Рішення № 87590179, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ № 640/16343/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Легбанк»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити діїТретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві;

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Легбанк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не підготування та ненадання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 680383,29 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підготувати висновок на повернення на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 680383,29 грн. та подати його до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Позов обґрунтований тим, що у публічного акціонерного товариства «Легбанк» наявна переплата з податку на прибуток підприємств. Проте у відповідь на заяву позивача про повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання відповідачем відмовлено з огляду на наявність податкового боргу, чим порушено права позивача, який є неплатоспроможним банком, та діяльність якого підпадає під регулювання Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування власної позиції зазначив, що законодавчо встановленим обмеженням щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є наявність у платника податків податкового боргу, як це передбачено пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України. Згідно інтегрованої картки платника податків, а саме публічного акціонерного товариства «Легбанк», за підприємством обліковується заборгованість, що унеможливлює, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, вчинення податковим органом дій, зокрема подання до органу казначейства висновку про повернення надміру сплачених грошових коштів.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких викладений порядок, визначений чинним законодавством, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Крім того, третя особа повідомила, що висновок Головного управління ДФС у м. Києві про повернення надмірно сплаченого грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 680383,29 грн. по публічному акціонерному товариству «Легбанк» до Управління не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 05 листопада 2019 року замінено Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Інші учасники справи до суду не прибули.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про завершення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За Публічним акціонерним товариством «ЛЕГБАНК» станом на 01 липня 2019 року на балансі обліковується дебіторська заборгованість за податком на прибуток у розмірі 680383,29 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків №352042 та № 35200222023032 .

Разом загальна сума позитивного сальдо за авансовими внесками та платіжками складає 680383,29 грн.

18 березня 2016 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та до ДФС у місті Києві із заявами №06/1-166 та № 06/1-164 щодо повернення переплати ПАТ «ЛЕГБАНК» податку на прибуток.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва листом від 15 квітня 2016 року №4211/26:50-120010 відмовила у задоволенні вимог позивача, як зазначає останній із формальних підстав, а до ДФС у місті Києві проігнорувала претензію позивача.

За період 2015-1017 роки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснювало перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0016001204 від 31 березня 2016 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10 764,96 грн. та №00115991204 від 31 березня 2016 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 32 294,87 грн.

Крім того, на підставі даних перевірки відповідачем порядку сплати позивачем єдиного внеску було винесено рішення №0012071303 від 24 травня 2016 року про застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 329074,84 грн., в тому числі штраф - 146201,23 грн. та пеня - 182 873,61 грн.

31 липня 2017 року Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено рішення в адміністративній справі №826/10208/16 за позовом ПАТ «ЛЕГБАНК» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Відповідно до рішення суду визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0016001204 від 31 березня 2016 року та №00115991204 від 31 травня 2016 року. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

04 грудня 2018 року постановою Верховного Суду задоволена касаційна скарга ПАТ «ЛЕГБАНК» в адміністративній справі №826/11017/16 за позовом ПАТ «ЛЕГБАНК» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового рішення. Відповідно до постанови суду визнане протиправним та скасоване рішення № 0012071303 від 24 травня 2016 року.

Після прийняття судами у 2017-2018 роках рішень на користь позивача, останній неодноразово звертався до відповідача та Державної фіскальної служби України з питань врегулювання податкових відносин між сторонам, але всі звернення залишилися без відповіді.

Зокрема, звернення позивача від 04 січня 2019 року з доданою до звернення постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року про задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «ЛЕГБАНК» в адміністративній справі №826/11017/16, також залишене без відповіді.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43Податкового кодексу України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 Податкового кодексу України).

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської з України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів, які відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення суми надміру сплаченого грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, та відсутність податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Легбанк»» є юридичною особою, яка перебуває у стані ліквідації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №744 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЛЕГБАНК» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте Рішення від 27 листопада 2014 року №133 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ЛЕГАНК», згідно з яким у позивача з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року №135 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЛЕГБАНК» банківська ліцензія відкликана.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 27 лютого 2015 року № 41 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЛЕГБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочата процедура ліквідації позивача. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЛЕГБАНК» призначений Коваленко Олександр Володимирович .

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №357 від 14 лютого 2019 року процедура ліквідації позивача продовжена до 26 лютого 2020 року.

В даному випадку, спірним моментом є те, чи має статус податкового боргу сума грошових зобов`язань, яка не погашена неплатоспроможним банком і чи може вона погашатися поза межами процедури ліквідації, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та чи є наявність податкового боргу або грошових зобов`язань з податків перешкодою для повернення надміру сплачених податків.

Як зазначив відповідач, посилаючись на відомості інтегрованої картки платника, станом на 18 жовтня 2019 року за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 42493079,93 грн.

Згідно з пунктом 3 частини другої, частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку: строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. З наведеної норми статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що під час проведення ліквідації можуть виникати зобов`язання банку зі сплати податків, але не податковий борг.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Отже, у випадку наявності податкового боргу, інших зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких вважається таким, що настав у силу пункту 3 частини другої статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку, контролюючий орган має заявити свої вимоги до банку.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (стаття 49 Закону).

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлені статтею 52 вказаного Закону. Вимоги податкового органу щодо зобов`язань неплатоспроможного банку з податків і зборів (обов`язкових платежів) є вимогами восьмої черги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Разом з тим, у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», отже, спеціальним законом, який регулює ці питання відносно банку, що перебуває у процедурі ліквідації, є саме вищевказаний Закон.

Системний аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає підстави стверджувати, що застосування норм Податкового кодексу України відповідачем до спірних правовідносин порушує права позивача, а також кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки блокує надходження значної суми коштів до ліквідаційної маси, що призначена для погашення вимог кредиторів, черговість яких передує відповідачу.

За таких обставин, беручи до уваги знаходження позивача в процедурі ліквідації, суд приходить до висновку, що невиконання покладеного на відповідача обов`язку щодо надання висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого грошового зобов`язання з податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, є протиправним, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтував свої заперечення проти позову, відтак, не довів правомірність оскаржуваної бездіяльності щодо неподання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення на користь публічного акціонерного товариства «Легбанк» надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 680383,29 грн.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Легбанк» задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не підготування та ненадання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 680383,29 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві підготувати висновок на повернення на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 680383,29 грн. та подати його до відповідного органу Державної казначейської служби України.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (01033, м. Київ, вулиця Жилянська, 27) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 10205,75 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко