Рішення № 87587026, 14.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5701/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Львівської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/900029/2 від 21.06.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UA209180/2019/00526 від 21.06.2019 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №172.

23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду №10 до договору поставки №172 від 03.10.2011 року.

Після надходження товару до м. Львова уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 для митного оформлення вантажу 21.06.2019 року було подано до митного органу митну декларацію № UA209180/2019/039812, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Всі документи, які підтверджують вказані у декларації відомості, було подано до митного органу.

21.06.2019 року відповідачем було прийняте рішення № UA 209000/2019/900029/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2019/00526.

Позивач вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Львівською митницею не було обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви митної вартості, заявленій позивачем.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв`язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Разом з тим, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.

30.10.2019 року (вх. №40136/19) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно якого, представник відповідача вказує на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу відповідача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, виникла необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. За результатами розгляду наданих позивачем документів митним органом прийнято рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Представник відповідача вказує на те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

З наведених підстав відповідач вважає, що митницею правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства та у межах своєї компетенції прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому прав та свобод позивача митницею порушено не було, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

29.10.2019 року (вх. №ЕП/8258/19) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із додатками, в яких вказано про не спростування у відзиві доводів позову.

30.10.2019 року (вх. №ЕП/8289/19) від представника позивача надійшов лист разом із доказами отримання відповідачем копії відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року судом зобов`язано Львівську митниці ДФС надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали перелік документів, які подавалися ТОВ «Таврія-В» при митному оформленні товарів за митною декларацією №UA209180/2019/039812.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року судом вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

18.12.2019 року (вх. №48181/19) від представника відповідача до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2019 року.

У підготовче засідання 13.01.2020 року сторони не прибули, про дату час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

При цьому від представника позивача 13.01.2020 (вх. №1218/19) надійшло клопотання, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди №10 від 23.07.2018 року до договору постачання №172 від 03.10.2011 року, закрити підготовче провадження по справі і призначити її до судового розгляду по суті та розглянути вказане клопотання за його відсутності.

Ухвалою суду від 13 січня 2020 року долучено до матеріалів справи відзив Львівської митниці ДФС на позовну заяву, який надійшов до суду 30.10.2019 року за вх. №40136/19 разом із доданими документами, відповідь на відзив, яка надійшла до суду 29.10.2019 року за вх.№ЕП/8258/19 разом із доданими документами, лист представника позивача надійшов лист разом із доказами отримання відповідачем копії відповіді на відзив, який надійшов до суду 30.10.2019 року за вх. №ЕП/8289/19, клопотання Львівської митниці ДФС, яке надійшло до суду 18.12.2019 року за вх. №48181/19 на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2019 року разом із доданими документами та копію додаткової угоди №10 від 23.07.2018 року до договору постачання №172 від 03.10.2011 року, яка надійшла до суду від представника позивача разом із клопотанням від 13.01.2020 року за вх. №1249/19 та закрито підготовче провадження по справі.

Справу призначено до судового розгляду на 29.01.2020 року.

У судове засідання 29.01.2020 року представник позивач та представник відповідача не прибули про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином та завчасно. Від представника позивача 29.01.2020 року надійшло клопотання (Вхід. № 4061/20) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 29.01.2020 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, враховуючи те, що ухвалою суду від 06.12.2019 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 14.02.2020 року

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, письмових пояснень представника позивача, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що 03.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №172.

02.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до зовнішньоекономічного контракту №172 від 03.10.2011 року.

30.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду № 3 до зовнішньоекономічного контракту №172 від 03.10.2011 року.

11.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду № 5 до зовнішньоекономічного контракту №172 від 03.10.2011 року.

23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду №10 до договору поставки №172 від 03.10.2011 року від 03.10.2011 року.

Після надходження товару до м. Львова уповноваженою особою позивача для митного оформлення вантажу 21.06.2019 року було подано до митного органу митну декларацію № UA209180/2019/039812, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист № 1226094 від 13.06.2019, пакувальний лист № 1228322 від 13.06.2019, рахунок-фактуру (інвойс) №7001462119 від 13.06.2019, автотранспортну накладну № б/н від 13.06.2019, декларацію про походження товару (сертифікат походження) № 7001462119 від 13.06.2019, Рахунок фактуру № 1718 від 18.06.2019 року, документ на підтвердження вартості перевезення товару № 18/06 від 18.06.2019 року, зовнішньоекономічний договор (контракт) № 172 від 03.10.2011 року з додатковими угодами № 1, 13, 2, 3, 5; Договір (контракт) про перевезення № 26 від 20.04.2019 року, Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держ. № 4233244 від 16.06.2019 року, Декларація інвойс № 7001462119 від 13.06.2019 року, копія митної декларації країни відправника № 19FRD5620047317443 від 13.06.2019 року.

21.06.2019 року відповідачем було прийнято рішення № UA 209000/2019/900029/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209180/2019/00526.

Так, митним органом зазначено, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

У зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу від 03.10.2011 №172 зазначено, що товар постачається на умовах поставки EХW, проте у наданому до митного оформлення Інвойсі від 13.06.2019 №7001462119 умови поставки FCA ARQUES.

Згідно вказаного договору (контракту) необхідне подання попереднього замовлення та 100 % передоплата, якої при подачі документів декларантом не надано.

У зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу від 03.10.2011 №172 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару.

У CMR відсутня печатка та підпис перевізника, а у довідці та рахунку на оплату перевезення від 18.06.2019 року № 1718 розбіжності в додаванні розрахунку транспортно експедиційних послуг до митної вартості.

Враховуючи наведене, посадовою особою Львівської митниці ДФС у відповідності до положення ч. 3 ст. 53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, а саме:

- додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту);

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявка);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення.

Декларантом додатково було надано: специфікацію до контракту № 13 від 13.06.2019; договір на перевезення № 26 від 20.04.2019; заявка на перевезення № 00008533-1 від 12.06.2019; прибуткова накладна №1704071 від 17.04.2019; платіжне доручення на попередню оплату Б/Н від 05.05.2019; експортна декларація №19FRD5620047317443 від 13.06.2019 року.

За результатами опрацювання додатково наданих документів відповідачем встановлено, що відповідно до поданої специфікації до контракту № 13 від 20.06.2019 року, ціна за одиницю товару у специфікації не відповідає ціні за одиницю товару у фактурі, що суперечить умовам зовнішньо-економічного контракту. Надане платіжне доручення про передоплату має посилання на специфікацію до контракту №13 від 23.05.19 та проформу інвойс від 23.05.19 No 1104022053 разом з тим проформа інвойс від 23.05.19 № 1104022053 до митного оформлення не подана, що унеможливлює співставлення даного платіжного доручення з цією поставкою, крім того, сума зазначена у платіжці, не співпадає із сумою зазначеною в інвойсі, наданому до митного оформлення.

За результатами розгляду документів поданих декларантом вважаючи, що надані додаткові документи не підтверджують належним чином складові митної вартості, а також неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком в повному обсязі, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України Львівською митницею ДФС відповідно до вимог ч.6 ст. 54 прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, ТОВ «Таврія-В» звернулось до суду з цим позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту №172 від 03.10.2011 року, а саме статей 3-5, 4-1, 4-2, 4-3, судом встановлено, що умовами контракту витрати на пакування покладено на Продавця, а отже витрати на пакування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни товару.

Стосовно умов поставки суд зазначає, що відповідно до статті 3-1 контракту №172 від 03.10.2011 року, «Постачання Товару здійснюється на умовах Ex Work Incoterms 2000». Разом з тим, згідно ст. 1.1 Додаткової угоди №1, що є невід`ємною частиною контракту №172 від 03.10.2011 року, сторонами внесено зміни до умов контракту, а саме: «Вважати статтю 3-1 відносно умов постачання вірною в такій редакції: "Постачання Товару здійснюється на умовах FCA Incoterms 2010. Постачання здійснюється однією партією транспортним засобом - вантажний автомобіль». Таким чином, шляхом укладення Додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною контракту №172 від 03.10.2011 року, був виконаний перехід від умов поставки Ex Work Incoterms 2000, до умов поставки FCA FRANCE ARQUES Incoterms 2010. З огляду на зазначене судом не встановлено неналежного виконання умов поставки заявлених декларантом.

Щодо зазначення митним органом про необхідність надання документів про здійснення 100 % передоплати за товар, суд зазначає, що згідно до п. 3 Додаткової угоди №10 від 23.07.2018 року до Контракту №172 від 03.10.2011 року, що є невід`ємною частиною вказаного Контракту «Сторони зобов`язуються змінити статті 2-2 та 2-2-2 Договору наступним чином: «Стаття 2-2. Ціна Товару фіксована і не підлягає зміні навіть в тих випадках, коли Товар не сплачено Покупцем. Покупець зобов`язується оплатити Товар на наступних умовах: 90% в якості передоплати шляхом банківського переказу грошових коштів. Решта 10% оплачуються Покупцем банківським переказом грошових коштів протягом 15 днів від дати інвойсу.

Якщо сума поставленого Товару буде менше суми, сплаченої в якості передоплати 90%, то Продавець зобов`язується відшкодувати переплату на рахунок Покупця протягом 15 банківських днів від дати поставки Товару. Банківські збори оплачуються Покупцем ».

Судом враховано, що на момент декларування товару у уповноваженої особи ТОВ «Таврія-В» були наявні документи, які засвідчують здійснення 90 % оплати за товар, який підтверджує оплату згідно Контракту №172 від 03.10.2011 року.

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено, що на момент декларування товару, уповноваженою особою до митного оформлення подавалась Додаткова угода №10 від 23.07.2018 року до Контракту №172 від 03.10.2011 року.

Разом з тим, суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що платіжне доручення на підтвердження здійснення оплати за товар є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Відтак, договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № 826/13142/13-а, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/900029/2 від 21.06.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00526 від 21.06.2019 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 34733 від 25 вересня 2019 року про сплату 1921 грн. та № 34734 від 25 вересня 2019 року про сплату 1921 грн.

Враховуючи задоволення даного адміністративного позову суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрату розмірі 3842 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/900029/2 від 21.06.2019 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00526 від 21.06.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00526 від 21.06.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/900029/2 від 21.06.2019 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС судові витрати у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (65091, м. Одеса, вул. М`ясоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597).

Відповідач: Львівська митниця ДФС (вул.Тадеуша Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 39420875).

Суддя Корой С.М.

.