Ухвала суду № 87588115, 12.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

Справа № 500/2873/19

12 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни про забезпечення позову ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни до Головного управління ДПС у Тернопільській області про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 13.11.2018 року на суму 15819,54 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 14.02.2019 року на суму 2457,18 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.05.2019 року на суму 21030,90 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.05.2019 року на суму 2754,18 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.11.2019 року на суму 26539,26 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 16.01.2020 року на суму 24106,65 грн.;

- зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного соціального внеску, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни, до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53 від 15.11.2019 року.

Ухвалою суді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

10.02.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме, про визнання протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 13.11.2018 року на суму 15819,54 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 14.02.2019 року на суму 2457,18 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.05.2019 року на суму 21030,90 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.05.2019 року на суму 2754,18 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 15.11.2019 року на суму 26539,26 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53У від 16.01.2020 року на суму 24106,65 грн.; та зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного соціального внеску.

Збільшення позовних вимог за вказаною вище заявою - прийняте судом у судовому засіданні 12.02.2020 року, судом ухвалено розгляд справи проводити з урахуванням збільшених позовних вимог.

Також 10.02.2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн., на підставі якої Підволочиським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження №58885678 від 12.04.2019 року.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову зазначено, що вимога Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. знаходиться на виконанні у Підволочиському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області і державним виконавцем вчиняються дії по її виконанню, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження, які подані до заяви.

Відтак, посилаючись на очевидні ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень (викладені в позовній заяві) та на те, що існує очевидна пряма загроза того, що виконання оскаржуваної вимоги спричинить позивачу неправомірну шкоду його правам, свободам та інтересам, а також невжиття цих заходів спричинить позивачу неправомірні збитки (стягнення незаконної недоїмки, блокування рахунків, блокування незалежної професійної діяльності, неможливість сплачувати податки та збори, і взагалі існувати, тощо), і у зв`язку із чим позивачу потрібно буде прикласти значні зусилля та витрати для відновлення своїх прав (звертатися до суду з позовом, нести значні витрати тощо). Таким чином, позивач вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги та зупиненням стягнення на підставі цієї вимоги.

12.02.2020 року від представників обох сторін до суду надійшла заява про розгляд заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження без їх участі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, враховуючи відповідну спільну заяву сторін, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених приписів Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

При цьому, системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, при розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Під час розгляду поданої заяви про забезпечення позову, - суд враховує, що в межах судового провадження, яке здійснюється у даній справі, позивач оспорює правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року зі сплати недоїмки з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

За змістом частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, також встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, вимоги контролюючих органів про сплату боргу (недоїмки) є самостійними виконавчими документами і можуть бути пред`явлені до виконання до органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 5 наведеної статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Судом встановлено, що 12.04.2019 року Старшим державним виконавцем Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Лободець Н.С., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58885678 з примусового виконання оскаржуваної вимоги №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про стягнення з позивача заборгованості в сумі 15819,54 грн. на користь ГУ ДФС у Тернопільській області (правонаступником якого на даний час є ГУ ДПС у Тернопільській області).

Відтак, зі змісту вказаної постанови встановлено, що державним виконавцем розпочато примусове виконання на підставі виконавчого документа, який є предметом оскарження у даній справі, - вимоги Головного управління ДФС в Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що на даний час державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання вимоги Головного управління ДФС в Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року, як виконавчого документа.

Згідно з частиною четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

{Пункт 3 частини першої статті 151 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Оскільки, правомірність оскаржуваної вимоги відповідача підлягає дослідженню під час судового розгляду, то, суд вважає, що такий захід забезпечення адміністративного позову як зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн., про який у своїй заяві просить позивач, - відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на унеможливлення стягнення коштів на підставі оскарженої вимоги відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, тобто, збереження існуючого становища як позивача так і відповідача до винесення остаточного рішення у справі.

В той же час невжиття вказаного заходу забезпечення позову та подальше примусове виконання вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року, яка є предметом судового оскарження в наведеній справі, у разі задоволення позову, - може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді безпідставного стягнення не лише суми визначеної у вимозі заборгованості, а й витрат виконавчого провадження, завдати позивачу неправомірних фінансових збитків, у зв`язку із чим позивачу потрібно буде прикласти значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне для відвернення негативних наслідків для позивача застосувати захід забезпечення позову, який передбачений пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України, - шляхом зупинення стягнення на підставі відповідного виконавчого документа, а саме: зупиненням стягнення на підставі оскаржуваної у даній справі вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року.

Суд звертає увагу, що вжиття вказаного заходу забезпечення позову - не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.

При цьому, зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини 2 ст. 150 КАС України, захищаючи майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.

Водночас, у випадку безпідставності позовних вимог позивача вжиття заходів забезпечення позову - не перешкодить стягненню з нього заборгованості після набрання рішенням законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, про можливість задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни про забезпечення позову, - шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

2. Забезпечити позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області у даній справі.

3. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. - до набрання судовим рішенням у справі №500/2873/19 законної сили.

4. Копію даної ухвали направити учасниками справи та Підволочиському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області - для негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У відповідності до ч. 6 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України - у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.