Рішення № 87587884, 13.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р. Справа № 480/4837/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Охтирського міськрайонного суду Сумської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-427-51.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.11.2019 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду до відкриття провадження у справі.

Вказана справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду 26.11.2019.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки, та приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.

Також позивач уточнив позовні вимоги, а саме, з урахуванням уточнення просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-427-51 та Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2019 №Ф-427-51.

Ухвалою суду від 13.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до архівної довідки від 23.10.2019 №383/16-64, розпорядженням голови Охтирської міськрайонної Ради народних депутатів від 01.11.1996 за №530-р "Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності", ОСОБА_1 було зареєстровано та видано свідоцтво суб`єкту підприємницької діяльності в сфері транспортного обслуговування без створення юридичної особи. У 2004 році позивач припинив здійснювати підприємницьку діяльність, подавши заяву про її припинення. Однак, 12.08.2019 та 12.11.2019 відповідачі прийняли вимоги №Ф-427-51 про сплату боргу (недоїмки). Позивач вважає, що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки з 2004 року він не являється фізичною особою-підприємцем, тому не є платником податків як фізична особа-підприємець.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на дату формування оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 перебував на обліку в Охтирському управлінні ГУ ДФС у Сумській області як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 15.11.1996 року за № 530), як стан 22 - знято з обліку за основним місцем обліку (основне місце обліку), але у Державному реєстрі реєстрацію підприємницької діяльності не скасовано. Також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований по виду діяльності: 50.20 - «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів». 05.01.2014 позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Станом на 12.08.2019 позивач мав стан 3 "припинення за рішенням засновників (учасників) або уповноважених органів".

Згідно облікових даних інтегрованої картки особового рахунку платника станом на 31.07.2019 загальна сума боргу платника єдиного внеску становила 23785,08 грн. На підставі цих даних контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 за №Ф-427-51, яка була направлена рекомендованим листом про вручення, лист особисто було вручено позивачу 22.10.2019. В добровільному порядку борг по єдиному внеску по зазначеній вимозі не був сплачений.

Станом на 31.10.2019 згідно облікових даних інтегрованої картки особового рахунку платника загальна сума боргу платника єдиного внеску становила 26539,26 грн. На підставі цих даних контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 за №Ф-427-51, яка була направлена рекомендованим листом про вручення, лист особисто було вручено позивачу 03.12.2019.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що формуванню та направленню вимог платнику передувало те, що у зв`язку з набранням чинності законів України від 04 липня 1013 року № 404-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» та від 04 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зв`язку з проведенням адміністративної реформи», з 01.10.2013 органи доходів та зборів - це центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію.

Відповідно до спільного листа, підписаного в.о. Міністра доходів і зборів України В ОСОБА_2 та в.о. Голови правління Пенсійного фонду України В.О. Кравчук, на органи доходів і зборів покладається продовження розпочатих органами Пенсійного фонду України процедур адміністрування щодо прийняття та оброблення звітів, нарахування та обліку сплати страхових коштів в картках особових рахунків платників.

Порядок сплати єдиного внеску визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З 01.01.2016 встановлено єдиний розмір єдиного внеску на рівні 22% до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій).

З 01.01.2017 у разі якщо платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначати базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 в редакції Закону №1774).

З 01.01.2018 фізичні особи-підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування, особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Так, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачу було проведено нарахування єдиного внеску:

- 2017 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 09.02.2018 р. в сумі 8448,00 грн. (3200х22%=704,00 грн.);

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 проведено нарахування єдиного внеску:

- 1 квартал 2018 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (3723х22%=819,06 грн.);

- 2 квартал 2018 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 19.07.2018 р. в сумі 2457,18 грн. (3723х22%=819,06 грн.);

- 3 квартал 2018 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (3723х22%=819,06 грн.);

- 4 квартал 2018 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (3723х22%=819,06 грн.).

За період з 01.01.2019 по 30.09.2019 проведено нарахування єдиного внеску:

- 1 квартал 2019 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 19.04.2019 р. в сумі 2754,18 грн. (4173х22%=918,06 грн.);

- 2 квартал 2019 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 19.07.2019 р. в сумі 2754,18 грн. (4173х22%=918,06 грн.);

- 3 квартал 2019 р. проведено нарахування єдиного внеску по строку сплати 21.10.2019 р. в сумі 2754,18 грн. (4173х22%=918,06 грн.).

Враховуючи зазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Охтирському управлінні ГУ ДФС у Сумській області як фізична особа-підприємець. Дата державної реєстрації - 15.11.1996 за № 530.

Відповідно до архівної довідки від 23.10.2019 №383/16-64, розпорядженням голови Охтирської міськрайонної Ради народних депутатів від 01.11.1996 за №530-р "Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності", ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований по виду діяльності: 50.20 - «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів».

12.08.2019 Головним управлінням ДФС у Сумській області було сформовано вимогу №Ф-427-51 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 23785,08 грн.

12.11.2019 Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано вимогу №Ф-427-51 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539,26 грн.

Вважаючи вищевказані вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Цей Закон набрав чинності з 01 липня 2004 року.

І саме з 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До 01 липня 2004 року реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України «Про підприємництво».

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності, крім об`єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державні адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб`єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п`яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов`язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів. У п`ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.

Як було зазначено вище, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV набрав чинності з 01 липня 2004 року.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

В силу положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема:

ім`я фізичної особи;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

місце проживання;

види діяльності;

дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього;

дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, а також підстава для його внесення;

місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;

місцезнаходження реєстраційної справи;

прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно з п. 2, 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців», спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру.

За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. (п. 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців").

Згідно з до п.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 575/5 "Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 3 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 575/5 "Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено Державній реєстраційній службі України забезпечити передачу відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), Державній податковій службі України, Пенсійному фонду України, Державній службі статистики України, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення в електронній формі протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року.

Пунктом 5 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 575/5 "Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців забезпечити: включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; подання звітів тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей, передбачених абзацом другим цього пункту, протягом трьох робочих днів з дня завершення процесу включення.

Згідно абзацу 4 пункту 4.3 розділу IV Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, комісія передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів державним реєстраторам за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках. Узагальнена інформація про невключених суб`єктів може передаватися частинами.

До 01.07.2004 фіксація факту проведення державної реєстрації фізичних осіб–підприємців здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до Журналу обліку реєстраційних справ суб`єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, що узгоджується з наведеними вище приписами статті 8 Закону України «Про підприємництво».

Таким чином, строки включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, визначені пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», підлягали застосуванню виключно у випадках самостійного подання ними реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість, відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строки, встановлені пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих юридичних осіб до ЄДР зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, оскільки у вказаному реєстрі взагалі відсутня інформація відносно позивача.

Суд зазначає, що відповідача було зобов`язано надати суду розрахунок оскаржуваних вимог, а також докази того, що позивач в період на який була нарахована оскаржувана недоїмка, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності або як самозайнята особа, однак жодного доказу відповідачем суду надано не було.

Також суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449).

Згідно ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Згідно п. 8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі припинення діяльності фізичної особи - підприємця така особа зобов`язана подати сама за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону № 2464).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідно до Закону №2464, позивач не є платником єдиного внеску, оскільки не був фізичною особою-підприємцем у період за який нараховано єдиний соціальний внесок, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-427-51.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 №Ф-427-51.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько