Рішення № 87589767, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ № 640/20322/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Норс Бізнес Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 09042615140103, прийняте 10.07.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, як правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на прибуток збільшено у розмірі 80700,00 грн. за основним платежем та 40 350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 09052615140103, прийняте 10.07.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, як правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 41 333,00 грн. за основним платежем та 10 333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 09062615140103, прийняте 10.07.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, як правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 48 333,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки помилкові висновки відносно того, що здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Норс Бізнес Груп» та ТОВ «Івамар Трейд» не мали впливу на визначення доходів, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року, є безпідставними та заснованими виключно на існуванні вироку Шевченківського районного суду м. Києва, винесеного 31.05.2018 року в рамках провадження справи за № 761/11940/18 про визнання винуватим за ч.1 статті 205 КК України ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки не виявлено інших доказів, обставин, фактів, які б прямо або опосередковано вказували на нереальність господарських відносин між ТОВ «Норс Бізнес Груп» та ТОВ «Івамар- Трейд». Позивач стверджує, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Норс Бізнес Груп» та ТОВ «Івамар Трейд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, в повній мірі відображають зміст, а також характер вчинених господарських операцій, були безперешкодно та невідкладно надані перевіряючим на запит № 1 від 11.06.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

25 листопада 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки перевірку проведено відповідно до вимог податкового законодавства та встановлено неможливість реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Івамар Трейд».

09 грудня 2019 року від позивача через канцелярію суду надійшов відповідь на відзив.

У судовому засіданні 11 грудня 2019 року представниками сторін надано пояснення по суті позовних вимог та заперечень.

11 грудня 2019 року суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

26.12.2019 представником позивача подано додаткові пояснення із доданням доказів на підтвердження того, що ТОВ «Норс Бізнес Груп» в період існування фінансово-господарських відносин між ТОВ «Івамар Трейд» та позивачем, приймало у користування вантажні залізничні вагони та здійснювало перевезення вантажів на підставі господарських договорів.

В свою чергу 13.01.2020 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі 826/17813/18, в якій визначена правова позиція по контрагенту ТОВ «Івамар Трейд».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З метою організації проведення перевірки ТОВ «Норс Бізнес Груп», на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 5708, 13.05.2019 було здійснено виїзд на податкову адресу підприємства: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7 та встановлено, що Товариство та його посадові особи або законні (уповноважені) представники не знаходяться за вищезазначеною податковою адресою, про що складено акт від 13.05.2019 № 639 /26-15-14-01-03 «Про відсутність за місцезнаходженням (юридичною адресою) ТОВ "Норс Бізнес Груп" (код 39426383)», засвідчений довіреною особою орендодавця.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс, ПКУ) 06.06.2019 винесено наказ № 7663 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, який отримано під розпис директору ТОВ «Норс Бізнес Груп» (код 39426383) ОСОБА_2 11 червня 2019 року (т.1 а.с. 21).

10 червня 2019 року відповідачем виписано направлення на проведення перевірки № 1092/26-15-14-01-03, № 1093/26-15-14-01-03.

У період з 11 червня 2019 року по 18 червня 2019 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) за серпень, вересень 2017 року, показників декларації з податку па додану вартість, та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у Декларації з податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом перевірки від 14 червня 2019 року № 354/26-15-14-01-03/39426383 (далі Акт) (т. 1 а.с. 22-56).

У вищевказаному акті від 14.06.2019 встановлено контролюючим органом наступні порушення вимог:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, ст. 4, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, п.п. 2.1, 2.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 6, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 80 700 грн. в тому числі по періодах: за три квартали 2017 року на суму 80 700 грн., за 2017 рік на суму 80 700 гривень;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41333 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2017 року на суму 41333 гривень;

- п.198.1. п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 48333 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2017 року у сумі 48333 гривень.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 10 липня 2019 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 09042615140103, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на прибуток збільшено у розмірі 80700,00 грн. за основним платежем та 40 350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 09052615140103, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 41 333,00 грн. за основним платежем та 10 333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 09062615140103, на підставі якого суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 48 333,00 грн.

Рішенням ДПС України від 16 вересня 2019 року № 2009/6/99-00-08-05-02 за результатами розгляду скарги позивача від 17.07.2019 за вх. № 29654/6 на податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року № 09042615140103, № 09052615140103, № 09062615140103 - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи у силу приписів пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

Судом встановлено, що позивачем не оспорюється факт призначення документальної позапланової виїзної перевірки та підстав для її проведення, а предметом розгляду є виключно винесені за результатами їх проведення на підставі висновків Акту спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року № 09042615140103, № 09052615140103, № 09062615140103, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 99 999,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 89666,00 грн. та за штрафними санкціями - 10333,25 грн., а також збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 121 050,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням з податку на прибуток - 80 700,00 грн. та за штрафними санкціями - 40 350,00 грн., суд зазначає наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним заниженням суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у період серпень, вересень 2017 року на суму 89 666,00 грн. та заниженням податку на прибуток підприємств на загальну суму 80 700,00 за 2017 рік по відносинам з контрагентом позивача ТОВ «Івамар Трейд».

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 № 09042615140103, № 09052615140103, № 09062615140103, слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ «Івамар Трейд», мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Івамар Трейд» (виконавець) укладено договір № 0101817 від 01.08.2017 року (т. 1 а.с. 98-102), відповідно до умов якого замовник доручає та зобов`язується оплатити, а виконавець прийняти на себе обов`язки виконати очистку вантажних вагонів від залишків вантажу (глини) відповідно нормативної документації.

Позивач на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Норс Бізнес Груп» та ТОВ «Івамар Трейд» надав перевіряючим на запит № 1 від 11.06.2019 року первинні бухгалтерські документи, які також долучені до матеріалів судової справи.

Згідно з наданими до перевірки документами, відповідно до договору № 010817 від 01.08.2017, ТОВ «Івамар Трейд» було виписано на адресу ТОВ «Норс Бізнес Груп» акт надання послуг № 24 від 31.08.2017 та надано заявку від 01.08.2017 № 0218 ТОВ «Норс Бізнес Груп» на проведення очистки 50 вагонів з під глини по станції Жовтнева (єксп.) (код 418101) з переліком номерів вагонів.

Розрахунки за надані послуги між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» проводились у безготівковій формі та згідно з платіжними дорученнями: № 1460 від «11» вересня 2017 року було перераховано грошові кошти у сумі 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп.;

№ 1463 від « 11» вересня 2017 року було перераховано грошові кошти у сумі 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп.

Послуги, отримані позивачем від ТОВ «Івамар Трейд» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується карткою рахунку № 631 за період серпень 2017 року по вересень 2017 року згідно акту надання послуг № 24 від « 31» серпня 2017 року.

За фактом настання першої із подій (отримання послуг) ТОВ «Норс Бізнес Груп» отримало від ТОВ «Івамар Трейд» податкову накладну № 679 від 31 серпня 2017 року, яка попередньо Продавцем була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження реальності надання послуг із зачистки залізничних вагонів контрагентом ТОВ «Івамар Трейд» позивач звертав увагу на обставини надання послуг із перевезення вантажів в період існування фінансово-господарських відносин між ТОВ «Івамар Трейд» та ТОВ «Норс Бізнес Груп», що додатково підтверджується прийняттям останнім у користування вантажних залізничних вагонів, а також виконанням завдань із перевезення вантажів (з поміж інших і глини) в межах та на підставі господарських договорів, укладення яких також мало місце.

Позивач вказував на положення Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 795/5986), відповідно до яких «у разі виявлення на станції нового навантаження у вагоні залишків вантажу, не очищення кузова працівником станції оформляється акт загальної форми, який разом із пересильною накладною надсилається залізниці вивантаження для стягнення з одержувача штрафу за здавання неочищеного рухомого складу і плати за користування вагоном згідно зі ст. ст. 35, 123 Статуту тільки за час його затримки під очищенням».

Також, між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» було укладено Агентський договір № 0101817-2 від 08.08.2017 року (том 1 а.с. 112-116), за умовами якого протягом строку дії цього договору Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов`язується надавати Довірителю послуги в сфері організації перевезень та сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя таких правочинів: здійснювати пошук, залучення Клієнтів; укладати від імені Довірителя з Клієнтами договори за формою, що надається Довірителем; проведення огляду вагонів з вантажем у комерційному відношенні; здійснювати інші фактичні і юридичні дії в разі отримання від Довірителя відповідної вказівки. Послуги надаються Комерційним агентом у сфері перевезень залізничним транспортом.

На підтвердження надання ТОВ «Івамар Трейд» послуг позивач зазначав, що надані ТОВ «Івамар Трейд» послуги сприяли укладенню договорів із наступними контрагентами: ТОВ «А-Сіль» - 09.08.2017 року; ДП «Донбас-Сіль-Регіон», ПП «Гіромтехмеханізація» - 28.08.2017 року; ТОВ «Одеський транспортний-логістичний центр» - 30.08.2017 року; ТОВ «Тріада-СТС» - 30.08.2017 року; ТОВ «ТЕК «Тріолінк» - 14.09.2017 року.

ТОВ «Івамар Трейд» виписало на адресу позивача податкову накладну № 192 від 21.09.2017 (т.1, а.с.121).

Розрахунки за надані послуги між підприємствами ТОВ «Норс Бізнес Груп» та ТОВ «Івамар Трейд» проводились у безготівковій формі, на підставі відповідних платіжних доручень, зокрема: № 1503 від 25.09.2017 було перераховано грошові кошти у сумі 145 000,00 грн.; № 1512 від 26.09.2017 було перераховано грошові кошти у сумі 145 000 грн. 00 коп.

Податкові накладні підписані засобами електронного цифрового підпису директором ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) ОСОБА_1 , зареєстровані в ЄРПН та включені до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 89 666 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2017 року на суму 41333 грн., за вересень 2017 року на суму 48333 грн., відображені в Додатку 5 до Декларації «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», та у р. 10.1. Декларацій з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним заниженням податку на додану вартість у періоді, що перевірявся по відносинам з контрагентом позивача ТОВ «Івамар Трейд».

Наявні в матеріалах справи первинні документи, подані позивачем у якості доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» підписані керівником ТОВ «Івамар Трейд» Остапенко О.С. З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» виникли у серпні 2017 року.

При цьому, згідно поданих відповідачем пояснень від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 , останній за грошову винагороду підписав необхідні документи, змісту яких він не розуміє, жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності не має.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року справа №761/11940/18, визнано винним ОСОБА_1 , директора ТОВ «Івамар Трейд», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком суду встановлено факт того, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_1 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності реєстраційних документів ТОВ «Івамар Трейд» не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Івамар Трейд» не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ «Івамар Трейд» не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Івамар Трейд» в банківських установа не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків «Клієнт-банк», печаткою ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_1 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу, що усі первинні документи, які надані позивачем до суду у підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «Івамар Трейд» підписані саме ОСОБА_1 , а, отже, не можуть бути прийняті судом як належним доказ підтвердження реальності правочину.

Враховуючи вказані обставини справи та викладені норми, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд», а тому, суд погоджується з висновками відповідача, які викладені в акті перевірки.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2018 року справа №826/7047/13-а (К/9901/436/18), згідно якої сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб. Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Позиція щодо несумісності статусу фіктивного, нелегального підприємства з легальною підприємницькою діяльністю підтримана Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 826/17813/18, в якій суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо не підтвердження належними та допустимим доказами реальності господарських операцій у правовідносинах з контрагентом саме ТОВ «Івамар Трейд», що мали місце за договором з надання послуг з пошуку та збору інформації, укладеним також у серпні 2017 року.

Оскільки первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку по контрагенту ТОВ «Івамар Трейд».

У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, суд вважає безпідставним.

Суд також приймає до уваги факт, який свідчить на підтримку позиції відповідача щодо зазначення у договорі від 01.08.2017 № 010817 та 08.08.2017 № 010817-2 розрахункового рахунку виконавця ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД», який відкритий в АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627) № 26004013060216 лише 14.08.2017, що пізніше за дату укладання договору.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Івамар Трейд» підписані ОСОБА_1 , який заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства - контрагента позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що первинні документи ТОВ «Івамар Трейд» не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності та послуги надані саме цим контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; докази того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2019 року № 09042615140103, № 09052615140103, № 09062615140103 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, ідентифікаційний код 39426383) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Т.П. Балась