Рішення № 87589241, 14.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року справа № 580/3910/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га, в оренду терміном на 10 років для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чигиринського району Черкаської області;

- стягнути з відповідача суму в розмірі 1921 грн моральної шкоди на користь позивача, завданої суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправної бездіяльності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що спірний наказ є протиправним, адже отримавши 17.05.2019 заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га, в оренду терміном на 10 років для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чигиринського району Черкаської області, відповідач мав би прийняти один із наказів: або надати відповідний дозвіл, або відмовити в наданні такого дозволу, проте жодного наказу не було прийнято.

Позивач зазначає, що на підтвердження фактів передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Медведівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чигиринського району Черкаської області із державної власності у комунальну власність Медведівської об`єднаної територіальної громади до оскаржуваного наказу не додано жодного доказу.

Позивач наголосив, що оскільки процес надання йому відмов відповідачем з формальних підстав може бути досить тривалим, то належним способом захисту порушеного права є саме обов`язок Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га, в оренду терміном на 10 років для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чигиринського району Черкаської області.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28 грудня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 580/2090/19 Головним управлінням було повторно переглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 10,54 га в оренду терміном 10 років для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу. Підставою для відмови стало те, що розпорядження даною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління, оскільки останнім передані всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Медведівської сільської ради, які перебували в державній власності, у комунальну власність Медведівської сільській об`єднаній територіальній громаді.

З огляду на те, що Головним управлінням виконано всі дії для передачі до комунальної власності земельних ділянок, що передбачені статтею 117 Земельного кодексу України, Головне управління позбавлене права на розпорядження земельними ділянками, які вказані в додатку до акту-приймання передачі до наказу Головного управління від 18.06.2019 № 23-3858/14-19-СГ.

Окрім того, відповідач зазначив, що зміст наказу не передбачає ні у преамбулі, ні у розпорядчій частині детального опису підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.

Також, відповідач наголосив, що всупереч положенням законодавства, позивачем не доведено жодним належними та допустимими доказами як заподіяння йому моральної шкоди так і наявності причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діям відповідача, а також вини останніх в її заподіянні.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у адміністративній справі № 580/2090/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.05.2019 за №Д-3206/0/94-19;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2019 за № Д-3206/0/94-19 та прийняти рішення у формі наказу про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га в оренду терміном на 10 років для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чигиринського району Черкаської області.

Вказане рішення набрало законної сили 07.09.2019.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 580/2090/19 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га в оренду для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, в зв`язку з тим, що розпорядження даною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління.

Даний наказ Головного управління позивач вважає протиправним та таким, що підлягає до скасування, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із пунктів 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваним наказом № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019 Головне управління відмовило позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га в оренду для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, у зв`язку з тим, що розпорядження даною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління, адже бажана до виділення земельна ділянка передана у комунальну власність.

Суд зауважує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 7125483500:01:002:1109 площею 10,54 га належить Медведівській сільській раді на праві комунальної власності. Підставою для внесення запису послугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50238901 від 16.12.2019. Отже, право комунальної власності на вказану земельну ділянку виникло саме з 16.12.2019.

Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою земельна ділянка площею 10,54 га ще не належала на праві комунальної власності відповідно до законодавства України.

Головне управління не надало жодного доказу того, що на момент прийняття оскаржувано рішення земельна ділянка, яку бажає отримати позивач для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області площею 10,54 га, перебувала у комунальній власності, а тому наказ № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою є протиправним та має бути скасований.

Разом з тим, суд зазначає, що станом на час вирішення спору по суті право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку зареєстроване, відтак повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки у користування не відноситься до компетенції Головного управління, у зв`язку з чим підстави для задоволення вимоги про зобов`язання Головного управління надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1921,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 5 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, а відповідач також не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3858/14-19-СГ від 18.09.2019 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,54 га в оренду для сінокосіння та випасання худоби в адміністративних межах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.02.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк