Рішення № 87587237, 11.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5801/19

Провадження № 2/201/1135/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 лютого 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

20.05.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. № 4 - 8).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.06.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с. № 37).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 03.06.2016р. о 09 год. 00 хв. в результаті конфлікту з відповідачем, останній кинув редиску та попав у праве око позивачки, у зв`язку з чим позивачка змушена була викликати швидку допомогу та з 03.06.2016р. по 10.06.2016р. перебувала на лікуванні в ДОЗДО КЗ Дніпропетровська клінічна офтальмологічна лікарня. В подальшому, в результаті отриманої травми, позивачка постійно потребувала лікування. По призначенню лікарів для проведення операції на око, позивачкою було придбано лінзу ірідо-інтраокулярну «Міол-Радужка» номер 3.1.7.0 диоптрия 23,5, яка була сплачена відповідно до договору поставки № 2510-2016 від 25.10.2016р., додаткової угоди №1 від 25.01.2017р. та квитанції на суму 28 060 грн. За фактом нанесення тілесних ушкоджень позивачка звернулась до відділу поліції, проте з огляду на те, що відповідач обіцяв допомагати як матеріально, так і морально в лікуванні, перевірка за матеріалами за заявою позивачки була закрита. В свою чергу, відповідач не приймав участі у лікуванні, у зв`язку з чим позивачка просила суд стягнути з відповідача суму матеріального збитку у розмірі 28 060 грн. Крім того, у зв`язку з причиненням фізичного болю, каліцтвом та зменшення працевлаштування, оскільки через захворювання по зору, позивачці була призначена інвалідність 3 групи, а також ушкодженням здоров`я, втраті спокою, постійних душевних страждань, нервових зривах просила стягнути моральну шкоду у розмірі 250 000 грн.

03.12.2019р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2019р. витребувано з АНД ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області матеріали перевірки по зверненню ЖЕО № 21423 від 26.07.2016р. за фактом спричинення 03.06.2016р. тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_1 (а.с. № 52). Матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_1 надійшли до суду 16.01.2020р.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Лунін Н.Р. (діє за договором про надання правової допомоги та ордером від 10.02.2020р. – а.с. № 81,82) 11.02.2020р. надали суду спільну заяву, в якій позовні вимоги підтримали, просила справу розглядати без її участі та без фіксування процесу технічними засобами, позовні вимоги задовольнити повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с. № 80). Крім того, 10.02.2020р. через канцелярію суду, надала заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме медичні виписки, договір про надання медичних послуг, лікарняні листи та чеки.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, які призначались на 03.10.2019р., 03.12.2019р. та 11.02.2020р., тричі поспіль не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (а.с. № 36), про що свідчать повернуті на адресу суду судові повістки із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. № 39–40, 44, 58-59). Окрім того, судом на офіційному сайті «Судова влада України» було розміщене оголошення про виклик відповідача в судові засідання на 03.12.2019р. та 11.02.2020р., на яке відповідач також не відреагував (а.с. № 45,60).

З урахуванням положень п. 4 ч. 8 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази за принципами ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивачка, 03.06.2016р. о 09 год. 00 хв. в результаті конфлікту з відповідачем, останній кинув редиску та попав у праве око позивачки, у зв`язку з чим позивачка змушена була викликати швидку допомогу.

Згідно виписки № 83 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в ДОЗДО КЗ «Дніпропетровська клінічна офтальмологічна лікарня» з 03.06.2016р. по 10.06.2016р. з пораненням коньюктиви, н/повики, погіршення зору правого оку (а.с. № 17).

Крім того, згідно виписок із медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в ДОЗДО КЗ «Дніпропетровська клінічна офтальмологічна лікарня» з 20.02.2017р. по 14.03.2017р., з 22.03.2017р. по 28.03.2017р., з 02.11.2017р. по 13.11.2017р., з 03.04.2018р. по 10.04.2018р., з 10.10.2018р. по 06.11.2018р., з 17.12.2018р. по 24.12.2018р. з діагнозом контузії правого ока зі скаргами на погіршення або відсутність зору правого ока (а.с. № 16, 18-22).

Згідно висновку ст. інспектора АНД ВП майора поліції Корнієнко А.В. від 03.08.2016р., перевірку за фактом нанесення тілесних ушкоджень закінчено, оскільки надійшло звернення ОСОБА_1 про не проведення перевірки (а.с. № 10).

Судом під час розгляду справи 11.02.2020р. були оглянуті матеріали перевірки по зверненню ЖЕО № 21423 від 26.07.2016р. за фактом спричинення 03.06.2016р. тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_1 (копії матеріалів долучені до матеріалів справи) та як вбачається, з наданих ОСОБА_2 пояснень, останній вину свою визнав та підтвердив, що дійсно під час конфлікту з позивачкою 03.06.2016р. він кинув редиску та попав у око позивачки, через що у останньої потекла кров з ока та у зв`язку з чим була викликана швидка допомога (а.с. № 79).

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу (Постанова Верховного Суду від 26.09.2018р. по справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18).

Між тим, відповідач будь-яких заперечень не надав, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, крім того, як вбачається, з наданих відповідачем пояснень, які містяться в матеріалах перевірки, останній вину свою визнав та підтвердив обставини, викладені позивачкою.

Матеріальну шкоду позивачка оцінює в розмірі 28 060 грн., яка полягає в купівлі лінзи на проведення операції на око.

Так, відповідно до договору поставки № 2510-2016 від 25.10.2016р. ОСОБА_1 було передано у власність лінзу ірідо-інтраокулярну «Міол-Радужка» номер 3.1.7.0 диоптрия 23,5, вартість якої, складає 28 060 грн. ( а.с. № 28).

Згідно квитанції 0.0.641293238.1 вищевказана сума була сплачена позивачкою 26.10.2016р. (а.с. № 29).

На підставі вищевикладеного та з урахуванням того, що відповідачем не спростовано свою вину у заподіянні шкоди, внаслідок ушкодження здоров`я позивачці завдано майнової шкоди на купівлю лінзи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, наявний зв`язок між витратами на лікування та тілесними ушкодженнями, які позивачка отримала 03.06.2016р., а тому вимоги позивачки про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 28 060 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Врахувавши, глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок отриманої травми, суд, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, зважаючи на її захворювання (захворювання по зору, отримання 3 групи інвалідності, індивідуальна програма реабілітації інваліда, неодноразові знаходження на стаціонарному та амбулаторному лікуванні ), тривалості лікування (позивачка проходить лікування з червня 2016р. по сьогоднішній день, що підтверджується медичними виписками та чеками на купівлю медикаментів), відсутністю можливості повернення попереднього стану здоров`я, зменшення працевлаштування, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суми 10 000 грн. Саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань позивачки.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивачки і не повинен призводити до її збагачення. Сума моральної шкоди, на стягненні якої наполягає позивачка, яка дорівнює 250 000 грн, є явно завищеною.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, а також приймаючи до уваги те, що позов задоволено частково, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід розподілити наступним чином.

При подачі позову позивачем заявлено вимоги про відшкодуванням шкоди в загальному розмірі 278 060 грн. і сплачено судовий збір в сумі 768,40грн. і 3 750грн. (а.с.№2,3).

З урахуванням ціни позову (відповідно до Постанови Верховного Суду від 28.11.2018р. по справі № 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) вимоги про відшкодування моральної шкоди віднесені до вимог майнового характеру), то позивачка мала би сплатити судовий збір у розмірі 2 500 грн., а натомість вона сплатила 3 750грн., таким чином різниця в сумі судового збору 1 250грн. підлягає поверненню позивачці шляхом стягнення з державного бюджету.

З огляду на те, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 447грн. 37коп. (38 060грн. – сума стягнута рішенням * 3 268,40грн. сплачений судовий збір : 278 060 грн.- сума заявлених позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 28 060 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 447 грн. 37 коп.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 по квитанції № 4431468905 від 20.05.2019р. в більшому розмірі, а саме в сумі 1 250грн., на розрахунковий рахунок: код класифікації доходів бюджету 22030101, код отримувача 09305480, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, призначення платежу – судовий збір - повернути шляхом стягнення з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.