Рішення № 87594695, 06.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 Справа № 908/3083/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-Фуд”, 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ППМ”, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, корпус 2

про відшкодування збитків

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Дируль Ю.В., адвокат, довіреність № б/н від 17.10.2019;

від відповідача: Хілько А.В., адвокат, ордер серія АР № 1005385 від 07.11.2019.

суть спору

01.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-Фуд”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ППМ”, м. Запоріжжя про відшкодування збитків у розмірі 189 607,68 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019, справу № 908/3083/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3083/19, присвоєно справі номер провадження 15/195/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.11.2019.

Ухвалою суду від 15.11.2019 відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-Фуд”, м. Київ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019. Зобов`язано позивача в порядку ст. 90 ГПК України надати відповіді на запитання відповідача викладені у додатку до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.11.2019 призначено проведення судового засідання по справі № 908/3083/19 на 10.12.2019 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.12.2019 справу № 908/3083/19 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

Ухвалою суду від 10.12.2019 призначено проведення судового засідання по справі № 908/3083/19 на 14.01.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3083/19 до судового розгляду по суті на 24.01.2020.

В судовому засіданні 24.01.2020 оголошувалась перерва до 06.02.2020.

Ухвалою суду від 24.01.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/3083/19 на 06.02.2020 в режимі відеоконференції.

Судове засідання 06.02.2020 проводилось в режимі відеоконференції, здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою “Акорд”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016, а саме: відповідач в порушення п. 1.1. додаткової угоди договору поставки та монтажу обладнання, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не склав податкові накладні в день виникнення податкових зобов`язань, а саме датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 189 607,68 грн. На думку позивача, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти та зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та умови договору поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.02.2020 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові б/н від 29.10.2019, відповіді на відзив б/н від 09.12.2019.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву б/н від 25.11.2019, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 18.12.2019 в обґрунтування зазначив, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про відшкодування збитків у розмірі 189 607,68 грн, яка згідно довідки від 23.10.2019 складається із суми податку на додану вартість, яка не включена до складу податкового кредиту, однак по тексту позовної заяви позивач вказує на порушення з боку відповідача вимог ст. 201 Податкового кодексу України та п. 1.1. додаткової угоди до договору № 12/10-16 від 12.10.2016, яке виразилося у не складання та не реєстрації податкових накладних та позбавлення позивача права на віднесення ПДВ до складу податкового кредиту на підстав наступних первинних документів. Крім того, відповідач зазначає, що доказів проведення перевірок контролюючим органом документальної позапланові виїзної перевірки відповідача для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку на додану вартість за спірний період, і докази прийняття контролюючим органом відповідного рішення позивачем не надано. На думку відповідача, позивач передчасно стверджує про порушення відповідачем цивільно - правових зобов`язань. Тобто позивачем, також не доведено порушення умов договору відповідачем як одного з елементів цивільного правопорушення. Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характер відповідних правовідносин з податкових на господарські. Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бут підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судому засіданні 06.02.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено та підписано 14.02.2020.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

12.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільпо-Фуд”, м. Київ (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ППМ”, м. Запоріжжя (відповідач, постачальник) укладено договір № 12/10-16 поставки і монтажу обладнання та додаткову угоду до нього.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує обладнання у комплекті або комплектуючі, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди до договору № 12/10-16 від 12.10.2016 відповідач підтверджує своє зобов`язання видавати згідно з податковим законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги позивача. Відповідач зобов`язується в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS» надсилати позивачу:

- податкові накладні/розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення сум компенсації їх вартості на користь відповідача, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати виписки.

Податкові накладні/розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення сум компенсації вартості товарів на користь відповідача, повинні відповідати таким вимогам:

а) бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України;

б) містити цифровий підпис уповноваженої особи сторони;

в) бути зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних.

- розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів відповідача, протягом 7 (семи) календарних днів з дати виписки.

Розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів відповідача, повинні бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір всупає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017.

Сторонами були оформлені та підписані наступні акти виконаних робіт: № 479 від 01.12.2017 на суму 26 565,00 грн з ПДВ, № 439 від 01.12.2017 на суму 166 760,00 грн з ПДВ, № 73 від 03.01.2018 на суму 66 066,36 грн з ПДВ, № 70 від 03.01.2018 на суму 30 086,62 грн з ПДВ, № 67 від 03.01.2018 на суму 64 518,11 грн з ПДВ, № 62 від 03.01.2018 на суму 37 282,78 грн з ПДВ, № 68 від 03.01.2018 на суму 44 248,72 грн з ПДВ, № 69 від 03.01.2018 на суму 43 318,22 грн з ПДВ, № 71 від 03.01.2018 на суму 86 426,34 грн з ПДВ, № 74 від 03.01.2018 на суму 45 860,06 грн, № 78 від 03.01.2018 на суму 23 283,66 грн, № 22 від 03.01.2018 на суму 50 362,00 грн з ПДВ.

16.01.2018 відповідачем складено податкові накладні: № 4, загальна сума ПДВ - 32 220,83 грн; № 78, загальна сума ПДВ - 11 519,92 грн; № 71, загальна сума ПДВ - 4834,94 грн; № 73, загальна сума ПДВ - 17 152,02 грн; № 72, загальна сума ПДВ - 4188,47 грн; № 74, загальна сума ПДВ - 8256,46 грн; № 75 від 16.01.2018, загальна сума ПДВ - 3555,57 грн; № 76 загальна сума ПДВ – 20 623,89 грн; № 79 загальна сума ПДВ - 12 544,21 грн; № 69 загальна сума ПДВ – 12 274,28 грн; № 67 загальна сума ПДВ - 26 597,55 грн; № 66 загальна сума ПДВ -35 839,54 грн. Всього на загальну суму ПДВ - 189 607,68 грн.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ППМ» склав перелічені вище податкові накладні з номенклатурою товарів/послуг схожою, як у зазначених вище первинних документах (акти виконаних робіт) в порушення умов додаткової угоди та норм Податкового кодексу України, оскільки 16.01.2018 сторони не підписували первинних документів з номенклатурою товарів/послуг, як зазначається в таких податкових накладних.

Крім того, позивачем не здійснювались 16.01.2018 попередні оплати, які б слугували підставою для складання відповідачем вказаних податкових накладних, а тому за такими податковими накладними неможливо ідентифікувати господарські операції.

Бездіяльність відповідача, що полягає в порушенні зобов`язань передбачених умовами п. 1.1 додаткової угоди та норм чинного податкового законодавства України щодо порядку складання та реєстрації податкових накладних, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень по суті спору, їх допустимість, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Зміст господарського зобов`язання, підстави його виникнення та порядок виконання викладено в ст. ст. 173 - 175, 193, 265 - 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 510, 526, 712 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 71 Цивільного кодексу України встановлює: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський кодекс України визначає поняття санкцій у господарських правовідносинах: Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (п. 1.1 ст. 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Правила складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та формування і коригування податкових зобов`язань з ПДВ встановлено ст. ст. 187, 192, 201 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Податковим кодексом України термін.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов`язкових реквізитів) регулюються ст. 201 Податкового кодексу України та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної. Затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

Так, підпунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено обов`язкові реквізити податкової накладної, до яких зокрема, належить повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість – продавця товарів/послуг.

Правила формування податкового кредиту та вимоги до його документального підтвердження встановлені статтями 198, 201 податкового кодексу України.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді, як визначено п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, як визначено п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Тобто, враховуючи норми ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ покупець формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та не має права включити до податкового кредиту суму пдв, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов`язкових реквізитах визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, якщо помилки в реквізитах такої накладної заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст.

Таким чином, покупець має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов`язкових реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, якщо така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, а помилки в реквізитах такої накладної не заважають підтвердити зміст операції, період, сторони та суму сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг.

При цьому, відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом, відповідачем подано для реєстрації податкові накладні у межах визначених податковим законодавством строку, а отже матеріали справи не містять доказів не реєстрації, несвоєчасної реєстрації, оскільки за результатами вчинених саме відповідачем дій, які полягають у поданні повідомлень до контролюючого органу у межах, визначеного податковим законодавством строку, податкові накладні були зареєстровані контролюючим органом.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

З урахуванням наведеного, позивачем не втрачено право на податковий кредит, а отже відсутні докази дій/бездіяльності відповідача які призвели до втрати позивачем права на податковий кредит.

Якщо платником податку було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, у якій допущено помилку у даті складання, така помилка не може бути виправлена шляхом коригування показників такої податкової накладної. У цьому випадку платник податку зобов`язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну з правильною датою складання (датою виникнення податкових зобов`язань) та вивести в нуль (обнулити) показники податкової накладної, яка містить помилку у даті складання (зайво складеної податкової накладної).

Особливості складання розрахунку коригування до податкової накладної, зайво складеної на операцію з постачання товарів/послуг (у тому числі до податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)), визначено п. 24 Порядку № 1307.

Твердження відповідача про те, що податкові накладні складено відповідачем за господарськими операціями, які не проводились суд вважає безпідставним, оскільки помилка в даті складання податкової накладної за господарською операцією, яка фактично відбулася і може бути ідентифікована за первинними бухгалтерськими документами надає право позивачу сформувати показники податкової звітності на підставі здійсненої господарської операції.

За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Положеннями ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на якій сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Позивач посилається на відсутність права на віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 189 607,68 грн до податкового кредиту. Однак така позиція позивача спростовується вище викладеними обставинами та вимогами чинного законодавства України.

Крім того, доказів проведення перевірки органами Державної фіскальної служби України стосовно нібито порушення відповідачем положень Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, що на думку позивача, призвело до позбавлення його права на податковий кредит в сумі 189 607,68 грн з вини відповідача, не надано.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та за наявності яких можливо було б стверджувати про те, що відповідачем завдано збитків позивачу.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 14 лютого 2020 року.

Суддя І. С. Горохов