Рішення № 87588202, 13.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р. № 520/13205/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківської області про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківської області при призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) врахувати період з 26.07.1979 (наказ № 96-к від 01.08.1979р.) по 21.10.1981 (нак.№146 від 23.10.1981р.) та період роботи з 11.12.1981 (нак. №190 від 10.12.1981) по 16.02.1993 до стажу роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2019 року позивач звернулася до Дергачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду Харківської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління від 29.10.2019 року за №2072/02.8-20 позивача повідомлено про те, що до її страхового стажу не можливо зарахувати період роботи з 26.07.1979 року (наказ № 96-к від 01.08.1979р.) по 21.10.1981 року (нак. № 146 від 23.10.1981р.) через нерозбірливу печатку на запису про звільнення та період роботи з 11.12.1981 року (нак. № 190 від 10.12.1981р.) по 16.02.1993 року (розпорядження № 36/1 від 16.02.1993р.) через виправлення номеру розпорядження в запису про переведення до іншої організації.

Такі дії управління позивач вважає незаконними.

Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідач у справі діяв відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцєю та законами України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні взаємовідносини, зазначає наступне.

13 серпня 2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком та надала відповідні документи. Така заява позивача та додані до неї документи Головним управлінням розглянуті. Страховий стаж позивача склав 12 років 01 місяць 00 днів.

Враховуючи вказане, та у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, відповідачем винесено рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Листом Головного управління від 29.10.2019 року за №2072/02.8-20 Позивача повідомлено про те, що до її страхового стажу не можливо зарахувати період роботи з 26.07.1979 року (наказ № 96-к від 01.08.1979р.) по 21.10.1981 року (нак. № 146 від 23.10.1981р.) через нерозбірливу печатку на запису про звільнення та період роботи з 11.12.1981 року (нак. № 190 від 10.12.1981р.) по 16.02.1993 року (розпорядження № 36/1 від 16.02.1993р.) через виправлення номеру розпорядження в запису про переведення до іншої організації.

Вважаючи відмову протиправною, позивач оскаржила її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV ( надалі - Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи (жінки, які народились з 1 квітня 1960 по 30 вересня 1960 року) після досягнення віку 59 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вказує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 788-XII).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Згідно п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як слідує з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період його роботи з 26.07.1979 року по 21.10.1981 року через нерозбірливу печатку на записі про звільнення та період роботи з 11.121981 року по 16.09.1993 року через виправлення номеру розпорядження в записі про переведення до іншої організації.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що у періоді з 26.07.1979 року по 21.10.1981 року позивач працювала на різних посадах "Брянковского ОРС производственного объединения "Стахановуголь", та в ній зазначені номери та дати відповідних наказів та міститься відбиток печатки підприємства, у період з 11.12.1981 року по 16.02.1993 року працювала на різних посадах на Перевальському ОРС комбіната "Ворошиловградуголь"(назва після реорганізації).

Посилання відповідача, викладені у листі, адресованому позивачу та відзиві на позов, стосовно неможливості врахування періоду роботи позивача період його роботи з 26.07.1979 року по 21.10.1981 року через нерозбірливу печатку на записі про звільнення та період роботи з 11.121981 року по 16.09.1993 року через виправлення номеру розпорядження в записі про переведення до іншої організації суд до уваги не приймає.

Суд зауважує, що з вищевикладених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, у тому числі, відбиток печатки, здійснюються відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення та/або нечитаємість відбитку печатки та виправлення номеру в розпорядженні не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

ОСОБА_2 знаходиться на непідконтрольній українській владі території, отже, позивач не має можливості надати первинні документи, що знаходяться на підприємстві, а управління не має можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві.

Відсутність в управління можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудовою книжкою трудового стажу, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Враховуючи, що записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що позивач працював з 26.07.1979 року по 21.10.1981 року на "Брянковском ОРС производственного объединения "Стахановуголь", з 11.12.1981 року по 16.09.1993 року на ОСОБА_3 .

Крім того, суд вказує, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №263/3783/17), яку судом враховано, на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову в зарахування до стажу роботи позивачки періоди з 26.07.1979 по 21.10.1981 рік та з 11.12.1981 по 16.09.1993 рік не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим.

Проте, в даному випадку суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на призначення пенсії від 13.08.2019р. та при вирішенні питання зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 26.07.1979 по 21.10.1981 та з 11.12.1981 по 16.02.1993.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на призначення пенсії від 13.08.2019р. та при вирішенні питання зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 26.07.1979 по 21.10.1981 та з 11.12.1981 по 16.02.1993.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.