Рішення № 87588207, 04.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04 лютого 2020 р. справа № 520/11627/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представник позивача - Шипенко М.С.,

представник відповідача - Гончаренко А.С.,

свідка - Діденко Є.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень,-

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 05.11.2019р. у порядку загального позовного провадження.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 26.11.2019р., 17.12.2019р., 21.01.2020р.

У перелічених засіданнях представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 04.02.2020р. судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у той самий день.

Так, позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, суб`єкт господарювання, ФОП, підприємець) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Харківській області №ХК6363/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2019р. про накладення 751.140,00грн. штрафу; 2) визнання протиправною та скасування припису ГУ Держпраці у Харківській області №ХК6363/299/НД/АВ/П від 27.09.2019р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що не вчиняв порушень у сфері використання праці найманих робітників.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведений захід державного нагляду (контролю) показав на існування трудових відносин з 6-ма фізичними особами – підприємцями, які виконували на користь підприємця функції найманих робітників без укладання трудових договорів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу фізичної особи – підприємця.

Згідно з копією витягу про державну реєстрацію прав заявникові та гр. ОСОБА_2 з 30.01.2012р. належить по Ѕ нежитлової будівлі літ «Б-1» площею 314,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Ж.

01.07.2014р. між власниками згаданого об`єкту нерухомого майна (тобто між заявником і гр. ОСОБА_2 , але у якості ФОП) був укладений договір про співробітництво та розподіл ланок бізнесу, відповідно до якого у приміщенні розміщеного в об`єкті кафе «ReDi» (далі за текстом – Кафе) заявник провадить господарську діяльність у межах бару, а ФОП ОСОБА_2 провадить господарську діяльність у межах кухні.

Ці обставини підтверджені і тим, що ГУ ДФС у Харківській області саме заявникові була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 20340308201801712; адреса: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 /Ж, кафе, 314,2 кв.м.) терміном дії з 16.12.2018р. до 16.12.2019р., а також ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (реєстраційний номер 20340311201801545; адреса: 61144, Харківська область, м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, б.73/Ж, кафе, 314,2 кв.м.) терміном дії з 16.12.2018р. до 16.12.2019р.

31.05.2019р. Управлінням було зареєстровано звернення гр. ОСОБА_3 від 29.05.2019р. з приводу незадоволення якістю надання послуги «караоке» у Кафе. У тексті цього звернення чітко зазначено, що Кафе працює під керівництвом двох осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Проте, у тексті інформаційної довідки без номера та без дати складання (а.с.59) працівником Управління було указано, що діяльність у Кафе здійснює лише ФОП ОСОБА_1

16.09.2019р. Управлінням було прийнято наказ №1625 про здійснення відносно заявника заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питання додержання законодавства про працю.

16.09.2019р. Управлінням було видано направлення №02.03-03/2899 на проведення інспекційного відвідування заявника, ФОП ОСОБА_1 з питання додержання вимог законодавства про працю.

27.09.2019р. Управлінням було складено Акт інспекційного відвідування №ХК6363/299/НД/АВ (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження Управління про вчинення заявником порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 Кодексу законів про працю України за рахунок використання праці найманих робітників ( ОСОБА_4 у якості посудомийниці, ОСОБА_5 , яка проходить стажування на посаді помічника кухаря, ОСОБА_6 проходить практику у якості кухара, ОСОБА_7 у якості мангальщика, ОСОБА_8 у якості офіціантки, ОСОБА_9 у якості офіціантки) без укладання трудових договорів.

27.09.2019р. Управлінням із посиланням на Акт було прийнято припис №ХК6363/299/НД/АВ/П, яким заявника зобов`язано протягом 30 днів укласти трудові договори з переліченими в Акті громадянами.

04.10.2019р. Управлінням було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з копією касового чека 04.10.2019р. о 18:02:44год. Це рішення було направлено заявникові.

Однак, ані супровідного листа, ані конверту із поштовим відправленням, ані повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження факту отримання заявником цього рішення Управлінням до суду не подано.

15.10.2019р. Управлінням з посиланням на Акт було прийнято постанову №ХК6363/299/НД/АВ/ТД-ФС, якою на заявника накладено 751.140,00грн. штрафу.

Текст цієї постанови засвідчує розгляд питання про накладення штрафу без участі заявника.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт обрав положення ст.259, абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а фактичною підставою послугувало судження Управління про вчинення підприємцем порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 Кодексу законів про працю України за рахунок використання праці найманих робітників ( ОСОБА_4 у якості посудомийниці, ОСОБА_5 у якості кухара, ОСОБА_6 у якості кухара, ОСОБА_7 у якості мангальщика, ОСОБА_8 у якості офіціантки, ОСОБА_9 у якості офіціантки) без укладання трудових договорів.

Не погодившись із правомірністю рішень адміністративного органу з приводу накладення штрафу та спонукання до укладення трудових договорів, заявник ініціював даний спір.

Суть спору полягає у відповідності закону постанови ГУ Держпраці у Харківській області №ХК6363/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2019р. про накладення 751.140,00грн. штрафу та припису ГУ Держпраці у Харківській області №ХК6363/299/НД/АВ/П від 27.09.2019р.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів Державної служби України з питань праці на перевірку дотримання особами вимог закону у сфері використання праці найманих працівників та оплати праці, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами ст.ст.259 і 265 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509; далі за текстом - Порядок про штрафи №509); Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823; далі за текстом - Порядок про перевірки №823).

Так, згідно з ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Перевірка достатності викладених в акті перевірки аргументів владного суб`єкта та зібраних ним у ході проведення заходу державного нагляду (контролю) об`єктивних даних для визначення юридичної правильності та фактичної обгрунтованості висновку про вчинення особою протиправного діяння має відбуватись за критеріями ч.2 ст.2 КАС України та виключати можливість іншого тлумачення обставин дійсності інакше як доведеність існування події та складу правопорушення.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що за визначенням ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У розумінні ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.1 ст.24 Цивільного кодексу України фізичною особою є людина як учасник суспільних відносин.

Документи, котрі посвідчують особу людини як учасника суспільних відносин, перелічені законодавцем у Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Однак, у складеному владним суб`єктом Акті державного нагляду (контролю) згадка про відомості документів фізичної особи – громадянина взагалі відсутні.

При цьому, суд зважає, що відповідно до ч.10 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.8 названого закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

За приписами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є власністю Держави Україна, а відтак, суд не знаходить перешкод для здійснення владним суб`єктом документальної фіксації реквізитів документу, котрий посвідчує особу конкретного громадянина.

Окремо суд бере до уваги, що за змістом ст.ст.21 і 23 КЗпП України владний суб`єкт для доведення факту існування трудових відносин повинен чітко ідентифікувати не лише особу робітника, але й предмет праці, тобто виконувану найманим працівником роботу за параметрами тривалості зносин, часу початку та завершення, місця знаходження тощо, а також належність цього предмета праці до напряму господарської діяльності суб`єкта господарювання.

На виконання вимог ст.9 КАС України у цілях з`ясування об`єктивної істини у спорі судом у ході розгляду справи було допитано у якості свідка гр. ОСОБА_2 , який разом зі заявником у межах письмового договору від 01.07.2014р. здійснював у кафе введення господарської діяльності за напрямом надання послуг кухні.

Свідок надав показання, згідно з якими станом на 17.09.2019р. у якості ФОП мав трудові відносини з усіма громадянами, переліченими в Акті.

Також цей свідок показав, що заявник, ФОП ОСОБА_1 у Кафе здійснював господарську діяльність за напрямом надання послуг бара, для чого і були одержані відповідні ліцензії.

Проглянувши у судовому засіданні відеозапис інспекційного відвідування 17.09.2019р., суд відмічає, що жоден із громадян не надав пояснень про роботу у заявника, ФОП ОСОБА_1 , а громадянка ОСОБА_8 зазначила, що працює саме у ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, до матеріалів справи надано трудовий договір від 05.07.2018р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який розірваний 31.01.2019 року. Вказане узгоджується з інформацією зазначеній у довідці ГУ Пенсійного Фонду України в Харківській області від 07.10.2019 року № 31141/05.5-20 про надання інформації щодо відображення нарахування заробітної плати по найманим працівникам за січень-серпень 2019 року ФОП ОСОБА_1 , згідно якої ОСОБА_8 нараховано заробітну плату за січень 2019 року.

При цьому, у вказаній довідці ГУ Пенсійного Фонду України в Харківській області від 07.10.2019 року № 31141/05.5-20, відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати ФОП ОСОБА_1 іншим особам ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 )

Остаточно ж визначаючись стосовно юридичного значення відеозапису процесу інспекційного відвідування суд зазначає, що у тексті Акту Управлінням проставлена позначка про використання відеотехніки.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Втім, складений владним суб`єктом Акт заходу державного нагляду (контролю) не містить зазначення жодних ідентифікуючих ознак пристрою відео фіксації, на який здійснювався запис перебігу подій.

Тому з огляду на відсутність ідентифікуючих ознак технічного пристрою зйомки, а також на відсутність безперервності процесу зйомки не можуть бути взяті до уваги як належні, допустимі, достовірні та достатні докази по справі.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Понад те, саме на суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, передбачена ч.2 ст.77 КАС України презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, та спростувати обґрунтоване твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 3 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 4 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом

Згідно із ст.ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З довідки Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що ОСОБА_2 було зареєстровано як фізичну особу - підприємця 25.04.2001 року з видом діяльності: 96.09 надання інших індивідуальних послуг, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 з 31.10.2019 року, про що внесено запис №24710060004063546.

Отже, станом на дату переведення перевірки позивача, ФОП ОСОБА_10 здійснював підприємницьку діяльність.

Зібрані Управлінням докази кваліфікуються судом як недостовірні і недостатні для визнання юридично правильним і фактично обгрунтованим викладеного в Акті судження про вчинення заявником порушення ч.ч. 1 і 3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч.2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначений приписами Порядку №509.

Так, відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п.3 Порядку №509).

Згідно з п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За правилом п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Між тим, у спірних правовідносинах, притягуючи позивача до відповідальності, суб`єкт владних повноважень не пересвідчився щодо обізнаності позивача та наявності в нього реальної можливості прийняти участь в розгляді справ, надати заперечення з цього приводу.

Водночас, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. (реєстр. №82383730) про розгляд справи про накладення штрафу орган Держпраці зобов`язаний повідомити особу не пізніше ніж за 5 днів до розгляду. При цьому тільки відправлення повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про отримання повідомлення адресатом. У разі неналежного інформування особи, яка притягується до відповідальності, орган Держпраці не може починати розгляд справи і накладати штрафні санкції за результатами її розгляду.

Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. по справі №813/3415/18 штраф у розмірі 223.380,00грн. є суттєвим, позаяк така санкція співмірна з покараннями за злочини. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд не знаходить підстав для незастосування правових висновків Верховного Суду з приводу юридичних наслідків недотримання адміністративним органом приписів п.п.6 і 7 Порядку №509.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, участь особи у розгляді питання з приводу накладення значного штрафу не забезпечив, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками справжнього діяння особи.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК6363/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2019 р. про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 751.140, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесений Головним управлінням Держпраці у Харківській області відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 припис про усунення виявлених порушень № ХК6363/299/НД/АВ/П від 27.09.2019 р.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул. Алчевських, 40, ідентифікаційний код - 39779919) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9432,40 грн. (дев`ять тисяч чотириста тридцять дві гривні 40 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 13.02.2020.

Суддя О.В. Старосєльцева