Постанова № 8758907, 15.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 р. Справа № 2-а-283/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання: Петрунчака А.Г.,

за участю представників сторін:

позивача : Півторак Т.М.,

відповідача : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Шаргородського районного центру зайнятості у Вінницькій області

до: ОСОБА_3

про: стягнення коштів в сумі 1304 гривень

ВСТАНОВИВ :

Шаргородський районний центр зайнятості у Вінницькій області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 1304 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.08.2007 року громадянин ОСОБА_3 був зареєстрований в Шаргородському районному центі зайнятості Вінницької області як безробітний.

15.08.2007 року відповідачу, який перебував на обліку у Шаргородському районному центрі зайнятості Вінницької області як безробітний, було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.2, 4 ст. 22, п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

17.12.2009 року працівниками центру зайнятості було здійснено перевірку, за результатами якої складено Акт за №9099, в якому було зафіксовано факт, що ОСОБА_3 одночасно при отриманні допомоги по безробіттю та перебуванні на обліку у Шаргородському районному центрі зайнятості Вінницької області як безробітного, працював на підприємстві «Немирівський молокозавод» філії ВАТ «Вінницямолоко».

З урахуванням викладеного, відповідачем було порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в результаті чого ОСОБА_3 протиправно отримав кошти в сумі 1304 гривень, які підлягають стягненню на користь центру зайнятості.

22.02.2010 року позивачем до суду подано письмову заяву за вхід. номером 3436 про уточнення позовних вимоги (про збільшення позовних вимог), згідно із якою позивач просить стягнути з ОСОБА_3 безпідставно виплачені йому кошти в сумі 2023,09 гривень за період перебування його на обліку у центрі зайнятості (з 15.08.2007р. по 24.06.2008р.) На підтвердження своїх доводів до поданої заяви позивачем додано довідку, згідно із якою здійснено розрахунок виплачених відповідачеві коштів за період з 15.08.2007р. по 24.06.2008р. (а.с.52).

В силу частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Зважаючи на права якими наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнення позовних вимог приймаються судом, оскільки такі дії позивача не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача, проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач не перебував у трудових відносинах з підприємством «Немирівський молокозавод» у 2007-2008 роках, що стверджується трудовою книжкою ОСОБА_3, а тому підстав для стягнення виплачених коштів по безробіттю немає. Крім того, на думку ОСОБА_3, позивач не надав суду беззаперечних доказів, які б підтвердили вищезазначене.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

15.08.2007 року ОСОБА_3 був зареєстрований в Шаргородському районному центрі зайнятості Вінницької області як такий, що шукає роботу, у звязку із чим йому було надано статус безробітного, про що свідчить відповідна персональна картка відповідача та його заява (а.с.6,7).

З Акту розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24 листопада 2008 року №9099 судом встановлений факт, згідно із яким матеріальна допомога, яка виплачувалася ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплачувалася в період одночасного перебування його на обліку в центрі зайнятості і роботи на підприємстві «Немирівський молокозавод» (перший квартал 2008 року) (а.с.10,11).

Згідно виписки із наказу №107 від 20.12.2002 року (п. 1) по «Немирівському молокозаводу» ОСОБА_3 з 20.12.2002 року прийнято на роботу за сумісництвом з неповним робочим днем з оплатою праці пропорційно до заготовленого молока (а.с.11).

На підставі наказу №12 від 24 березня 2008 року по «Немирівському молокозаводу» «Про звільнення» ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням (а.с.12).

Таким чином, на підставі досліджених вище документів судом встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах із підприємством «Немирівський молокозавод» протягом 2002-2008рр.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

А абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

З системного аналізу встановлених в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_3 центром зайнятості, були отримані ним протиправно на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Шаргородського районного центру зайнятості Вінницької області.

Як свідчить наказ директора Шаргородського районного центру зайнятості від 13 січня 2010 року №2 та лист позивача від 29.12.2009 року вих. номер 01-17/2327, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених відповідачеві коштів на підставі подання недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах (а.с.14,17), однак вони не дали успішного результату.

З довідки Шаргородського районного центру зайнятості від 15.02.2010 року №02261075 судом встановлено, що сума коштів по безробіттю, виплачених ОСОБА_3 за період із 15.08.2007 року по 24.06.2008 року становить 2023,09 гривень.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент розгляду справи відповідачем заборгованість в сумі 2023,09 гривень не сплачена, а тому вона підлягає стягненню на користь позивача

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Шаргородського районного центру зайнятості Вінницької області (Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 217-б, код 34701104, р/р 37176304900687) кошти в сумі 2023,09 гривень (дві тисячі двадцять три гривні дев'ять копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 15.03.10

Суддя Сауляк Юрій Васильович

15.03.2010