Ухвала суду № 87588082, 14.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/457/20

14 лютого 2020 року м. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 04.11.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає вона вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.

Разом з тим, позовна заява не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, з огляду наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу положень пункту 1.3 ст. 1 ПК України, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового Кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Із наведеного слідує, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (надалі по тексту Закон №2464), строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, положеннями Закону №2464 визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді.

Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку.

При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI.

Водночас, для висновку, що особа скористалась процедурою адміністративного оскарження вимоги та дотрималась строку звернення до суду, слід дослідити не лише саму скаргу, а й надану податковим органом відповідь із з`ясуванням дати отримання останньої платником ЄСВ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №480/106/19, та має бути врахована судом першої інстанції.

В даному ж випадку з наявних матеріалів видно, що оскаржувана позивачем вимога винесена відповідачем 04.11.2019 року.

Як слідує із змісту позовної заяви про винесення щодо неї податком органом вимоги стало відомо після її отримання 25.11.2019 року.

При цьому, позивач скористалась правом на її адміністративне оскарження, подавши скаргу від 05.12.2019 року (вх.№15876/6 від 11.12.2019 року) до ДПС України.

З наявних матеріалів також видно, що рішення про результати розгляду скарги за №1243/6/99-00-08-06-01-06 прийняте 10.01.2020 року.

Жодних документів, які б давали суду можливість встановити датку отримання позивачем рішення ДПС України від 10.01.2020 року про результати розгляду скарги - до позовної заяви - не долучено.

При цьому, адміністративний позов згідно з поштовим штемпелем на конверті - подано до суду лише 10.02.2020 року, що, за відсутності доказів на підтвердження дати отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 10.01.2020 року, - може свідчити про подання даного позову поза межами 10-денного строку, визначеного Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поряд з цим, обов`язкової в такому випадку заяви про поновлення строку звернення до суду та будь-яких доказів поважності причин його пропуску, - до позовної заяви не долучено.

Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 цього Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в залежності від визначення належного змісту позовних вимог згідно з частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви документу про сплату судового збору чи документу, який підтверджує наявність підстав для звільнення позивача від його сплати - не додано.

У зв`язку з наведеним, варто звернути увагу позивача на наступні положення чинного законодавства.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 даного Закону передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, - становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Зважаючи на приписи частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до суду даної позовної заяви з вимогою майнового характеру - становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто, - 2102,00 грн. (так як 1 відсоток ціни позову, виходячи із 26539,26 грн., який підлягає стягненню за оскаржуваною вимогою, становить 265,39 грн., що, відповідно, не досягає встановленого ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Усі вищезазначені недоліки позовної заяви, свідчать про її невідповідність вимогам КАС України, дотримання яких є обов`язковими при подачі позовної заяви, а, відтак, - позбавляють суд можливості прийняти таку позовну заяву до розгляду та відкрити за нею провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (пункт 2 частини другої статті 169 КАС України).

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом:

- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску, зокрема, з поданням доказів на підтвердження дати отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 10.01.2020 року.

- сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. - за заявлення немайнової вимоги, та 2102,00 грн. - за заявлення майнових вимог, та подання суду доказів такої сплати або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За подання адміністративного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду судовий збір слід сплачувати за такими платіжними реквізитами:

- отримувач коштів УК у місті Тернополі;

- код отримувача 37977726;

- банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача 899998;

- рахунок отримувача UA678999980313101206084019751;

- код класифікації доходів бюджету 22030101;

- призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.