Рішення № 87594335, 12.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6018/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Мамалига З.І.;

від відповідача: Бугайова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Військової частини 3011 Національної гвардії України (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019 та договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019 у загальному розмірі 6 218 грн. 22 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Військової частини 3011 Національної гвардії України (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого водопостачання №235 від 13.02.2019 та договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019 у загальному розмірі 122 680 грн. 17 коп.

Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:

1) за договором про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019:

- 45 445 грн. 11 коп. - основний борг;

- 1 926 грн. 53 коп. - пеня;

- 318 грн. 12 коп. - інфляційні втрати;

- 181 грн. 79 коп. - 3% річних.

2) за договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019:

- 71 016 грн. 84 коп. - основний борг;

- 3 010 грн. 59 коп. - пеня;

- 497 грн. 12 коп. - інфляційні втрати;

- 284 грн. 07 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019 та договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення стічних вод за період з серпня 2019 року по жовтень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 116 461 грн. 95 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.08.2019 по 26.11.2019 в сумі 4 937 грн. 12 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з вересня по жовтень 2019 року у сумі 815 грн. 24 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 27.08.2019 по 26.11.2019 в сумі 465 грн. 86 коп.

Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 13.01.2020.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. суду № 877/20 від 09.01.2020), яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та в якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви позивач сплатив суму основного боргу у загальному розмірі 116 461 грн. 95 коп., а саме: за послуги з централізованого водопостачання за договором №235 від 13.02.2019 - 45 445 грн. 11 коп. та за послуги з централізованого водовідведення за договором № 236 від 13.02.2019 - 71 016 грн. 84 коп., у зв`язку з чим позивач залишає лише позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, та, відповідно, просить суд стягнути з відповідача:

- 4 937 грн. 12 коп. - пені;

- 815 грн. 24 коп. - інфляційні втрати;

- 465 грн. 93 коп. - 3% річних.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає її до розгляду та з цього моменту вирішує спір, виходячи із вимог. викладених у заяві від 09.01.2020.

У судове засідання 14.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом було зауважено, що заява про уточнення позовних вимог направлена відповідачу лише 30.12.2019, отже є необхідність надання часу відповідачу для підготовки відзиву на позовну заяву, з урахуванням такої заяви.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 13.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.02.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 2373/20 від 16.01.2020), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- заявлений позивачем до стягнення основний борг відповідачем погашено у повному обсязі;

- згідно зі статтею 22 Закону України "Про Національну гвардію України" фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом;

- Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, відсічі збройної агресії, захисту державного кордону та інших вкрай важливих функцій, які є основним призначенням Національної гвардії України, до складу якої в тому числі входить і військова частині 3011 НГУ;

- фінансово-господарська діяльність для військовою частини 3011 НГУ є супутньою і здійснюється виключно для забезпечення життєдіяльності та підтримання постійної бойової готовності підрозділу;

- відповідач повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, згідно бюджетних призначень і асигнувань тому не має змоги самостійно регулювати надходження та розподіл грошових коштів.

- відповідач є державною установою та фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з Державного бюджету України і тому позивач подібного захисту майнового права та інтересу не потребує.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про уточнення позовних вимог (вх. суду №2874/20 від 20.01.2020), в яких він просить суд відмовити в уточнених позовних вимогах, посилаючись на наступне:

- відповідачем сплачені виставлені позивачем рахунки за серпень - жовтень 2019 року на суму 116 461 грн. 95 коп.;

- Військова частина 3011 Національної гвардії України є бюджетною організацією та фінансується за рахунок коштів державного бюджету;

- нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу відповідача;

- позивачеві відомо, що відповідач є державною установою та фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з Державного бюджету України і тому позивач подібного захисту майнового права та інтересу не потребує;

- для відповідача асигнування для його потреб регулюються відповідно до затвердженого кошторисного призначення на державному рівні.

У судове засідання 12.02.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2020 виклав зміст позовних вимог з урахуванням їх зменшення, навів доводи в їх обґрунтування, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні зазначили, що необхідності у наданні відповіді на відзив та заперечень немає; позиція викладена ними у позовній заяві та відзиві, відповідно.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 12.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами пунктом 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м.Кривого Рогу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.

Так, 13.02.2019 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Військовою частиною 3011 Національної гвардії України (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 (далі - договір-1, а.с.15-17), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2019 році своєчасно надавати споживачеві послуги з водопостачання за ДК 021:2015 "41110000-3 Питна вода" до межі балансової належності мереж, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачений договором (пункт 1.1. договору-1).

За приписами пунктів 1.2 та 1.3. договору-1 орієнтовний кількісний показник послуг централізованого водопостачання складає 8915 куб.м/рік. Об`єкт користування послугою централізованого водопостачання розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Георга Отса, 3 та вул. Володимира Великого, 93. Послуги з централізованого водопостачання надається виконавцем за наявності у споживача законодавчо регульованого приладу обліку послуги (вузла обліку), встановленому власними коштами та засобами, згідно з технічними умовами виданими виконавцем.

Відповідно до пункту 2.1. договору-1 орієнтовна загальна вартість послуг за договором становить 75 741 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ 12 623 грн. 64 коп. на 2019 рік.

Згідно з пунктом 2.2. договору-1 тарифи на послуги централізованого водопостачання на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2003 від 21.12.2018 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал" тарифи становлять з 01.01.2019:

- на централізоване водопостачання - 7 грн. 08 коп. за 1 куб.м. (без ПДВ). Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2004 від 21.12.2018 "Про встановлення тарифів на централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)" з 01.01.2019 тарифи становлять:

- на централізоване водопостачання - 7 грн. 33 коп. за 1 куб.м. (без ПДВ).

Орієнтовна вартість послуг за договором може бути збільшена або зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.4. договору-1).

У пункті 9.1. договору-1 сторони визначили, що договір набирає чинності 01.01.2019 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2019, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.

Крім того, 13.02.2019 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Військовою частиною 3011 Національної гвардії України (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 (далі - договір-2, а.с.20-23), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2019 році своєчасно надавати споживачеві послуги за ДК 021:2015 "90430000-3 Послуги з відведення стічних вод", до межі балансової належності мереж, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (пункт 1.1. договору-2).

За приписами пунктів 1.2 та 1.3. договору-2 орієнтовний кількісний показник послуг централізованого водопостачання складає 8915 куб.м/рік. Об`єкт користування послугою централізованого водопостачання розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Георга Отса, 3 та вул. Володимира Великого, 93. Договірний обсяг кількісного показника послуги з централізованого водовідведення може бути змінений (збільшений або зменшений) лише за заявкою, підтвердженою кошторисом, споживача, яка повинна бути надана останнім не пізніше, як за один місяць до початку кварталу . Якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою до договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору-2 орієнтовна загальна вартість послуг за договором становить 117 250 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ 19 541 грн. 68 коп. на 2019 рік.

Згідно з пунктом 2.2. договору-2 тарифи на послуги централізованого водопостачання на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2003 від 21.12.2018 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал" тарифи становлять з 01.01.2019:

- на централізоване водовідведення - 10 грн. 96 коп. за 1 куб.м. (без ПДВ). Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2004 від 21.12.2018 "Про встановлення тарифів на централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)" з 01.01.2018 тарифи становлять:

- на централізоване водовідведення - 11 грн. 35 коп. за 1 куб.м. (без ПДВ).

Орієнтовна вартість послуг за договором може бути збільшена або зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.4. договору-2).

У пункті 9.1. договору-2 сторони визначили, що договір набирає чинності 01.01.2019 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2019, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019 та договору про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб`єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення – господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

За змістом пункту 4.5. договору-1 споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ по роботі з юридичними особами служби технічної інспекції не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник споживача не прибув у встановлений термін або відмовився від підписання акту, виконавець на підставі даних технічних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання в односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акту в триденний строк направляється на адресу споживача.

У відповідності до вказаних умов договору-1, позивачем та відповідачем складалися акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у серпні, вересні та жовтні 2019 року, в яких сторони фіксували обсяг наданих послуг (а.с.38-40).

Відповідно до пункту 4.4. договору-2 споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ по роботі з юридичними особами служби технічної інспекції не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту, виконавець на підставі даних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання в односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акта в триденний строк, але не пізніше 20 числа розрахункового місяця направляється на адресу споживача. Якщо представник не прибув або необґрунтовано відмовився від підписання акту, виконавець на підставі даних обліку води складає акт самостійно і один примірник акту в триденний термін направляє споживачу.

У відповідності до вказаних умов договору-2, позивачем та відповідачем складалися акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у серпні, вересні та жовтні 2019 року, в яких сторони фіксували обсяг наданих послуг (а.с.38-40).

При цьому, у відповідності до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Згідно з пунктом 3.9. Правил № 190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

При цьому, у пунктах 4.1. та 4.2. договору-1 сторони погодили, що розрахунки за спожиту воду здійснюється на основі показів вузлів обліку, з моменту опломбування їх з`єднувальних частин до вузла обліку представником виконавця. Розрахунковий період для визначення обсягу послуг водопостачання становить один місяць, а саме: з 15-го числа попереднього місяця до того ж числа поточного місяця на підставі показників вузла обліку води. При розрахунках за послуги поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняними. Споживач здійснює повну оплату вартості послуг за розрахунковий період, згідно рахунків та актів наданих послуг протягом трьох календарних днів з моменту пред`явлення рахунку.

Позивачем відповідно до умов договору-1 за період з 01.08.2019 по 31.10.2019 було виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг з централізованого водопостачання на загальну суму 45 455 грн. 11 коп., а саме:

- за серпень 2019 року рахунок № 33221/05/2155б від 22.08.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп. (а.с.28), який був вручений відповідачу нарочно 27.08.2019 (а.с.31);

- за вересень 2019 року рахунок № 37919/05/2155б від 20.09.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп. (а.с.29), який був вручений відповідачу нарочно 21.10.2019 (а.с.31);

- за жовтень 2019 року рахунок № 42465/05/2155б від 21.10.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп. (а.с.29), який був вручений відповідачу нарочно 29.10.2019 (а.с.31).

Відповідно до приписів підпунктів 5.2.1. договору-1 споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем під час її розгляду судом, вказане зобов`язання відповідачем було порушене, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за договором-1 в сумі 45 445 грн. 11 коп.

Крім того, у пункті 4.1. договору-2 сторони погодили, що розрахунковий період для визначення обсягу послуг водовідведення становить один місяць, а саме: з 15-го числа попереднього місяця до того ж числа поточного місяця на підставі акту приймання-передачі послуг. При розрахунках за послуги поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняним. Споживач здійснює повну оплату вартості послуг за розрахунковий період, згідно рахунків та актів наданих послуг протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунку. За письмовою вимогою однією із сторін та при наявності згоди іншої, можливе застосування іншої форми розрахунків, яке не суперечить чинному законодавства України. Зміна форми розрахунку оформлюється додатковою угодою (пункт 4.1. договору-2).

Так, позивачем відповідно до умов договору-2 за період з 01.08.2019 по 31.10.2019 було виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг з централізованого водовідведення на загальну суму 71 016 грн. 84 коп., а саме:

- за серпень 2019 року рахунок № 33252/05/2155б від 22.08.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп. (а.с.34), який був вручений відповідачу нарочно 27.08.2019 (а.с.37);

- за вересень 2019 року рахунок № 37922/05/2155б від 20.09.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп. (а.с.35), який був вручений відповідачу нарочно 21.10.2019 (а.с.37);

- за жовтень 2019 року рахунок № 42466/05/2155б від 21.10.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп. (а.с.36), який був вручений відповідачу нарочно 29.10.2019 (а.с.37).

При цьому, відповідно до приписів підпункту 5.2.1. договору-2 споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем під час її розгляду судом, вказане зобов`язання відповідачем було порушене, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за договором-2 в сумі 71 016 грн. 84 коп.

Суд приходить до висновку, що відповідач, в порушення умов договорів-1,2 та норм чинного законодавства, взяті на себе зобов`язання з оплати наданих йому послуг не виконав - оплату за надані йому в період з серпня по жовтень 2019 року послуги з водопостачання та водовідведення не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість:

- за договором про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019 в сумі 45 445 грн. 11 коп.;

- за договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019в сумі 71 016 грн. 84 коп., що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесіі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, з урахуванням умов пункту 4.2. договору-1 та пункту 4.1. договору-2, оплата за надані в період з серпня по жовтень 2019 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинна була здійснюватися споживачем протягом трьох календарних днів з моменту пред`явлення рахунку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині відсутності його вини у такому порушенні, внаслідок відсутності належного фінансування видатків на такі потреби.

Крім того, з приводу заперечень відповідача суд зазначає також слідуюче.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Так, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, порушення зобов`язання за відсутності вини вважається випадком, який унеможливлює його виконання як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, відповідач повинен довести відсутність його вини.

При цьому, доказів наявності вказаних обставин сторонами суду не надано.

Отже, за статтею 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов`язань за договорами-1,2 перед позивачем.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем у період з серпня по жовтень 2019 року послуги були оплачені відповідачем із простроченням, а саме:

- послуги з водопостачання на загальну суму 45 445 грн. 11 коп. оплачені відповідачем 12.12.2019, отже із прострочення, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2019 (а.с.91,93,95);

- послуги з водовідведення на загальну суму 71 016 грн. 84 коп. оплачені відповідачем 18.12.2019, отже із прострочення, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2019 (а.с.85,87,89).

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.3. договору-1 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату виставлених виконавцем рахунків у термін, визначений пунктом 4.2. договору, споживач зобов`язаний сплатити виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Так, на підставі вказаного пункту договору-1, з урахуванням того, що позивачем його зобов`язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 31.08.2019 по 26.11.2019 в сумі 1 926 грн. 53 коп., яку позивач просив стягнути відповідно до наданого розрахунку (а.с.26).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.26), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Крім того, у пункті 6.3. договору-2 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату виставлених виконавцем рахунків у термін, визначений пунктом 4.1. договору, споживач зобов`язаний сплатити виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

На підставі вказаного пункту договору-2, з урахуванням того, що позивачем його зобов`язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 31.08.2019 по 26.11.2019 в сумі 3 010 грн. 59 коп., яку позивач просив стягнути відповідно до наданого розрахунку (а.с.32).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.32), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 937 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з вересня по жовтень 2019 року у сумі 815 грн. 24 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вимоги та здійснено нарахування інфляційних втрат за неповний місяць - жовтень 2019 року за порушення строків оплати рахунків за жовтень 2019 року, в той час як строк оплати за ними настав лише 24.10.2019.

Враховуючи вказане, розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем до позовної заяви (а.с.26,32), визнаються судом необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи правові позиції вищевказаних постанов Верховного Суду, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

1) за договором-1 (водопостачання):

- за серпень 2019 року рахунок № 33221/05/2155б від 22.08.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп., який був вручений відповідачу нарочно 27.08.2019; граничний строк його оплати - 30.08.2019, отже, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період вересень-жовтень 2019 року, які в цей період складають 212 грн. 82 коп., однак у вказаному періоді позивач нараховує та заявляє до стягнення 1212 грн. 08 коп.;

- за вересень 2019 року рахунок № 37919/05/2155б від 20.09.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп., який був вручений відповідачу нарочно 21.10.2019; граничний строк його оплати - 24.10.2019, отже, в заявленому позивачем періоді (вересень-жовтень 2019 року) інфляційні втрати не нараховуються;

- за жовтень 2019 року рахунок № 42465/05/2155б від 21.10.2019 на суму 15 148 грн. 37 коп., який був вручений відповідачу нарочно 29.10.2019; граничний строк його оплати - 01.11.2019, отже, в заявленому позивачем періоді (вересень-жовтень 2019 року) інфляційні втрати не нараховуються;

1) за договором-2 (водовідведення):

- за серпень 2019 року рахунок № 33252/05/2155б від 22.08.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп., який був вручений відповідачу нарочно 27.08.2019; граничний строк його оплати - 30.08.2019, отже, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період вересень-жовтень 2019 року, які в цей період складають 332 грн. 57 коп., однак у вказаному періоді позивач нараховує та заявляє до стягнення 331 грн. 41 коп.;

- за вересень 2019 року рахунок № 37922/05/2155б від 20.09.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп., який був вручений відповідачу нарочно 21.10.2019; граничний строк його оплати - 24.10.2019, отже, в заявленому позивачем періоді (вересень-жовтень 2019 року) інфляційні втрати не нараховуються;

- за жовтень 2019 року рахунок № 42466/05/2155б від 21.10.2019 на суму 23 672 грн. 28 коп., який був вручений відповідачу нарочно 29.10.2019; граничний строк його оплати - 01.11.2019, отже, в заявленому позивачем періоді (вересень-жовтень 2019 року) інфляційні втрати не нараховуються.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаних вище періодах пеню, розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 543 грн. 49 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 27.08.2019 по 26.11.2019 в сумі 465 грн. 86 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.26,32), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.14), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 465 грн. 86 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 837 грн. 05 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Військової частини 3011 Національної гвардії України про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання № 235 від 13.02.2019 та договором про надання послуг з централізованого водовідведення № 236 від 13.02.2019 у загальному розмірі 6 218 грн. 22 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.2020) - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3011 Національної гвардії України (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 93; ідентифікаційний код 23313871) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Єсеніна, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) - 4 937 грн. 12 коп. - пені, 543 грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 465 грн. 86 коп. - 3% річних та 1 837 грн. 05 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 13.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко