Ухвала суду № 87587513, 13.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

13 лютого 2020 року м. Рівне №460/582/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження за позовом

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного доОСОБА_1 про стягнення витрат,В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №460/852/19 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат.

Вказаною ухвалою суду запропоновано Позивачеві у строк до 05.02.2020 подати письмові пояснення та належним чином засвідчені відповідні докази та обґрунтування, що адміністративний позов по справі 460/582/19 був поданий в строк визначений відповідно до статті 123 КАС України та ч.5 ст.122 КАС України або що такий строк був пропущений з поважних причин.

Позивачем 23.01.2020 було подано письмові пояснення по справі №460/582/19. Причини пропуску строку звернення до суду Позивач обґрунтовує тим, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №199 від 08.08.2018 (по строковій частині) відповідача виключено зі списків особового складу академії та знято з усіх видів грошового забезпечення, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати, пов`язанні з його утриманням під час навчання. На момент відрахування Відповідача з академії спори вказаної категорії вирішувалися в порядку цивільного судочинства та, відповідно, строк позовної давності в таких справах становив три роки. Постановою Великої палати Верховного суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 вирішено відійти від правового висновку про підсудність таких спорів цивільним судам та вказано, що вони підсудні адміністративним судам, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби. Таким чином, керуючись ч.2. ст.122 КАС України про встановлення суб`єкту владних повноважень тримісячного строку звернення до суду, Позивач вказує, що даний строк був пропущений ним з незалежних від нього об`єктивних причин, а саме: внаслідок зміни підсудності спору.

Про існування Постанови Великої палати Верховного суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 Позивачу стало відомо з Постанови Луганського апеляційного суду від 14.01.2019 року у справі № 428/6444/18. З даною постановою Позивач ознайомився 21.01.2019. Позивач звернувся до суду з позовною заявою у даній справі 11.03.2019. Разом із позовом ним було подано заяву про поновлення строків позовної давності, оскільки до прийняття рішення Великою палати Верховного Суду від 12.12.2018 щодо узагальнення нової практики, існувала практика Верховного Суду України від 12.10.2016, якою аналогічні справи розглядалися у порядку цивільного судочинства та строк позовної давності становив три роки. Пропущення строку було обумовлене причиною зміни підсудності справ даної категорії.

13.02.2020 в підготовче судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

12.02.2020 від позивача надійшли клопотання про відкладення судового засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції без дотримання форми, визначеної частиною другою статті 160 та пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України, не підписане за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП) представника позивача чи позивача.

Тобто на адресу суду надійшли копії документів без засвідчення їх ЕЦП у визначеному законодавством порядку, і відповідно встановити автентичність ЕЦП та перевірити його не можливо.

Відносини, які виникають у разі застосування ЕЦП та електронного документообігу, врегульовані Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 5 жовтня 2017 року (набрав законної сили 07.11.2018 року) та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Положення закону надають ЕЦП статус аналогу власноручного підпису, створюють правову основу для застосування ЕЦП і здійснення юридично значущих дій шляхом електронного документообігу. Тобто, електронний підпис:- засвідчує, що підписаний документ надходить від особи, яка його підписала;- є гарантією того, що підписаний документ не зазнав корегування з боку третіх осіб;- позбавляє особу, яка підписала документ, можливості відмовитися від зобов`язань, викладених у цьому документі.

Електронний цифровий підпис може використовуватись фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Накладання електронного цифрового підпису (підписування)- це операція, яка здійснюється відправником (підписувачем) документу із використанням його таємного ключа. При виконанні цієї операції на вхід відповідної програми подаються дані, які треба підписати, та таємний ключ підписувача. Програма створює із даних за допомогою таємного ключа унікальний блок даних фіксованого розміру (власне ЕЦП), який може бути справжнім тільки для цього таємного ключа та саме для цих вхідних даних. Тобто, ЕЦП - це своєрідний «цифровий відбиток таємного ключа і документа».

У подальшому ЕЦП, як правило, додається до вхідного документа (або розміщується в окремому полі документу) і така комбінація даних (документ + ЕЦП) утворює захищений електронний документ.

При підписанні документу внутрішнім підписом на ПК залишається оригінал документу і створюється новий документ, підписаний ЕЦП, з назвою, аналогічною початковому, і розширенням «.p7s».

Згідно з частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином, надіслані представником позивача електронною поштою на офіційну електронну адресу суду клопотання мають статус інформаційний, оскільки не скріплені електронним цифровим підписом у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що подані представником позивача клопотання слід повернути заявнику.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього позову є правомірність стягнення із ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 271378,22 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком Позивача від 08 серпня 2018 року №1177, Відповідач зобов`язувався оплатити суму витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти в касу або на рахунок Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного до 08 вересня 2018 року. Також, у вказаній довідці-розрахунку зазначено про незгоду Відповідача з сумою розрахунку.

Відповідно до приписів частини 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Отже, з зазначеного вбачається, що Відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти до 08 вересня 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 09 вересня 2018 року розпочався перебіг строку на реалізацію Позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.

Крім того, Позивач звернувся до суду з цим позовом 11 березня 2019 року, помилково керуючись частиною 2 ст.122 КАС України, яка визначає трьохмісячний строк звернення до суду.

У той час, відповідно до частини 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таку ж правову позицію висловив і Верховний Суд у Постанові від 30.09.2019 у справі №340/685/19.

Тобто, позовна заява подана Національною академією 11.03.2019 була подана з пропуском місячного строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, варто зазначити, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, наведені Позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Крім того, Позивач зазначав, що про постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №804/285/16 дізнався 21 січня 2019 року, а з позов до суду звернувся лише 11 березня 2019 року. При цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня ознайомлення з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, позивачем до суду надано не було.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина третя статті 122 КАС України встановлює, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Приписами частини 3 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Позивачу в ухвалі від 13.01.2020 було запропоновано надати письмові пояснення щодо пропуску строку звернення до суду в строк до 05.02.2020 письмові пояснення та належним чином засвідчені відповідні докази на обґрунтування, що адміністративний позов по справі 460/582/19 був поданий в строк визначений відповідно до статті 123 КАС України та ч.5 ст.122 КАС України або, що такий строк був пропущений з поважних причин, проте, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, та не висловив свою позицію з приводу строків звернення до суду.

Статтею 183 КАС України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, зокрема за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про не доведеність поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, тому, позовну заяву Національної академії сухопутніх військ імені гетьмана Петра Сагайдачного належить залишити без розгляду.

Керуючись статями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Повернути без розгляду клопотання представника позивача про відкладення позову справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позовну заяву залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 13 лютого 2020 року

Суддя Махаринець Д.Є.