – справедливість, добросовісність та розумність.

Судом приймається до уваги той факт, що відповідач виконав зобов`язання за договором та поставив товар позивачу, а застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, також враховується, що виконання відповідачем зобов`язань за договором було забезпечене банківською гарантією в розмірі 6374532,00 грн., яка оплачена останнім на користь позивача.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 26.03.2019 у справі №913/284/18.

Також судом враховується майновий стан ТОВ «МІК». На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано Баланс підприємства на 31.12.2018, згідно з яким підприємство за період 01.01.2018 по 01.01.2019 мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу), де на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397977 тис. грн., а на кінець звітного періоду цей показник склав 397278 тис грн. Різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, який відображено у рядку 2465 наданого відповідачем Звіту про фінансові результати 2018. Аналогічні показники містяться у звітності ТОВ «МІК» за період з 01.01.2019 по 30.06.2019. Так, за даними рядку 1420 Балансу на 30.06.2019 на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397278 тис.грн., а на кінець звітного періоду цей показник склав 369619 тис.грн. Тобто різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, який відображено у рядку 2565 Звіту про фінансові результати за 1 півріччя, та складає 359 тис.грн.

Як було з`ясовано під час розгляду справи, основним видом діяльності ТОВ «МІК» є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12), що підтверджується відомостями про ТОВ «МІК» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд приймає до уваги, що відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу, крім акціонерного товариства «Укргазвидобування», співпрацює з Міністерством оборони України, Національною поліцією України та Національною гвардією України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т.ч., що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України. Обсяг замовлень у останні роки значно зріс, підприємство відповідача працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси задля виконання ним своїх зобов`язань перед Державою.

Значний список замовників із державного сектору наведений у витязі - Аналітика участі ТОВ «МІК» з сайту https://www.smarttender.biz/ParticipationAnalytic/ - 103 контракта за період з 01.06.2018 по 31.10.2019.

Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 98%, що становить 169175,65 грн. пені та 157068,47 грн. штрафу. При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 80, 129, 130, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 16 312 206,01 грн. штрафних санкцій задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738) на користь акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 169 175,65 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч сто сімдесят п`ять грн. 65 коп.) пені, 157 068,47 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч шістдесят вісім грн. 47 коп.) штрафу, 244 683,09 грн. (двісті сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят три грн. 09 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Федорова