Рішення № 87590052, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ № 640/246/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0024204208 від 18.12.2017р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" - звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024204208 від 18.12.2017р., прийняте за результатами акту від 05.12.2017р. № 4684/28-10-42-08/40075815.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками камеральної перевірки, що проведена з перевищенням законодавчо наданої контролюючому органу компетенції. А саме, позивач вважає, що у період до 1 січня 2017 року питання дотримання платником граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в силу положень ст. 75 Податкового кодексу України не входило до предмету камеральної перевірки. Натомість зміни до вказаної статті Кодексу були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIIІ, що набрали чинності з 1 січня 2017 року. Позивач вважає, що виходячи зі змісту ст. 58 Конституції України та беручи до уваги тлумачення зазначеної статті Основного закону в рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/9, норми Податкового кодексу України в редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIIІ не можуть застосовуватися до спірних правовідносин (дотримання строків реєстрації податкових накладних, складених до 1 січня 2017 року), що виникли до набрання ними чинності.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкове повідомлення рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України.

Дослідивши обставини справи, всебічно та повно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом ВПП ДФС відповідно до п. 200.10 ст. 200 розділу V та ст. 76 розділу глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПАТ «Українська залізниця» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. та датою реєстрації з 19.09.2016р. по 28.10.2016р.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 05.12.2017р. № 4684/28-10-42-08/40075815 (далі - Акт).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів реєстрації податкових накладних ПАТ «Українська залізниця» в Єдиному реєстрі податкових накладних. В тексті акта перевірки та додатку до нього наведений детальний перелік цих податкових накладних, в т.ч. із зазначенням відомостей про реквізити податкових накладних (реєстраційного номеру і дати виписки); найменування та індивідуальний податковий номер контрагента-покупця; суму податку на додану вартість, на яку виписано податкову накладну; фактичну дату реєстрації податкової накладної; кількість днів прострочення реєстрації податкової накладної.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0024204208 від 18.12.2017р., яким до ПАТ «Українська залізниця» застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних всього у розмірі 20 087,68 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Відповідно до ст. 75 ПК України (у редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки позивача), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На день проведення перевірки позивача редакція пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачала, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом в постанови від 06.03.2018 р. за результатами розгляду подібної адміністративної справи № 821/193/17.

При цьому, здійснивши правовий аналіз цих самих статей ПК України в редакції до 1 січня 2017 року Верховний Суд (постанови від 19.04.2019 у справі №804/558/17, від 16.04.2019 у справі №826/14375/16, від 28.03.2019 у справі №825/1397/17) дійшов висновків про те, що в розумінні пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2017 р., охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення податковим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку, достатніми є дані Єдиного державного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Водночас в іншій своїй постанові віл 21.02.2019 р. по справі №808/2404/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням положень ст. 102 ПК України камеральною перевіркою, предметом якої є питання пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до інших норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час складання податкової накладної. Згідно із загальним правилом реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що були виписані у з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. та зареєстровані з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України.

У своїй позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач факти порушення термінів реєстрації податкових накладних за переліком, що вказаний в акті перевірки, не оспорював.

Приписами п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних) було передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Аналогічні норми містяться у п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення).

Суд вважає необхідним зазначити, що у силу норм п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, згідно п. 35 даного підрозділу розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України норми пункту 120-1.1 статті 1201 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Таким чином, чинний ПК України передбачає застосування штрафних санкцій, визначених ст. 120-1 ПК України, починаючи з жовтня 2015 року в разі виявлення порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування підприємствами.

Відповідно відповідач мав право в 2017 році перевіряти питання дотримання платником (позивачем) термінів реєстрації податкових накладних за період вересень 2016 року. У зв`язку з цим суд також вважає, що штрафні санкції за порушення платниками (позивачем) законодавчо встановлених граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних були правомірно застосовані до позивача в 2017 році за порушення, які були скоєні у період 2016 року.

При цьому, суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання позивача на норму ст. 58 Конституції України, оскільки у рішенні за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються людини і громадянина (фізичних осіб) і не поширюється на юридичних осіб.

Також суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення позивачем порушень термінів реєстрації податкових накладних у вересні 2016 року до моменту застосування відповідачем штрафних санкцій у грудні 2017 року до ст. 120-1 ПК України не було ані введено нового виду відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розміру відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Натомість Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII фактично було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій (а саме: виключено зі ст. 120-1 ПК України п. 120-1.3, яким передбачалося, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Отже відповідач, приймаючи спірне рішення не допустив порушень ст. 58 Конституції України.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена в тексті його постанови від 21.03.2018 р. по справі № 804/3762/17.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується в тому числі на таких принципах, як: загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що чинними нормами законодавства та матеріалами справи спростовуються доводи позивача на безпідставність проведення відповідачем камеральної перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «Українська залізниця» та складення за її висновками акта перевірки, належні та допустимі докази спростування встановлених порушень в даному акті перевірки у матеріалах справі відсутні, як і відсутні докази незаконності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій