Рішення № 87590425, 14.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 року м. Київ № 826/4500/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ»

до Аудиторської палати України

про визнання протиправним та скасування рішення

прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» (далі - позивач, ТОВ «АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» з позовом до Аудиторської палати України (далі - відповідач, АПУ) з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№58605/17 від 04.09.2017) просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Аудиторської палати України №335/4 від 22.12.2016 про не проходження ТОВ «АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» перевірки системи контролю якості - у повному обсязі;

зобов`язати Аудиторську палату України видалити з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів запис про не проходження ТОВ «АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» перевірки системи контролю якості аудиторських послуг згідно рішення Аудиторської палати України №335/4 від 22.12.2016.

Позов обґрунтований протиправністю та необґрунтованістю висновків відповідача викладених у Звіті №84-КК, а також звіті щодо відповідності зауважень, викладених у Звіті №84-КК, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення, яке на думку позивача порушує його права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16.11.2018 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» заяву про забезпечення позову без розгляду.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказував про безпідставність позовних вимог, в задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 10.10.2017 суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Рішенням АПУ від 31.03.2016 №323/5 внесено зміни до Плану зовнішніх перевірок системи контролю якості на 2016 рік, затвердженого рішенням АПУ від 26.11.2015 №317/7. Згідно змісту вказаного рішення включено до Плану зовнішніх перевірок системи контролю якості на 2016 рік 30 суб`єктів аудиторської діяльності, серед яких і ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» (т. 1 а.с. 191-192).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2016 позивач надав письмові пояснення на адресу АПУ від 08.09.2016 та не заперечував проти проведення перевірки системи контролю якості, просив врахувати певні обставини непереборної сили, які пов`язані з проведенням АТО в Луганській, Донецькій та Харківській областях (т.1 а.с. 193).

Підставою перевірки стало рішення АПУ (протокол письмового опитування від 07.10.2016 №331/3) провести зовнішню перевірку системи якості контролю ряду аудиторських фірм в тому числі і позивача до 31.12.2016 (т. 1 а.с. 194). Листом відповідача №01-01-25/957 від 26.10.2016 про вказані обставини повідомлено позивачу (т. 1 а.с. 195).

31.10.2016 АПУ видано направлення №84-КК на перевірку ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» у період з 16.11.2016 по 17.11.2016 (т. 1 а.с. 197).

17.11.2016 за результатами перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, групою перевірки складено Звіт №84-КК, відповідно до якого відповідачем виявлені та зафіксовані порушення ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» Міжнародних стандартів аудиту (далі - МСА) (т. 1 а.с. 198-201).

Враховуючи викладені в Звіті порушення, у графі « 12.1 Оцінка фактичного виконання політики та процедур контролю якості суб`єкта аудиторської діяльності» відповідачем зазначено «фактичне виконання політики та процедури контролю якості ТОВ «АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» частково не відповідає вимогам професійних стандартів аудиторської діяльності. Наявні зауваження потребують організаційних заходів для їх усунення».

Не погоджуючись з визначеними у Звіті порушеннями, позивач подав заперечення на Звіт №84-КК.

Членами АПУ розглянуто вказані заперечення на засіданні Комісії з контролю якості 12.12.2016 (витяг з протоколу №80). Вирішено пропонувати АПУ визнати такою, що не пройшла перевірку системи контролю якості аудиторських послуг ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ». Пунктом 2 вказаного протоколу, вирішено проект рішення про відповідність системи контрою якості аудиторських надати на засідання АПУ(т. 1 а.с. 202).

22.12.2016 АПУ прийнято рішення №335/4, пунктом 1 якого визнано аудиторські фірми такими, що пройшли перевірку системи контролю якості аудиторських послуг з відповідним переліком таких фірм. Пунктом 2 вказаного рішення, визнано такою, що не пройшла перевірку системи контролю якості аудиторських послуг, аудиторську фірму ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ». Встановлено термін 6 місяців для вжиття заходів з метою усунення недоліків системи контролю якості (т. 1 а.с. 203).

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним оскаржив його в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 205-206).

Згідно подання Голови комісії АПУ з контролю якості та професійної етики від 27.01.2017 залучено до розгляду скарги позивача ОСОБА_1 , згідно договору №11 від 27.05.2015 (т.1 а.с. 207).

За результатами невиїзної перевірки матеріалів скарги позивача уповноваженим контролером Масловою О.Ю. складено Звіт щодо відповідності зауважень, викладених у Звіті за результатами перевірки системи контролю якості аудиторських послуг №84-КК (т. 1 а.с. 208-217).

Згідно змісту вказаного Звіту, спростовано 4 порушення, інші зауваження залишені без змін.

В подальшому, згідно витягу з протоколу №82 від 03.02.2017 засідання Комісії АПУ з контролю якості та професійної етики вирішено у зв`язку з підтвердженням ідентифікованих зауважень, викладених у Звіті за результатами перевірки системи контролю системи якості аудиторських послуг №84-КК пропоновано АПУ залишити скаргу ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» без задоволення, а рішення АПУ від 22.12.2016 №335/4 без змін (т.1 а.с. 218)

Згідно витягу з протоколу засідання АПУ №339 від 23.02.2017 вирішено у зв`язку з підтвердженням ідентифікованих зауважень, викладених у Звіті за результатами перевірки системи контролю системи якості аудиторських послуг №84-КК залишити скаргу ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» без задоволення, а рішення АПУ від 22.12.2016 №335/4 без змін.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Вважаючи рішення відповідача від 22.12.2016 №335/4 таким, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом, про його скасування повністю.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права. Спірне Рішення Аудиторської палати України у даному конкретному випадку не впливає на права і інтереси позивача в частині здійснення ним аудиторської діяльності.

Статтею 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень (КАС України в редакції до 15.12.2017 та після 15.12.2017).

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (в редакції станом на час звернення до суду).

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний суду України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси. Тому завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність установленого судом факту їх порушення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 22.03.2016 року. справа № п/800/484/15, номер судового рішення в ЄДРСРУ 56786274.

Пунктом 22 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Позивач є суб`єктом господарської діяльності у сфері надання аудиторських послуг.

Відповідач - Аудиторська палата України відповідно до статті 365 ГК України - самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб`єктів, що має намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів.

Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України (на момент виникнення спірних правовідносин) визначався законом України «Про аудиторську діяльність» та іншими прийнятими відповідно до цього нормативно-правовими актами .

На момент виникнення спірних правовідносин порядок діяльності Аудиторської палати України визначався нормами Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. № 3125-XI (далі Закон № 3125-XI).

Згідно вимог Закону № 3125-XII, Аудиторська палата України виконує функції нормативного забезпечення розвитку аудиту в Україні, здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, визначає порядок його ведення, затверджує програми підготовки аудиторів та, за погодженням з Національним банком України, програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджує стандарти аудиту та ін.

Згідно вимог ст.364 ГК України аудитором може бути особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю на території України.

Відповідно до статі 4 Закону № 3125-XII аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Відповідно до приписів статті 5 Закону № 3125-XII аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Згідно зі статтями 12, 22 Закону № 3125-XII повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

За неналежне виконання професійних обов`язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов`язків затверджено рішенням Аудиторською палатою України від 15 листопада 2007 року № 184/4 (далі - Порядок № 184/4), на підставі якого АПУ приймаються рішення про застосування стягнень.

Із наведеного впливає, що види відповідальності суб`єктів аудиторської діяльності та їх перелік визначається виключно законом.

Спірне Рішення Аудиторської палати України про не проходження позивачем перевірки системи контролю якості аудиторських послуг як вид юридичної відповідальності не передбачений законом та не впливає на господарську діяльність позивача з огляду на таке.

Згідно з п. 7.2.2 «Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості, аудиторських послуг» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затверджених рішенням Аудиторської палати України від 30.10.2014 № 302/9 ( далі Положення 302/9) усім суб`єктам аудиторської діяльності, які не пройшли перевірку системи контролю якості аудиторських послуг, встановлено 6 - місячний термін для вжиття заходів з метою усунення недоліків системи контролю якості.

Комітетом з контролю після закінчення встановленого терміну проводиться повторна перевірка суб`єктів аудиторської діяльності на предмет усунення недоліків системи контролю якості.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 «Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, затверджених рішенням Аудиторської палати від 30.10.2014 року № 302/9 уповноважена організація розглядає результати перевірки у строк до 30 календарних днів і приймає рішення про відповідність (або невідповідність) системи контролю якості суб`єкта аудиторської діяльності, після чого направляє профільній комісії клопотання про затвердження АПУ її рішення та видачі суб`єкту аудиторської діяльності відповідного свідоцтва.

Профільна комісія за результатами доповідей членів профільної комісії, які здійснювали координацію та консультування груп із перевірки, розглядає узагальнені дані про результати перевірок, підготовлені Комітетом з контролю якості, та клопотання уповноваженої організації та за наслідками їх розгляду подає на чергове засідання АПУ проект рішення про наявність та відповідність системи контролю якості аудиторських послуг.

Залежно від наявності у суб`єкта аудиторської діяльності впровадженої системи контролю якості та ступеня її відповідності професійним стандартам АПУ приймає рішення про визнання суб`єкта аудиторської діяльності таким, що: пройшов перевірку системи контролю якості аудиторських послуг; не пройшов перевірку системи контролю якості аудиторських послуг ( підпункти 8.2.1 , 8.2.2 пункту 8.2 Положення 302/9).

Пунктом 8.3. Положення 302/9 передбачено, що у разі визнання суб`єкта аудиторської діяльності таким, що пройшов перевірку системи контролю якості аудиторських послуг, АПУ видає йому Свідоцтво про відповідність системи контролю якості. Свідоцтво підписується Головою АПУ та головою профільної комісії.

Строк чинності Свідоцтв про відповідність системи контролю якості становить п`ять років, починаючи з року, наступного за роком, у якому проведено перевірку. Строк чинності Свідоцтва вказується в Свідоцтві під час його видачі.

У разі прийняття АПУ рішення про виключення суб`єкта аудиторської діяльності з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, видане йому Свідоцтво про відповідність системи контролю якості анулюється, про що зазначається у відповідному рішенні АПУ. ( пункт 8.4 Положення 302/9).

У разі визнання суб`єкта аудиторської діяльності таким, що не пройшов перевірку системи контролю якості аудиторських послуг, АПУ встановлює йому строк від 6 до 12 місяців з дати прийняття рішення для усунення недоліків системи контролю якості. Після закінчення встановленого строку суб`єкт аудиторської діяльності підлягає повторній перевірці на предмет усунення недоліків системи контролю якості у порядку, визначеному цим Положенням ( пункт 8.5 Положення 302/9).

Якщо після закінчення встановленого у пункті 8.5 строку для усунення недоліків, при наявності трьох чи більше виконаних завдань за період після попередньої перевірки, суб`єкт аудиторської діяльності відмовляється без поважних причин від проходження повторної перевірки, він вважається таким, що не усунув недоліки системи контролю якості (пункт 8.7 Положення 302/9)

У разі неусунення недоліків протягом установленого строку результати перевірки системи контролю якості такого суб`єкта аудиторської діяльності підлягають розгляду на Дисциплінарній комісії АПУ (пункт 8.8 Положення 302/9).

Таким чином, згідно приписів вказаного положення єдиним правовим наслідком рішення про не проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг є лише розгляд цього питання Дисциплінарною палатою Аудиторської палати України, яка і розглядає можливість застосування дисциплінарного стягнення, вид якого визначений чинним законодавством України, та це рішення впливає на права та обов`язки суб`єкта аудиторських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на момент розгляду справи має свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №3126 від 30.01.2003, термін дії якого продовжений Рішенням АПУ від 01.11.2012 №260/3 до 01.11.2017. Поміж того, суд звертає увагу що термін його дії до 01.11.2017, тобто на час прийняття рішення у справі закінчився.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія сертифікату аудитора Лубенченко О.Е. №003448 (директор - ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ») термін чинності сертифіката - до 25.06.2017, ОСОБА_2 №002922, термін дії - 05.09.2020.

Будь-які рішення про анулювання чи припинення вищевказаних Свідоцтв відповідачем не приймалось, що не заперечується сторонами та підтверджується в свою чергу матеріалами справи.

Не зупинена дія вищевказаних Свідоцтв також і спірним рішенням відповідача.

Варто зазначити, що на офіційному сайті відповідача (https://www.apu.com.ua/2018/10/01/%d1%80%d0%b5%d1%94%d1%81%d1%82%d1%80- 0%b0%d1%83%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d0%b2-%d1%82%d0%b0-%d1%81%d1%83%d0%b1%d1%94%d0%ba%d1%82%d1%96%d0%b2- d0%b0%d1%83%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%be%d1%80/) ТОВ АФ «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» міститься в реєстрі аудиторських фірм.

Отже, така позовна вимога заявлена передчасно, з огляду на те, що рішення про не проходження підтвердження перевірки за критерієм юридичної значимості, не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Більше того, пункт 1 спірного рішення, будь - якого відношення до позивача не має, та стосується інших суб`єктів аудиторської діяльності.

Будь яких доказів щодо обмеження діяльності позивача у сфері надання аудиторських послуг судом не встановлено , у зв`язку з чим суд зазначає, що позивач лише припускає, що такі обмеження можуть мати місце у майбутньому та фактично просить суд вирішити не існуючий спір, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог у даному конкретному розглядуваному випадку.

Окрім того, відповідно до пункту 3.18 «Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів», затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 26.04.2007 року № 176/7, рішення про виключення аудиторської фірми або аудитора з Реєстру за підставами, наведеними у підпунктах 3.1.4,3.1.5, 3.1.6 та 3.1.8 цього порядку приймається Аудиторською палатою України за поданням Дисциплінарної комісії Аудиторської палати України.

Згідно пункту 3.3 вказаного Порядку, виключення аудиторської фірми ( аудитора) з Реєстру з анулюванням Свідоцтва здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України, яке на момент вирішення спірних правовідносин в матеріалах справи відсутнє.

Належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд зазначає, що спірне рішення відповідача не впливає на права та обов`язки позивача, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним (скасування) рішення слід відмовити. Крім того, як вказувалося вище, пункт 1 спірного рішення, будь - якого відношення до позивача не має, та стосується інших суб`єктів аудиторської діяльності.

Щодо другої позовної вимоги, суд вказує, що вона є похідною від першої, у задоволенні якої відмовлено. Відтак, друга позовна вимога теж не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми «БУХГАЛТЕР - ЛУГАНЬ» відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АУДИТОРСЬКА ФІРМА "БУХГАЛТЕР-ЛУГАНЬ" (ТОВ АФ "БУХГАЛТЕР-ЛУГАНЬ") - 02140, м. Київ, ВУЛИЦЯ Л.РУДЕНКО, будинок 6-А, код ЄДРПОУ: 31294836.

АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ (АПУ) - 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 33, код ЄДРПОУ: 00049972.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій