Рішення № 87594493, 23.01.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2020 Справа № 905/1774/19

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Оквін-5".

Відповідач – Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Про визнання зобов`язання припиненим та таким, що виконане належним чином.

Представники учасників справи:

від позивача –Баранов Т.О.;

від відповідача – не з`явився;

від третьої особи – не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оквін-5" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (далі – відповідач) про визнання зобов`язання припиненим та таким, що виконане належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що мід позивачем та відповідачем 05.06.2018 був укладений договір підряду. Відповідачем, відповідно до умов договору, було перераховано позивачу аванс у розмірі 10125000 грн. Позивачем, в свою чергу, виконано роботи на суму 699576,60 грн., а також придбано устаткування вартістю 9709794,43 грн. Пізніше відповідач звернувся з листами до позивача, в яких зазначає, що за позивачем рахується дебіторська заборгованість за договором підряду в розмірі 9452423,40 грн, а також на цю суму нарахована пеня. Позивач вважає зазначені дії необґрунтованими, оскільки зобов`язання за договором підряду ним виконані належним чином, а тому, з метою уникнення претензій щодо нарахування пені та можливих подальших спорів з відповідачем, просить визнати зобов`язання за договором підряду по використанню авансових коштів таким, що виконане належним чином та припиненим.

15.10.2019 відповідачем було подано відзив на позов, в якому зазначається, що авансові кошти, всупереч умовам договору підряду, були використані позивачем не за цільовим призначенням, оскільки позивачем було придбано устаткування, на придбання якого авансові кошти не могли бути використані.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2019 до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі – третя особа).

19.11.2019 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області надійшли пояснення, відповідно до яких, третя особа заперечує щодо задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не надано документів на підтвердження використання авансу, сплаченого відповідачем позивачу за договором підряду, за цільовим призначенням.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

05.06.2018 між Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрацій (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» (далі – підрядник) укладено договір підряду №75кб (далі – договір), відповідно до п.1.1 умов, підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по об`єкту «Насосні станції та мережі каналізації прибережної зони відпочинку в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя» (далі – об`єкт), а замовник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до проектно-кошторисної документації (т.1 а.с.17-33).

Згідно з п.3.1 договору, обсяг, вартість та терміни виконання робіт визначаються графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід`ємною частиною даного договору. Договірна ціна складає 38711368,42 грн, у тому числі ПДВ 6451894,74 грн.

Відповідно до п 3.3 договору, обсяг фінансування на 2018 рік визначений згідно з виділеними бюджетними коштами і складає 33750000,00 грн, у тому числі 5625000,00 грн за рахунок коштів обласного бюджету.

Пунктами 4.1, 4.2. договору передбачено, розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично виконані роботи та надання попередньої оплати. Замовник може перерахувати підряднику аванс у розмірі не більше 30% річного обсягу фінансування. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс протягом трьох місяців після одержання авансу, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (зі змінами). По закінченні терміну невикористані кошти повертаються замовнику, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання авансу. Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати актами виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ 2в і довідками про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ 3.

Облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ 2в і довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ 3, актів приймання-передачі обладнання. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником згідно з ДБН А.31-5-2016, ДСТУ БД.1.1.-1:2013 (зі змінами) та передаються замовнику (п.4.3, 4.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору. Роботи на об`єкті розпочинаються після отримання документів, які передбачені п.5 Постанови КМУ від 13.04.2011 №466.

Згідно з п.6.3.14 договору, підрядник зобов`язаний забезпечити цільове використання коштів, виділених як аванс (попередня оплата) для виконання робіт по договору.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 (п.10.1 договору).

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу аванс на матеріали у розмірі 10125000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №84 від 31.08.2018 (т.1 а.с.96).

На підтвердження виконання робіт за договром, позивачем надано наступні акти:

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року у розмірі 13249,66 грн;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень-2 2018 року у розмірі 145627,24 грн;

- акт №1/1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року у розмірі 540699,70 грн (т.1 а.с.30-46).

Крім того, позивачем було придбано устаткування, а саме:

- комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/5500, загальною вартістю 3819085,08 грн;

- комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/6000, загальною вартістю 3394922,95 грн;

- комплектна трансформаторна підстанція 2КТП-400/6/0,4кВ, загальною вартістю 1148917,20 грн;

- дві підстанції трансформаторні комплектні зовнішньої установки типу 2КТПГС-100/6/0,4кВ з компенсатором реактивної потужності, загальною вартістю 1346869,20 грн.

Комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/5500, комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/6000 та комплектна трансформаторна підстанція 2КТП-400/6/0,4кВ було прийнято відповідачем, що підтверджується актом №1/1 приймання-передачі устаткування від 17.12.2018 на загальну суму 8362925,23грн (т.1 а.с.56).

Акт №2/1 приймання-передачі устаткування (дві підстанції трансформаторні комплектні зовнішньої установки типу 2КТПГС-100/6/0,4кВ з компенсатором реактивної потужності), на загальну суму 1228620 грн, відповідачем не підписаний (т.1 а.с.58).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено вище, відповідно до п.4.2 договору, відповідачем було перераховано позивачу аванс у розмірі 10125000,00 грн.

Позивачем виконані роботи за договором підряду на суму 699576,6грн та придбане устаткування, частина якого передана позивачу, на суму 9591545,23. Загальна сума складає 10291121,83грн.

Починаючи з лютого 2019 року, відповідач неодноразово надсилав позивачу листи в яких повідомляв про наявність дебіторської заборгованості в розмірі 9425423,4 грн, яка виникла внаслідок нецільового використання позивачем авансу одержаного від відповідача за договором підряду. Крім того, на цю заборгованість відповідачем нараховувалась пеня (т.1 а.с.60-68).

Надсилання відповідачем позивачу листів, в яких зазначається про наявність дебіторської заборгованості та нарахування пені, а також можливі подальші спори з відповідачем, позивач вважає порушенням його прав, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, наведені положення законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Судовий захист можливий лише порушеного (оспорюваного, невизнаного) права та, відповідно, не може бути предметом судового захисту ймовірне порушення прав особи в майбутньому.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вимоги позивача в цій справі фактично спрямовані на позбавлення в майбутньому права відповідача на звернення до суду з вимогами до позивача щодо належного виконання позивачем зобов`язань за договором підряду в частині повернення коштів у зв`язку з нецільовим використанням позивачем авансу за договором підряду.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, встановлення факту належного виконання позивачем зобов`язань за договором підряду щодо використання авансових коштів, можливе лише як підстава заперечення позивача відносно вимог відповідача про повернення таких коштів за наявності відповідного майнового спору.

Листи відповідача, відповідно до яких останній вважає наявною дебіторську заборгованість позивача за договором підряду, що виникла внаслідок порушення позивачем умов використання авансових коштів, не можуть бути безумовною підставою для примусового стягнення з позивача, оскільки вказана заборгованість може бути сплачена лише у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, листи відповідача, в яких зазначається про наявність дебіторської заборгованості позивача та нарахованої пені, не створюють жодних правових та негативних наслідків для позивача, а тому не можуть порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, враховуючи відсутність порушеного, оспорюваного або невизнаного права позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.02.2020.

Суддя О.В. Говорун