Ухвала суду № 87590036, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

13 лютого 2020 року м. Київ № 640/25246/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про відвід судді в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання протиправними та скасування постанов державного виконавцяТретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

встановив:

В грудні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання неправомірними та скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 29 жовтня 2019 року про приєднання виконавчих проваджень №60260134, №60258848, №60259987, №60258900 до ЗВП №59036926.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

В зв`язку з невиконанням у повному обсязі ухвали суду від 19 грудня 2019 року, суд ухвалою від 24 грудня 2019 року повторно залишив позовну заяву без руху.

За наслідками усунення недоліків, викладених в ухвалах суду від 19 грудня 2019 року та 24 грудня 2019 року, відкрито провадження у справі №640/25246/19 та призначено справу до розгляду на 22 січня 2020 року, про що постановлено відповідну ухвалу від 14 січня 2020 року.

В судове засідання 22 січня 2020 року прибув представник відповідача, позивач не прибув, в зв`язку з чим справу відкладено слуханням на 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року справу знято з розгляду з причин перебування головуючого судді на лікарняному; в подальшому призначено справу до розгляду на 12 лютого 2020 року.

В судове засідання 12 лютого 2020 року представник позивача не прибув. З`явився представник відповідача та представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», якого було залучено за власним клопотанням до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та висловити свою позицію щодо позову справу відкладено слуханням на 11 березня 2020 року.

12 лютого 2020 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» про відвід складу суду.

Заява мотивована тим, що суддею повторно, згідно ухвали суду від 24 грудня 2020 року, було залишено позовну заяву без руху. Такі обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Вирішуючи заяву про відвід судді Шейко Т.І., суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, зі змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19 грудня 2019 року, а саме несплата судового збору у повному обсязі, мало наслідком залишення ухвалою суду від 24 грудня 2019 року позову без руху повторно. В подальшому, в зв`язку з усуненням позивачем недоліків позову, - провадження у справі відкрито, про що винесено ухвалу від 14 січня 2020 року. Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач не погоджується з процесуальними рішеннями судді про залишення позову без руху.

За таких обставин, суд вважає відвід необгрунтованим.

Частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Оскільки наступне судове засідання призначено на 11 березня 2020 року, а заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України строку, визнавши при цьому відвід необгрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.

Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

у х в а л и в:

Визнати заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» про відвід судді Шейко Т.І. у справі №640/25246/19 необгрунтованою.

Передати заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» про відвід судді Шейко Т.І. у справі №640/25246/19 для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко