Рішення № 87594697, 04.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/223/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 Справа № 908/3050/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/3050/19

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6

до відповідача: комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі”, 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11

про стягнення 1 514 908,21 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Пясецький Д.В., довіреність від 27.11.19 № 14-416

від відповідача: Свідерський, довіреність від 20.01.20 № 01/060

Трегуб Н.І., директор

СУТЬ СПОРУ:

30.10.19 до господарського суду Запорізької області звернулось акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі АТ “НАК “Нафтогаз України”) з позовною заявою від 23.10.19 № 14/4-82-19 до комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (надалі КП “Дніпрорудненські теплові мережі”) про стягнення 1 514 908,21 грн. згідно договору постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13, а саме: 656 179,78 грн. пені, 191 841,62 грн. 3 % річних та 666 886,81 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України та ст.ст. 4, 40, 42, 46, 162, 164, 171 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3050/19 між суддями, 30.10.19 вказану позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.11.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3050/19. Судом ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.11.19.

25.11.19 до суду надійшов відзив за вих. від 22.11.19 № 01/1517, в якому представник відповідача просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру 10 % від суми позовних вимог.

Ухвалою від 27.11.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 03.02.20 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/3050/19 на 16.12.19.

16.12.19 до суду від АТ “НАК “Нафтогаз України” надійшло заперечення за вих.. від 12.12.19 на клопотання щодо зменшення пені, в якому представник позивача заперечує проти зменшення штрафних санкцій до 10 % від суми заявлених позивачем.

Крім того, 16.12.19 до суду надійшло клопотання КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 16.12.19, в якому представник відповідача просить суд відкласти підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Ухвалою від 16.12.19 суд відклав підготовче засідання у справі №и 908/3050/19 на 21.01.20.

21.01.20 до суду надійшло клопотання відповідача за вих. від 20.01.20 № 01/063 про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.01.20 представник відповідача просив суд прийняти до розгляду відзив КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 22.11.19 № 01/1517 на позовну заяву АТ “НАК “Нафтогаз України”, який надійшов до суду 25.11.19.

Представник позивача не заперечив проти прийняття до розгляду вказаного вище відзиву.

З метою забезпечення права кожної із сторін на належний судовий захист, суд вважає за можливе прийняти до розгляду відзив КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 22.11.19 № 01/1517 на позовну заяву АТ “НАК “Нафтогаз України”.

Окрім того, представник відповідача підтримав клопотання, викладене в прохальній частині відзиву КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 22.11.19 № 01/1517 на позовну заяву АТ “НАК “Нафтогаз України” про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру 10 % від суми позовних вимог.

Проти вказаного вище клопотання відповідача представник позивача заперечив з підстав, викладених у запереченні від 12.12.19 на клопотання щодо зменшення пені.

В судовому засіданні 21.01.20 представник позивача просив суд задовольнити клопотання за вих. від 20.01.20 № 01/063 та прийняти до розгляду в якості доказів наступні документи: звіт про фінансові результати за 2019 рік, оборотно – сальдову відомість по рахунку № 374 “Розрахунки по претензіям за виконавчими документами”, копію рішення Дніпрорудненської міської ради № 30 від 28.03.19, копію Інвестиційної програми на 2019 рік та інформації про хід виконання інвестиційної програми за 2019 рік.

Присутній представник позивача заперечив проти прийняття до розгляду вказаних вище документів в якості доказів під час розгляду справи № 908/3050/19 по суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача за вих. від 20.01.20 № 01/063 про приєднання доказів до матеріалів справи судом прийнято до уваги наступне.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України). Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч. 3 ст. 80 ГПК України).

Разом з тим, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач письмово не повідомив суд про неможливість разом із відзивом подати той чи інший доказ та не обґрунтував неможливість подання таких доказів у визначений процесуальним законодавством строк, судом відмовлено у задоволенні клопотання КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 20.01.20 № 01/063 та не прийнято до розгляду вказані у вищезазначеному клопотанні відповідні документи (докази).

Ухвалою від 21.01.20 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/3050/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.20.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

У засіданні суду 04.02.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 23.10.19 № 14/4-82-19. Просив суд стягнути з відповідача 1 514 908,21 грн. згідно договору постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13, а саме: 656 179,78 грн. пені, 191 841,62 грн. 3 % річних та 666 886,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав клопотання, викладене в прохальній частині відзиву КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за вих. від 22.11.19 № 01/1517 на позовну заяву АТ “НАК “Нафтогаз України”, а саме про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру 10 % від суми позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.16 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5207/1617-ТЕ-13 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 р.р. природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.4. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ – 5 930,40 грн. (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 12.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.16 до 31.03.17 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 23.01.17 № 1 до договору постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13 сторонами вносились зміни до договору, а саме до: розділу 1, до пунктів 2.3, 2.4 та 2.5 розділу 2, до п. 3.3 розділу 3, до пунктів 7.1, 7.4 розділу 7, до пунктів 11.3 та 11.9 розділу 11 договору.

Додатковою угодою від 24.03.17 № 2 до договору постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13 сторонами вносились зміни до договору, а саме до пунктів 2.1 розділу 2.

Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору від 20.09.16 № 5207/1617-ТЕ-13 позивач у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 34 106 442,04 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками позивача (постачальника) та відповідача (споживача) (належним чином засвідчені копії актів надані до позовної заяви).

З підстав порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений природний газ у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. позивачем заявлено вимоги про стягнення з КП “Дніпрорудненські теплові мережі” 656 179,78 грн. пені, 191 841,62 грн. 3 % річних та 666 886,81 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов`язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать розрахунок позовних вимог, бухгалтерська довідка заступника головного бухгалтера НАК АТ “НАК “Нафтогаз України” “Сальдо, Предприятие” “Дніпрорудненські теплові мережі КП”, “Операции по Договору “5207/1617-ТЕ-13 Підприємство “Дніпрорудненські теплові мережі КП” с 01.10.16 по 31.05.18”, відповідач своїх грошових зобов`язань за договором від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13 щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. належним чином не виконав.

Несвоєчасне здійснення розрахунків за отриманий природний газ за вказані періоди по договору від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13 та вірність розрахунків позивача заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних витрат у цій справі не заперечувалось відповідачем.

За порушення відповідачем строку оплати поставленого газу в період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. позивачем заявлено до стягнення 191 841,62 грн. 3 % річних за загальний період з 26.11.16 по 28.02.18 та 666 886,81 грн. інфляційних витрат за загальний період з січня по березень 2017 р. (розрахунок міститься у матеріалах справи).

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу у зазначений період матеріалами справи № 908/3050/19 доведено.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у повному обсязі, а саме у загальній сумі 191 841,62 грн. та про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача в частині інфляційних нарахувань у повному обсязі, а саме у загальній сумі 666 886,81 грн.

Крім того, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу в період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. позивачем заявлено до стягнення 656 179,78 грн. пені за загальний період з 26.11.16 по 28.02.18 (розрахунок міститься у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05 № 20.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 656 179,78 грн. за спірний період. Як наслідок, вимоги про стягнення 656 179,78 грн. пені з відповідача за спірний період задовольняються судом.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру 10 % від суми позовних вимог.

Вказане клопотання обґрунтовано наступним.

КП «Дніпрорудненські теплові мережі» є єдиним підприємством, розташованим на території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Відповідно до затверджених видів діяльності, підприємство використовує природний газ виключно на виробництво теплової енергії. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Враховуючи загальнодержавне значення роботи бюджетних підприємств, зокрема закладів освіти, наше підприємство не має права припинити надання па їх об`єкти теплової енергії. Крім того, представник відповідача зазначає, що відключення окремих боржників з числа населення, які мешкають у житловому фонді територіальної громади є неможливим, так як суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правилам користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.05 № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання». За таких обставин, заявник вважає, що КП «Дніпрорудненські мережі» змушене постійно, в необхідній кількості, виробляти теплову енергію та поставляти її на об`єкти споживачів, не дивлячись на наявність у них дебіторської заборгованості за вже отримані комунальні послуги, що призводить до порушення термінів та обсягів плати за надані нашим підприємством комунальні послуги і в свою чергу призводить до порушення термінів оплати по зобов`язанням підприємства за спожитий природній газ.

Крім того, вказує, що відповідно до звіту про фінансові результати за 2016 рік: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 39 174 тис. грн..; чистий фінансовий результат - збиток в сумі 421 тис. грн. За результатами діяльності відповідача за 1 - півріччя 2017 р. в періоді на який припадає закінчення терміну дії договору № 5207/1617-ТЕ-13 від 20.10.16: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 28 464 тис. грн.; чистий фінансовий результат - збиток в сумі 915 тис. грн. Таким чином, відповідач повідомляє суд, що протягом періоду дії договору № 5207/1617-ТЕ-13 від 20.10.16 р., як в 2016 так і 2017 роках відповідачем від здійснення діяльності з надання послуг з теплопостачання отримано збитки, що привело до нестачі обігових коштів та послужило основною причиною несвоєчасного проведення розрахунків із позивачем.

Також, відповідач зазначає, що основним споживачем відповідача с населення м. Дніпрорудне, заборгованість якого за опанований період 2016-2017 рр., склала 17130,3 тис. грн. У т.ч. пільги та субсидії (станом на 01.05.17), що становить 91,9 % від всієї заборгованості споживачів відповідачу. Заборгованість населення значно перевищує заборгованість відповідача перед позивачем, що в свою чергу не дозволяло провести своєчасні розрахунки з позивачем.

Проти вказаного вище клопотання відповідача представник позивача заперечив з підстав, викладених у запереченні від 12.12.19 на клопотання щодо зменшення пені, зокрема, обґрунтовуючи це тим, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

З огляду на викладене, вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру 10 % від суми позовних вимог.

Крім того, підсумовуючи вище викладене суд звертає увагу відповідача, що відповідно до норм чинного законодавства суд вправі зменшити лише розміру неустойки (штрафу чи пені). Норми чинного законодавства позбавляють суд можливості зменшувати розмір 3 % річних або інфляційних втрат.

Судом не прийнято до уваги посилання заявника (відповідача) на копії звіту про фінансові результати за 2016 рік (форма № 2), звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2017 року (форма № 2) через відсутність доказів на підтвердження того, що саме надані у справу звіти (у паперовому чи електронному вигляді) було подано стороною відповідача у цій справі до контролюючого органу та їх (саме наданих до справи) прийняття таким органом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 22 723,62 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11, код ЄДРПОУ 32597943) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 656 179 (шістсот п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 78 коп. пені, 666 886 (шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 191 841 (сто дев`яносто одну тисячу вісімсот сорок одну) грн. 62 коп. 3 % річних та 22 723 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять три) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2020

Суддя В.Л. Корсун