Рішення № 87588573, 13.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7568/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/7568/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій нею до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 26964,72 грн, обґрунтувавши заявлені вимоги таким:

З 02.11.2015 по 17.07.2017 вона працювала у Державному підприємстві «Донецька залізниця» «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

17.07.2017 її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України (Наказ від 10.07.2017 № 5983/ДН-ОС).

На день її звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 30292,33 грн, у тому числі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у сумі 12230,60 грн та за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 18061,73 грн.

Обставину заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року позивач підтвердила витягом зі зведеної відомості №94 на виплату заборгованості із заробітної плати по ДП «Донецька залізниця», за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року - Розрахунковими листами заробітної плати.

При цьому позивачем у позовній заяві зазначено, що довідку про заборгованість із виплати заробітної плати за спірний період часу відповідач надати їй відмовляється, хоча усі первинні документи для того, щоб визначити розмір заборгованості та провести повний розрахунок з нею, знаходяться у відповідача.

Ухвалою суду від 05.12.2019 відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін у справі за дійсним позовом (а.с.35-36).

Судовою ухвалою від 21.01.2020 витребувано з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про позивача як застраховану особу (форма ОК-5), що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальником за період 2016-2017 роки (а.с.51).

Відповідачем (представник ОСОБА_2 ) наданий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив у повному обсязі з посиланням на те, що «вся заробітна плата була нарахована позивачу до 15.03.2017 і фактично виплачена у повному обсязі», а аткож на обставини непереборної сили, встановлені для відповідача згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 (а.с.40-41).

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що з 11.05.1999 ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 звільнена у зв`язку зі скороченням штату – п.1 ст.40 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.10-17) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, за Індивідуальними відомостями про ОСОБА_1 як застраховану особу згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.55) фактичний заробіток позивачки за 2016 рік склав 27024,05 грн (у тому числі за період 02.-08.2016 – 3515,61 грн), за 01-03.2017 року – 11993,57 грн (у тому числі за період 03.-07.2017 – 2482,00 грн).

З наданих позивачем в якості доказів розрахункових листків (а.с.19-23) убачається, що за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата:

за березень 2017 року всього нараховано 2482,00 грн, сума до виплати 1998,01 грн,

за квітень 2017 року всього нараховано 2036,51 грн, сума до виплати 1639,38 грн,

за травень 2017 року всього нараховано 2595,80 грн, сума до виплати 2089,62 грн,

за червень 2017 року всього нараховано 811,19 грн, сума до виплати 653,01 грн,

за липень 2017 року всього нараховано 14511,44 грн, сума до виплати 11681,71 грн

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року склав –22436,94 грн, до виплати – 18061,73 грн.

Видатковим касовим ордером №1703 від 7 вересня 2017 року за першу половину березня 2017 року позивачці перераховано 1647,46 грн (а.с.43).

Щодо вимог стягнення заборгованості за 2016 рік суд уважає, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт нарахування позивачці заробітної плати у розмірі 3515,61 грн за період 02-08.2016 року, про виплату якої відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів не надано.

Щодо вимог стягнення заборгованості за 2017 рік – суд визнає належними та допустимими доказами надані позивачем розрахункові листки. Доказів на спростування інформації, зазначеної у цих розрахункових листках стороною відповідача не надано.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову є заробітна плата, суд уважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі без урахування податку та інших обов`язкових платежів (щодо вимог стягнення заборгованості за 2017 рік), оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданих на підтвердження заявлених позовних вимог розрахункових листках.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 24305,09 грн, у тому числі за період 02-08.2016 року – 3515,61 грн, за період 03-07.2017 року – 20789,48 грн (=22436,94 грн – 1647,46 грн).

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру заборгованості відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з лютого 2016 року по серпень 2016 року, а також з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, зокрема на часткове підтвердження вимог стягнення заробітної плати за період 02-08.2016, суд уважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у розмірі 24305 (двадцять чотири тисячі триста п`ять) грн 09 коп., з яких за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року – 3515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 61 коп., за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року – 20789 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 48 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя