Постанова № 8758892, 04.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р.           Справа № 2-а-48/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

Суддів: Мультян Марини Бондівни,

                    Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,

за участю представників сторін:

позивача: Бурка Віталія Ростиславовича,

Якименко Костянтина Вячеслаовича,

відповідача: Супруна Миколи Івановича,

Бевз Ірини Анатоліївни,

Боценка Дениса Ігоровича,

прокуратури: Сокольвяк Ярослави Архипівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс"

до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ :

товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс" (далі –ТОВ "Авто-Альянс") звернулось до суду з позовом до Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Тростянецька ОДПІ), головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі –ГУДКУ у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, зобов’язання Тростянецької ОДПІ надати висновок ГУДКУ у Вінницькій області про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ і судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно декларацій позивача з ПДВ за вересень-грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року та липень-серпень 2009 року різниця між сумами податкових зобов’язань та податкових кредитів склала від’ємне значення.

Тому, керуючись п. п. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач скористався своїм правом та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку, шляхом подання до Тростянецької ОДПІ податкових декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року та липень-серпень 2009 року. Згідно розрахунків, бюджетному відшкодуванню підлягає 886755,0 гривень.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ Тростянецькою ОДПІ встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 815524,0 грн., невідшкодованого на момент перевірки за вересень 2007 року –42268,0 грн., за жовтень 2007 року –143054,0 грн., за листопад 2007 року –41204,0 грн., за грудень 2007 року –21978,0 грн., за липень 2008 року –202390,0 грн., за вересень 2008 року –55168,0 грн., за жовтень 2008 року –142047,0 грн., за грудень 2008 року –143657,0 грн., за липень 2009 року –11580,0 грн. та за серпень 2009 року –12178,0 грн., про що складено акт №410/23-32704323 від 18.12.2009. На підставі вказаного акта Тростянецькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 815524,0 грн. та №0000602355/0 від 18.12.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66765,0 гривень.

Позивач не погоджується з даними нарахуваннями та вважає вказані податкові повідомлення протиправними, просив суд їх скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні уточнили позовні вимоги, просили суд вимогу щодо зобов’язання Тростянецької ОДПІ надати висновок ГУДКУ у Вінницькій області про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ залишити без розгляду. Інші позовні вимоги у судовому засіданні представники позивача підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники Тростянецької ОДПІ позов не визнали, надавши суду письмове заперечення, в якому зазначено, що причина виникнення від’ємного значення по ПДВ є імпорт автомобілів з Німеччини, які реалізуються на території України, за цінами нижчими, ніж вказано в митних деклараціях, тобто договірні ціни є нижчими за звичайні. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про податок на додану вартість" - у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

ТОВ «Авто-Альянс»при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів, визначено ціну, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме п.4.1 ст. 4 доповнено абзацом наступного змісту:" у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами".

Представник ГУДКУ у Вінницькій області в судовому засіданні також позов не визнав та зауважив, що відповідно до чинного законодавства, зокрема: Законів України «Про державну податкову службу», «Про Державний бюджет України», «Про порядок відшкодування зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ГУДКУ у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за нарахуванням та справлянням податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Також, на даний час, до ГУДКУ у Вінницькій області не надходило жодного висновку податкового органу щодо відшкодування позивачеві зазначених сум податку на додану вартість, а тому підстав для відшкодування немає. Крім того, представник ГУДКУ у Вінницькій області зазначив, що відповідно до п.4 постанови Кабінету міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" обов'язок по здійсненню видатків з Державного бюджету України покладено безпосередньо на Державну судову адміністрацію України.

До суду, на підставі ст. 121 Конституції України, ст. ст. 60, 61 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою Вінницької області подано заяву вх. №1506 від 27.01.2010 про вступ у розгляд даної справи. У судовому засіданні представник прокуратури Вінницької області підтримав позицію відповідачів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний          банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі п. п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач скористався своїм правом прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку шляхом подання до Тростянецької ОДПІ податкових декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року та липень-серпень 2009 року разом з додатками до них, зокрема: заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування. Згідно розрахунків, за вказані періоди бюджетному відшкодуванню підлягає 886755,0 гривень.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” працівниками Тростянецької ОДПІ проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто-Альянс». За результатами перевірки складено акт №410/23-32704323 від 18.12.2009, в якому посадовими особами Тростянецької ОДПІ зроблені наступні висновки :

1. в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на порушення п. 5.12, п.п. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 суб'єктом господарювання завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 815524,0 грн., зокрема:

- за вересень 2007 року –42268,0 грн.,

- за жовтень 2007 року –143054,0 грн.,

- за листопад 2007 року –41204,0 грн.,

- за грудень 2007 року –21978,0 грн.,

- за липень 2008 року –202390,0 грн.,

- за вересень 2008 року –55168,0 грн.,

- за жовтень 2008 року –142047,0 грн.,

- за грудень 2008 року –143657,0 грн.,

- за липень 2009 року –11580,0 грн.,

- за серпень 2009 року –12178,0 гривень.

2. в порушення вимог пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.3, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суб'єктом господарювання занижено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 174021 грн., зокрема:

- за березень 2008 року –46488,0 грн.,

- за серпень 2008 року –45090,0 грн.,

- за листопад 2008 року –71093 грн.,

- за січень 2009 року –11350,0 гривень.

3. в порушення вимог п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єктом господарювання занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету з ПДВ на суму 204782,0 грн., зокрема:

- за вересень 2008 року –45864,0 грн.,

- за лютий 2009 року –57802,0 грн.,

- за квітень 2009 року –8417,0 грн.,

- за червень 2009 року –50473,0 грн.,

- за серпень 2009 року –18908,0грн.,

- за вересень 2009 року –12770,0 грн.,

- за жовтень 209 року –10548,0 гривень.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 про відшкодування завищеної суми бюджетного відшкодування ПДВ на 815524,0 грн. та №0000602355/0 від 18.12.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66765,0 гривень.

Як слідує з акту перевірки №410/23-32704323 від 18.12.2009, дані порушення, на думку відповідача, виникли внаслідок того, що платником при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "У разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 261, 268, 269 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

Однак, з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняті на підставі зазначеного вище акту перевірки податкові повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 та №0000602355/0 від 18.12.2009 протиправними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу всі вживані автомобілі, в зв’язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується і актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Таким чином митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання Тростянецької ОДПІ на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

Постановами Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 №559, від 06.02.2008 №36 встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2007/08 і 2008/2009 та маркетингові роки, відповідно, до яких вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.

Також безпідставним є застосування Тростянецькою ОДПІ до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. ТОВ «Авто-Альянс» сплатило ПДВ при розмитнені імпортованих товарів.

Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Такий же обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення суб'єктом владних повноважень передбачає ч. 2 ст. 71 КАС України.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що вказані авто реалізовані за заниженою ціною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Тростянецької ОДПІ є протиправним, а тому підлягають скасуванню.

Як наслідок, судом встановлено порушення органами податкової служби строків, визначених п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надання висновків та відшкодування ПДВ.

Частиною 1 ст. 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимоги в одній позовній заяві, якщо вони пов'язанні між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Судом встановлено, що право на заявлення визначеної уточнюючими розрахунками суми бюджетного відшкодування позивач доводить в даному позовному провадженні. Враховуючи те, що в межах даного позову розглядається протиправність податкових повідомлень-рішень Тростянецької ОДПІ та, як наслідок, правомірність заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, суд вважає, що при спростуванні позиції відповідача і доведенні позовних вимог в частині протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно, доводиться вимога правомірності заявленого бюджетного відшкодування, яке є бюджетною заборгованістю.

Що стосується вимоги про стягнення бюджетної заборгованості судом встановлено наступне.

Позивачем, згідно поданих до Тростянецької ОДПІ в жовтні 2009 року уточнюючих розрахунків по ПДВ за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року; липень, серпень 2009 збільшено суму від'ємного значення ПДВ, що підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача на 886755,0 грн. У листопаді 2009 року підприємством у відповідності до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника. Проведеною перевіркою в грудні 2009 року зменшено суму бюджетного відшкодування на 815524 грн. у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 та донараховане податкові зобов'язання у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000602355/0 від 18.12.2009. Протиправність цих рішень обґрунтована судом вище.

По визначенню суми бюджетного відшкодування, що підлягає сплаті до бюджету TOB «Авто-Альянс»доданими до матеріалів справи документами довело, що по заявлених в уточнюючих розрахунках періодах у зв'язку з ввезенням товару на митну територію України на митницю сплачено ПДВ у розмірі 1224501,0 грн. Після сплати податку на вартість на митниці платник податку має право на відображення цієї суми податку на вартість в податковому кредиті наступних звітних періодів.

Позивач у поданих до Тростянецької ОДПІ деклараціях з ПДВ відобразило не всю суму кредиту, а тільки його частину в загальній сумі 337746,0 грн. Залишок суми податкового кредиту в сумі 886755,0 грн. позивачем заявлений до відшкодування в уточнюючих розрахунках за вказані періоди, що подані в жовтні 2009 року та заявах про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих у листопаді 2009 року. Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до висновків довідки Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»способом захисту порушеного права не відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Пунктом 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 №609 передбачено, що юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі, зокрема, відшкодування за рішенням суду з державного бюджету податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку. Пункт 5 того ж Порядку передбачає, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення.

Пункт 9 вказаного Порядку передбачає, що рішення суду про стягнення з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку виконується Державним казначейством відповідно до виконавчого документа на підставі складених платіжних доручень шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у виконавчому документі та/або заяві платника податку. Отже, документом, на підставі якого здійснюється стягнення є виконавчий лист, виданий судом на підставі рішення, що вступило в законну силу. Таким чином, у випадку наявності судового рішення, яким вирішено питання стягнення бюджетної заборгованості органи державного казначейства виконують такі рішення в порядку виконання судових рішень, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008, шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у виконавчому документі та/або заяві платника податку. Враховуючи те, що повернення бюджетної заборгованості на підставі висновку податкового органу проводиться тільки, коли немає спору щодо сум бюджетної заборгованості суд вважає, що позивач правильно обрав спосіб порушеного права, шляхом стягнення сум заборгованості.

Заперечення відповідача –ГУДКУ у Вінницькій області суд не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні з’ясовано, що подальші дії щодо перерахування сум бюджетного відшкодування повинні бути вчинені саме ГУДКУ у Вінницькій області.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По даній справі встановлено, що органами податкової служби не дотримано цієї вимоги Конституції України.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки №410/23-32704323 від 18.12.2009 відсутні розрахунки визначення звичайних цін на вживані транспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даній адміністративній справі відповідачем не надано достатніх доказів щодо правомірності видачі податкових повідомлень-рішень №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 та не проведення відшкодування позивачу з бюджету ПДВ. А тому вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 і стягнення на його користь з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 886755,0 грн. є правомірними, а позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім інших позовних вимог є позовна вимога про стягнення, а тому позивачем, відповідно до пп. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, правильно визначено суму державного мита, що підлягає сплаті.

Оскільки платіжним дорученням № 345 від 11.01.2010 підтверджено розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду (в сумі 1700,0 грн.), то дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс" до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 886755,0 грн. (вісімсот вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок) та 1700,0 грн. (одну тисячу сімсот гривень 00 копійок) державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №345 від 11.01.2010, яке зберігається в матеріалах адміністративної справи № 2-а-48/10/0270.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 09.03.10

Головуючий суддя          Загороднюк Андрій Григорович

Судді          Мультян Марина Бондівна

          Альчук Максим Петрович

04.03.2010