Ухвала суду № 87590437, 14.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

14 лютого 2020 року м. Київ № 826/13150/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

13.08.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ про відмову у поновленні йому пенсії від 08.02.2018 №298/9;

- визнання бездіяльності ГУ ПФУ щодо не поновлення виплати йому пенсії протиправною;

- зобов`язання ГУ ПФУ провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) шляхом призначення її знову, на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі, з проведенням її індексації та компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив про порушення його права на соціальний захист та пенсійне забезпечення безпідставною відмовою в поновленні виплати пенсії, оскільки право громадян, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону № 1058-IV щодо заборони виплати пенсії при виїзді на місце постійного проживання за кордон.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2018 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, 10.06.1998 виїхав на постійне місце проживання за межі України.

Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

До виїзду за кордон, позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

У зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата пенсії позивачу була припинена.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №758/11552/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано бездіяльність ГУ ПРФУ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення раніше призначеної пенсії, - протиправною;

- зобов`язано ГУ ПФУ розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії та прийняти рішення, передбачене Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1;

- в іншій частині - відмовлено.

На виконання постанови Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №758/11552/16-а ГУ ПФУ розглянуто питання щодо поновлення ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії та рішенням від 08.02.2018 №298/9 відмовлено позивачу у поновленні пенсії.

Відмова відповідача мотивована тим, що відповідно до статті 51 Закону №1058-IV під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Міжнародний договір між Україною та Ізраїлем не укладався, тому підстав для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 немає.

Не погодивсь з рішенням та діями відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд, визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, виходить з наступного.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зокрема, відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, за правилами частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, для поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду та підтверджені належними доказами.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що позивач просить суд зобов`язати відповідача поновити та виплатити його пенсію з 07.10.2009.

За загальним правилом після прийняття та опублікування рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, яким пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Разом з цим, суд враховує те, що разом із позовом позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивуючи його зокрема тим, що після звернення до пенсійного органу 04.03.2016 із заявою про поновлення йому виплати пенсії, позивачу було відмовлено у поновлені виплати пенсії, що стало підставою для звернення в межах шестимісячного строку до суду, за наслідками якого у справі №758/11552/16-а ухвалено постанову Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2017, якою визнано бездіяльність ГУ ПФУ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення раніше призначеної пенсії, - протиправною; зобов`язано ГУ ПФУ розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії та прийняти рішення, передбачене Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

На виконання вказаної постанови Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №758/11552/16-а ГУ ПФУ розглянуто питання щодо поновлення ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії та рішенням від 08.02.2018 №298/9 відмовлено позивачу у поновленні пенсії, яке стало предметом звернення до суду із даним позовом.

Таким чином, враховуючи те, що із даним позовом у справі №826/13150/18 ОСОБА_1 звернувся 13.08.2018, а вимоги просив задовольнити починаючи з 07.10.2009, та враховуючи те, що з заявою про поновлення пенсії він звертався до пенсійного органу ще 04.03.2016, та у зв`язку із тим, що 08.02.2018 відповідач прийняв оскаржуване у цій справі рішення як наслідок виконання постанови Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №758/11552/16-а, то суд вважає що строк звернення до суду в рамках цієї справи може бути поновлений саме з 04.03.2016.

Поряд з цим, позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 03.03.2016 включно слід залишити без розгляду, оскільки на думку суду позивачем за вказаний період пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав без поважних на те причин. Тобто, позивачем не обґрунтовано, а судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 03.03.2016, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак